19. Фін. План-ня в с-мі фін. Мен-нту

Фін. план-ня – наук.-обгрунт. процес визн-ня джерел ств-ня і напрямків викор-ня фін. рес-в в ек-ці д-ви з метою забезп-ня ек. і соц. р-ку. За своїм змістом це особлива сфера ек. д-ті д-ви, госп. суб’єктів і окр. громадян з обґр-ня еф-ті управлінс. рішень із питань фін. забезп-ня, оптимізації передбачуваних в-т і одержання високих фін. рез-тів. Фін. план-ня – суб’єкт. д-ть людей, яка баз-ся на пізнанні об’єкт. законів р-ку сусп-ва, тенденціях руху фін. потоків, вивченні наявного ек. становища та нормат.-правової бази д-ви.

Фін. план-ня як специф. сфера упр-ня, хар-ся такими ознаками: - Об’єктом є фін. д-ть д-ви, підпр-в та окр. громадян. - Предметом фін. план-ня є фін. ресурси та їх рух при здійс-ні відтворювальних процесів в ек-ці. - Сфера застос-ня – ств-ня, розподіл та перерозподіл фін. рес-в від в-ва до спож-ня ВВП.

Осн. задачі фін. план-ня: 1) Відобр-ня осн. напрямків фін. п-ки, що здійс-ся органами законод. і викон. влади. 2) Вст-ня кільк. і якісних пок-ків сусп. в-ва на план. період. 3) Вибір рац. шляхів фін. забезп-ня передбачуваного рівня ек. та соц. р-ку на основі еф. викор-ня наявних у сусп-ві рес-в. 4) Здійс-ня необх. рівня перерозподілу фін. рес-в для досягнення темпів і пропорцій р-ку ек-ки і підвищення сусп. добробуту. 5) Вст-ня рац. форм мобілізації фін. рес-в і на їх основі визн-ня їх оптим. стр-ри.

Орг-ція план-ня може бути еф-ною лише тоді, коли спирається на наук.-обґрунт. принципи та методи фін. план-ня.

Принципи фін. план-ня: - Комплексного підходу - пов’язаний з ув’язкою пок-ків ек. та соц. р-ку з наявними фін. можл-тями. - Наук. обґр-ня планів - пов’язаний з реал-тю прогнозних розр-ків, їх ек. обґр-стю, викор-ням норм, нормативів, що досяг-ся на основі пізнання і викор-ня закон-тей р-ку сусп-ва, обґр-ня всіх розр-ків, об’єкт. оцінки потреб і можл-тей. - Єдності – баз-ся на єдиній методиці розр-ку фін. пок-ків, єдиної методології прогноз-ня тенденцій і напрямів р-ку. - Рац. визн-ня джерел одержання фін. рес-в і їх розподілу ч/з різні ланки фін. с-ми. - Безперервності - передбачає безпер. процес план-ня і прогноз-ня фін. пок-ків.

Методи фін. план-ня: 1. Балансовий - передбачає відповідність видатків джерелам їх покриття, ув’язку усіх розділів фін. плану, фін. і вир. пок-ків, унасл. чого досяг-ся збаланс-ть плану. 2. Нормативний - під час розр-ку фін. пок-ків за основу беруться фін. нормативи, до яких належать норми аморт. відр-нь, рентаб-ті окр. видів товарів, робіт, послуг, ставки з/п, норми відр-нь до фондів соц. призн-ня. 3. Розрахунково-аналіт. – ґрунт-ся на факт. пок-ках фін. д-ті у попер. звітні періоди. На основі аналізу фін. пок-ків за мин. період, вст-ся вихідна база план-ня. Ін. словами відб-ся план-ня від досягнутого рівня. 4. Ек-ко-матем. модел-ня – ґрунт-ся на розробленні матем. моделі фін. д-ті підпр-ва або д-ви в план. періоді. Цей метод дає змогу розр-ти кілька варіантів плану за доп. змінних вхідних пок-ків і знаходити оптим. рішення.

Ос-ті функц-ня ек-ки в умовах ринку дають підставу виділити різні аспекти фін. план-ня.

Фін. план – док-т, в якому вказують план. пок-ки в гр. формі і який обґр-вує рух фін. рес-в на визнач. період.

Фін. прогноз – наук.-обґрунт. передбачення фін. операцій чи процесів, з доп. якого визн-ся фін. стратегія д-ви або СГ.

Клас-ція фін. планів:

1. За стр-рою ф-сів: централіз.; децентр.

