9. Фін. Політика: її сутність, зміст та осн. Задачі

Політика – д-ть д-ви у різних сферах та напрямках. Фін. політика – особлива сфера д-ті д-ви, спрям. на мобілізацію фін. рес-в та їх рац. викор-ня з метою вик-ня д-вою своїх ф-й. ФП є складовою соц.-ек. п-ки д-ви. ФП є відобр-ням суб’єкт. сторони ф-сів.

Осн. мета ФП полягає в оптим. розподілі ВВП між галузями нар. госп-ва, СГ, соц. групами нас-ня, регіонами для ведення безепер. процесу в-ва, ств-ня фін. незал-ті тер-ї, вик-ня заг.-держ. програм і забезп-ня соц. гарантій нас-ню.

На ФП впливають наст. ф-ри: Стр-ра ек-ки, Соц. склад нас-ня та рівень його добробуту, Форми вл-ті на засоби в-ва, Орг-ція гр. обігу в країні, Стаб-ть гр. од-ці, Ек. взаємовідносисни з ін. країнами світу, Експортні можл-ті країни, Світ. інтеграц. процеси.

Об’єктами ФП виступають сфери фін. відносин. Суб’єктами виступає д-ва в особі вищих органів влади і упр-ня та безпос-о МінФіна та ін. фін. інститутів.

Процес форм-ня та реалізації ФП включає кілька етапів: 1-й – визн-ня цілей, постановка задач в галузі ф-сів. 2-й – вибір типу ФП (жорстка, помірна регл-ція, п-ка мін. обмежень). 3-й – вибір напрямів реалізації ФП (монетарна чи фіскальна). 4-й – вибір інстр-тів реалізації ФП. 5-й – здійс-ня конкр. заходів. 6-й – контроль за вик-ням ФП.

Зміст ФП включає наст. складові: 1) Розробка теор. наук.-обгр. концепцій р-ку ф-сів на перспективу. 2) Визн-ня осн. напрямків орг-ції фін. відносин. 3) Розробка конкр. форм і методів реал-ції фін. відносин, а саме розробка фін. механізму.

Завдання ФП: 1) Виявити джерела форм-ня фін. рес-в, їх склад, стр-ру та резерви зростання. 2) Визначити напрямки викор-ня фін. рес-в з метою забезп-ня соц. та ек. р-ку д-ви. 3) Розробка заг.-держ. програм щодо стр-рної перебудови ек-ки та виявлення приоріт. напрямків її р-ку. 4) Підвищення життєвого рівня нас-ня. 5) Оптим. збаланс-ня різних ел-тів ФП з метою фін. стаб-ції сусп-ва. 6) Фін. підтримка малого та сер. бізнесу в У.

Осн. напрямки ФП визн-ся на кожен рік і відобр-ся в Бюдж. резолюції.

10. Хар-ка видів та типів фін. політики

Фін. політика – особлива сфера д-ті д-ви, спрям. на мобілізацію фін. рес-в та їх рац. викор-ня з метою вик-ня д-вою своїх ф-й.

Існує два види ФП:

1) Фін. стратегія – довгостр. курс ФП, розроблений на перспективу, який передбачає вирішення великомасшт. задач, визначених ек. і соц. стратегією сусп-ва. В процесі фін. стратегії визн-ся осн. напрямки р-ку ф-сів, окреслюються принципи орг-ції і викор-ня фін. рес-в.

2) Фін. тактика – вирішення задачі в галузі ф-сів на окр. етапі р-ку сусп-ва шляхом своєч. перегруп-ня фін. рес-в чи зміни способів орг-ції фін. відносин. ФС і ФТ тісно взаємопов’зані між собою та доповнюють одна одну.

ФП реаліз-ся за двома осн. напрямками:

1) Регламент-ня фін. відносин у сусп-ві. В зал-ті від ступеню законод. і адм. регл-ня фін. відносин розрізняють три типи ФП: * жорстка регл-ція – переважна частина фін. відносин регл-ся д-вою законод. чи адм. рішеннми; * помірна регл-ція – здійс-ся законод. формою та охоплює обмежену частину фін. відносин; * п-ка мін. обмежень – спрям. на форм-ня макс. зацікавл-ті суб’єктів підприємн. д-ті та громадян в еф. госп-ні.

