Лекція 10 комп’ютерна обробка відео Комп’ютерна обробка відео

Комп'ютерна обробка відео – процес редагування відео файлів на комп'ютері, за допомогою спеціальних програм – відеоредакторів. Весь процес комп'ютерної обробки відео включає в себе три послідовних і взаємопов'язаних дії: захоплення відео, монтаж і фінальне стиснення.

Для того щоб кінцеве зображення вийшло максимально можливої ​​якості, необхідно робити захоплення відео, при якому здійснюється оцифровка кожного фрагмента даного відео, що дасть можливість покадрово редагувати весь відеоролик і надати готовій роботі додаткові елементи.

Відеомонтаж може здійснюватися двома способами, використовуючи лінійний і нелінійний відеомонтаж.

Лінійний монтаж відбувається частіше в реальному часі. Відео з декількох джерел (програвачів, камер тощо) надходить через комутатор на приймач (ефірний транслятор, записуючий пристрій). У цьому випадку перемиканням джерел сигналу займається режисер лінійного монтажу. Про лінійному монтажі також говорять у випадку процесу урізання сцен у відеоматеріалі без порушення їх послідовності.

При нелінійному монтажі відео поділяється на фрагменти (попередньо відео може бути перетворено в цифрову форму), після чого фрагменти записуються в потрібній послідовності, в потрібному форматі на обраний відеоносій. При цьому фрагменти можуть бути урізані, тобто не весь вихідний матеріал потрапляє в цільову послідовність; часом скорочення бувають дуже масштабними.

На останній стадії комп'ютерної обробки відео відбувається стиснення відредагованого відео.

Захоплення відео

Захоплення відео (від англ. video capture – захоплення відео) – процес перетворення відеосигналу із зовнішнього джерела в цифровий відеопотік за допомогою персонального комп'ютера і запис його в відеофайл з метою подальшої його обробки, збереження чи відновлення.

Зовнішнім джерелом можуть виступати відеокамери, магнітофони, DVD-програвачі, потокове мовлення в мережі, ТВ-тюнери, ресивери цифрового телебачення та інші пристрої.

Процес

Процес захоплення відео може включати себе перетворення аналогового відеосигналу в цифровий потік за допомогою відеокарти або плати відеозахоплення, в такому випадку іноді застосовують термін «оцифрування», або, як у випадку з DV-джерелами, зразу стислий цифровий відеопотік може передаватися від відеоджерел на комп'ютер при допомогою інтерфейсу IEEE 1394.

Залежно від необхідної якості сигналу і можливостей пристрою відеозахоплення аналогове відео може передаватися через композитне, S-Video і компонентне з'єднання. Цифровий сигнал може передаватися по інтерфейсах IEEE 1394, SDI або по HDMI.

В якості додатків, які дозволяють захоплювати відео і записувати його на жорсткий диск, використовують відеоредактор або відеорекордер. Оскільки нестиснене відео має великий потік даних (270 Мбіт / с для SDTV або до 2,970 Гбіт / с для HDTV), для його зменшення застосовують стиснення за допомогою відеокодеків. Для різних цілей налаштування та параметри кодеків можуть сильно відрізнятися: для передачі відеопотоку в Інтернет може становити кілька сотень Кбіт / с, для цілей телемовлення або подальшого монтажу досягати десятків Мбіт / с.

У разі подальшого відеомонтажу основною метою відеозахоплення є передача відео з максимальною якістю, при цьому переважно використовувати алгоритми стиснення, в яких застосовується внутрішньокадрове кодування без міжкадрового кодування, що спрощує доступ до кожного окремого кадру.

В якості контейнера для обміну і передачі відео- та звукових даних у сфері професійного виробництва та мовлення застосовується формат MXF(від англ. The Material eXchange Format). Однак, не виключається можливість запису в контейнери AVI, MOV та інші.