2. За ек. призн-ням: - Зведені - відобр-ть рух фін. рес-в на макрорівні: баланс фін. рес-в і в-т д-ви, звед. бюджет д-ви. Осн. завдання – визн-ня обсягу фін. рес-в, які функц-ть в усіх секторах ек-ки, та напрямки їх викор-ня; - Індив. – план-ня на рівні госп. од-ці чи бюдж. установи. Вони розрізн-ся між собою залежно від форм вл-ті, видів д-ті, типу орг-ції, методів упр-ння. За своєю ек. сутністю вони відобр-ть передбачувані рез-ти фін. д-ті та фін. забезп-ня госп. д-ті конкр. СГ (напр.: баланс доходів і в-т підпр-в, бізнес-план).

3. За ціл. призн-ням: заг.-держ.; тер.; галузеві; плани окр. госп. стр-р. Важл-ть заг.-держ. фін. план-ня полягає в тому, що д-ва на макрорівні за його доп. визначає свої можл-ті в цілому і можл-ті викор-ня ф-сів для прийняття рішень у сфері р-ку ек-ки і соц. стр-ри, певних регіонів і видів в-ва. Гол. призн-ням фін. план-ня на рівні певних СГ є розр-к потреб у фін. рес-х, обсягу та напрямків їх викор-ня, визн-ні еф-ті кожної фін. операції та рез-тів д-ті суб’єкта.

4. За терміном складання: * перспективні (відобр-ть фін. пок-ки, пропорції або темпи відтв-ня на тривалий період); * поточні (річні – скл-ся на рік); * оперативні (скл0ся на короткі проміжки часу - півріччя, квартал, місяць).

Фін. баланс – сук-ть пок-ків, що відобр-ть ств-ня і викор-ня фін. рес-в у межах певної галузі, сфери в-ва, підпр-ва чи установи.

Баланс фін. рес-в і в-т д-ви – комплексний док-т - прогноз, в якому відобр-ся обсяг фін. рес-в і напрямки їх викор-ня в усіх секторах ек-ки (держ. та прив. сектора функц-ня СГ). Він є складовою прогнозу ек. і соц. р-ку д-ви, його фін. програмою. Скл-ся на рік і на перспективу. Призн-ня цього балансу полягає у визн-ні заг. обсягу фін. рес-в д-ви та їх викор-ня. Він є базою для прийняття управлінс. рішень з питань еф. викор-ня усіх видів фін. рес-в. Він скл. з 2 частин:

1) Доходи: пр-к; ПДВ; акц. збір; аморт. відр-ня; відр-ня в ФСС; відр-ня в ФЗН; платежі з нас-ня; доходи від приватизації; ін. доходи СГ і бюджету; іноз. кредити і надх-ня; усього доходів; перевищення в-т над доходами; баланс.

2) Видатки: в-ти на р-к ек-ки; держ. дотації; в-ти на соц. гарантії нас-ня; на соц.-культ. заходи; р-к науки; оборону; упр-ня ЗЕД; пенсії, допомоги, стипендії; в-ти на обсл-ня держ. боргу; ін. в-ти госп. стр-р та в-ти бюджету; всього в-т; перевищення доходів над видатками; баланс.

Із фін. балансом ув’язуються розр-ки держ. бюджету, балансу гр. доходів та в-т нас-ня, плат. балансу та ін. балансів.

Баланс гр. доходів та в-т нас-ня – с-ма взаємопов’яз. пок-ків, які хар-ть ек. становище нас-ня і відобр-ть рух гр. доходів і в-т нас-ня. Цей баланс відображає відносини між нас-ням і підпр-вами, орг-ціями та установами, що виступають в якості каналів гр. обігу як в готівк., так і в безгот. формах:

1) Доходи: з/п, надх-ня від продажу продукції ОПГ, пенсії, допомоги; продаж валюти та ін.

2) Витрати: на купівлю товарів і послуг, оплата податків, зборів і ін. платежів, збереження у формі приросту наявних грошей, вклади в банки і ЦП, обмін валюти.

Дає змогу збалансувати як потреби нас-ня, так і можл-ть залучити кошти для д-ви.

Платіжний баланс – с-ма пок-ків, що хар-зує спів-ня гр. надх-нь країни з-за кордону й платежів за кордон за певний проміжок часу. Він хар-зує зовн.-ек. д-ть країни. Включає: 1) Рах. пот. операцій - відображає платежі й надх-ня за товари та послуги, доходи й платежі за інвестиціями та пот. трансфертами. 2) Рах. к-лів та ф-сів - включає рух іноз. інвестицій та кредитів. Спів-ня між платежами й надх-нями за цими рах-ми і загалом за балансом визн-ся дебетовим чи кредитовим сальдо. Плат. баланс буває: * активним (означає приріст фін. рес-ів із-за кордону), * пасивним (коли країна вкладає більшу суму ніж отримує).

Взаємозв’язок плат. балансу та балансу фін. рес-в і видатків д-ви здійс-ся ч/з пок-к обсл-ня зовн. держ. боргу і надх-ня інвестицій та міжнар. кредитів.