2) Здійс-ня пот. фін. д-ті. Пот. фін. д-ть поділ-ся на наст. види: * п-ка стабілізації – спрям. на підтримку макроек. рівноваги; * п-ка ек. зростання – спрям. на досягнення необх. рівня щорічного збільшення обсягів ВВП; * п-ка стримування ділової акт-ті – спрям. на рег-ня ділової акт-ті в країні та ек. циклу ек-ки країни.

11. Хар-ка ел-тів фін. політики

Бюдж. п-ка – д-ть держ. органів влади і упр-ня стосовно форм-ня, вик-ня та рег-ня держ. бюджету країни з метою забезп-ня соц.-ек. р-ку та стратег. пріоритетів д-ви. Бюдж. п-ка вираж-ся у формах і методах мобілізації бюдж. рес-в та викор-ні їх на різні потреби д-ви (включно з податками і податк. пільгами, санкціями, бюдж. стимулами у вигляді дотацій та субвенцій), визн-ні джерел фін-ня бюдж. дефіциту, принципів взаємовідносин між окр. ланками бюдж. с-ми тощо.

Податк. п-ка – хар-зує д-ть д-ви у сфері вст-ня, правового регламент-ня та орг-ції справляння податків і податк. платежів у централіз. ФГК д-ви. Вона охоплює наст. питання: * види та к-ть податків, * принципи опод-ня, * розмір податк. ставок, * відпов-ть за порушення податк. закон-ва. Формуючи свою податк. п-ку, д-ва шляхом збільш. або скороч. частки податк. надх-нь, зміни форм опод-ня та податк. ставок, тарифів, звільнення від опод-ня окр. галузей в-ва, тер-й, груп нас-ня сприяє зростанню або спаду госп. акт-ті, ств-ню сприятл. кон'юнктури на ринку, умов для р-ку пріорит. галузей ек-ки, реалізації збаланс. соц. п-ки.

Гр.-кред. п-ка - комплекс дій і заходів д-ви у сфері гр. та кред. ринків. Пов’язана з: * визн-ням об’ємів гр. маси в країні, * вст-ням рівня інфляції, * визн-ням форм кред-ня, * вст-ням облік. ставки. ГКП забезпечує ек-ку стаб. нац. валютою, регулює гр. обіг відповідно до потреб ек-ки з метою стимул-ня ек. зростання за низького рівня інфляції і безр-тя та сприяє залученню кред. інституцій до фін-ня інвест. проектів.

Митна п-ка – п-ка в галузі просування товарів, робіт, послуг ч/з митну тер-ю У. Розглядає питання щодо: * видів та ставок мита, * переліку товарів, які підлягають експорту/імпорту, * механізму вст-ня квот та обмежень. Митна п-ка може реалізовуватися у формі протекціонізму (спрям. на захист та стимул-ня р-ку вітч. ек-ки) і вільної торгівлі (спрям. на скас-ня обмежень у сфері зовн.-ек. д-ті та сприяння безперешк. міграції к-лів і роб. сили) з викор-ням тарифних та нетарифних інстр-тів рег-ня.

Інвест. п-ка – п-ка в галузі залучення та вкладення інвестицій. У випадку акт. інвест. п-ки д-ва широко застосовує усі можливі прямі методи рег-ня, і доволі часто сама стає безпосер. інвестором. За реалізації пас. інвест. п-ки макс. свобода і сам-ть СГ під час форм-ня власної інвест. п-ки лімітується д-вою ч/з податк., аморт. п-ку, ГКП, с-му пільг та санкцій, які мають бути адекватними інвест. п-ці. Інвестиції поділ-ся на: * реальні – пов’язані із к-ловкладеннями, * фінансові – інвестиції в ЦП.

Аморт. п-ка – п-ка в галузі відновлення осн. фондів, пов’язана з: * поділом осн. фондів на групи, * вст-ням норм аморт. відр-нь, * визн-ням методів нарах-ня ам-ції та напрямків викор-ня аморт. фонду.

Валютна п-ка – п-ка в галузі вал. рег-ня і контролю; визначає обсяг операцій, опод-ня імпорту та експорту.

13. Хар-ка складових фін. механізму

Фін. механізм – сук-ть методів ств-ня і викор-ня фондів фін. рес-в з метою забезп-ня потреб держ. стр-р, СГ та нас-ня. ФМ включає наст. ел-ти: Організац. стр-ра, Фін. забезп-ня, Фін. рег-ня, С-ма важелів впливу.

Організац. стр-ра - включає: * правове забезп-ня (закони, накази, постанови); * нормат. забезп-ня (інструкції та метод. вказівки); * інформац. забезп-ня (бухг., фін., стат. звітність).

Фін. забезп-ня – с-ма забезп-ня фін. рес-ми, тобто метод покриття затрат за рах. фін. рес-в, акумульованих д-вою чи СГ. Фін. забезп-ня здійс-ся в 3х формах: 1) Самофін-ня – забезп-ня потреб прост. і розшир. відтв-ня в-ва за рах. власних коштів. СФ передбачає процес відшк-ня в-т госп. суб’єктами, а також їх р-к за рах. власних джерел фін. рес-в. 2) Кред-ня – отримання необх. гр. коштів у відповідних фін.-кред. установах на умовах повор-ті, строк-ті, платності, ціл. викор-ня для здійс-ня госп. д-ті підпр-ва або вик-ня д-вою своїх ф-й. 3) Бюдж. фін-ня – безповор. виділення коштів із бюджетів різних рівнів на фін-ня окр. програм і напрямів д-ті. БФ надається госп. суб’єктам з метою повного або частк. покриття їх в-т.

Фін. рег-ня – полягає у реглам-ні розподільних відносин у сусп-ві чи на окр. підпр-ві. ФР це законодавчо визначена с-ма впливу на фін. процеси у сусп-ві. ФР включає методи та інстр-ти. Фін. інстр-ти включають: податки, внески, відрах-ня, дивіденди, дотації, субсидії, субвенції.

Метод – сук-ть правил та способів орг-ції фін. відносин. Фін. методи включають:

1) Балансовий – передбачає збаланс-ть між надх-ням та вибуттям фін. рес-в. Якщо рівність між доходами та видатками не передбач-ся, тоді визн-ся сальдо або залишок.

2) Нормативний – полягає в розподілі в-ті виробленого продукту і викор-ся в процесі фін. план-ня. До фін. норм належать: * ставки податків, * норми в-т бюдж. установ, * норми аморт. відр-нь, * розміри дотацій, субсидій, субвенцій.

3) Програмно-цільовий – д-ва і підпр-во скаладають фін. план, який охоплює як ресурсний, так і фін. потенціал.

4) Статистичний – викор-ся для обробки фін. інф-ції; при цьому вирок-ся ряди динаміки та сер. величини.

5) Економіко-мат. – передбачає складання різних варіантів р-ку подій; при цьому обирається оптимальний.

Система важелів впливу – належать фін. стимули (матеріалізують фін. заохочення) та фін. санкції (покарання). До фін. стимулів належать: * бюдж. фін-ня, * підготовка та перепідготовка кадрів за рах. бюдж. коштів, * пільгове опод-ня, * пільгове кред-ня.

Фін. санкції – особл. форма орг-ції фін. відносин, що покликані посилити матер. відпов-ть СГ щодо вик-ня взятих зоб-нь, а саме договірних умов, сплати податків, виплати кредиту: 1) Штраф – засіб впливу на винних у порушенні закон-ва, чинних правил або угод. Наклад-ся у твердій гр. сумі. 2) Пеня – застос-ся у разі несвоєч. вик-ня гр. зоб-нь і нарах-ся за кожен день прострочення платежу. Розмір пені вст-ся у % до суми простр. платежу.