77. Ек. Природа і пр-ня міжнар. Ф-сів

Міжнар. фінанси – одна з осн. форм міжнар. ек. відносин, функц-ня і р-к яких пов’язані з існ-ням та обсл-ням усього комплексу міжнар. зв’язків.

Міжнар. фінанси вивч-ся в різних аспектах: 1) Як ек. категорія - фонди фін. рес-в, які утворилися на основі р-ку міжнар. ек. (ринк.) відносин і викор-ся для забезп-ня безпер-ті й рентаб-ті сусп. відтв-ня на світ. рівні та задов-ня спільних потреб, які мають міжнар. зн-ня. 2) З інституц. погляду – сук-ть банків, валют. та фонд. бірж, міжнар. фін. інституцій, регіон. фін.-кред. установ, міжнар. та регіон. ек. орг-цій і об’єднань, ч/з які здійс-ся рух світ. фін. потоків. 3) Як ек. відносини - відносини у гр. формі, що вин-ть у процесі перерозподілу нац. продуктів під час руху товарів, послуг і к-лів на світ. ринку; включають міждерж. й транснац. кред.-фін. відносини і хар-ся участю в них іноз. ел-ту.

Ос-ті міжнар. ф-сів як ек. відносин полягають у їх відносній відокремл-ті від відносин р-ку в-ва та руху к-лу (відгалуження частини коштів у нац. валюті на внутр. ринку ін. д-в і світ. госп. ринках. Ці кошти втрачають взаємозв’язок із нац. ек-кою і підпорядк-ся правилам міжнар. ф-сів).

Міжнар. ф-си охоплюють взаємовідносини: * між СГ різних країн; * д-ви з юр. і фіз. особами ін. країн; * д-ви з урядами ін. країн та міжнар. фін. орг-ціями; * д-ви і СГ з міжнар. фін. інституціями. Від налагодженості цих відносин значною мірою залежить узгодження інд., корпорат., нац.-держ., регіон. та глоб. інтересів задов-ня потреб як на регіон., міжнар., так і глоб. рівнях.

Суб’єкти міжнар. ф-сів: д-ви; міжнар. орг-ції; міжнар. фін. інституції; юр. особи; фіз. особи.

Осн. ф-ї міжнар. ф-сів:

1. Розподільна. Ч/з механізм міжнар. ф-сів здійс-ся гр. розподіл і перерозподіл світ. продукту, який визн-ся об’єкт. закон-тями: * к-л спрям. туди, де найб. норма пр-ку; * важл. чинником руху к-лу є ризики, пов’язані з отриманням пр-ку; * рух к-лів відображає також дію закону пропорц. р-ку; * п-кою (інтересами) суб’єктів міжнар. відносин.

2. Контрольна. Міжнар. ф-си відобр-ть рух сусп. продукту у гр. формі. Це дає можл-ть здійснювати облік та аналіз руху світ. сусп. продукту у гр. формі у будь-який час, на будь-якому етапі. Практична реалізація контр. ф-ї полягає в: * прийнятті подальших рішень щодо міжнар. ф-сів; * розробленні пот. та стратег. міжнар. фін. п-ки. Залежить від: ступеня розуміння можл-ті реалізації міжнар. фін. п-ки; * п-ки д-в; * хар-ру та рівня ек. р-ку д-в; * техн. оснащення процесу збирання та обробки інф-ції.

56. Світ. Фін. Ринок і його стр-ра

Найпотужн. складовою у с-мі міжнар. ф-сів є світ. фін. ринок, що об’єднує нац. фін. ринки країн та міжнар. фін. ринок. Світ. фін. ринок забезпечує рух гр.-кред. рес-в між країнами, регіонами, галузями та окр. суб’єктами бізнесу, збалансовує П. і Пр. на к-л.

Світ. фін. ринок – с-ма ек. відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл світ. фін. потоків і міжнар. потоків к-лу. Світ. фін. ринок виник на основі інтеграц. процесів між нац. фін. ринками. Інтеграція фін. ринків окр. країн виявлялась у зміцненні зв’язків та розширенні контактів між нац. фін. ринками.

Об’єкт. основою стан-ня світ. фін. ринку стали: р-к міжнар. поділу праці; інтернац-ція сусп. в-ва; концентрація і централізація фін. к-лу.

Форм-ня світ. фін. ринку на суч. етапі відб-ся під впливом процесу глобалізації нац. фін. ринків, чинниками якого є: - інтенс. впров-ня електр. технологій, комунікац. засобів та інформатизації; - розширення видів та к-ті пропонованих ЦП; - посилення ролі фін. ринків як осн. механізму перерозподілу фін. рес-в як у нац., так і в глоб. масштабі; - концентрація д-ті уч-ків ринку у світ. фін. центрах; - пост. збільш. частки інституц. уч-ків ринку (інвест., страх. компаній, пенс. фондів); - ств-ня закон-ва, що сприяє проникненню уч-ків ринку на фін. ринки різних рівнів і стимулює їх акт-ть.

Світ. фін. ринок скл. з нац. ринків країн і з міжнар. фін. ринку.

Участь нац. ринків в операціях світ. ринку визн-ся такими ф-рами: * місцем країни у світ. с-мі госп-ва та її валют.-ек. становищем; * існ-ням розвиненої кред. с-ми і добре організованої фонд. біржі; * помірністю опод-ня; * пільгами валют. закон-ва, яке дозволяє доступ іноз. позич-кам на нац. ринок та іноз. паперів до бірж. котирування; * зручним геогр. положенням; * стаб-тю політ. режиму та ін.

Міжнар. фін. ринок, як складова світ. фін. ринку, є с-мою акумулювання вільних фін. рес-в та надання їх позич-кам із різних країн на принципах ринк. конкуренції. Гол. призн-ня міжнар. фін. ринку полягає в забезп-ні перерозподілу між країнами акумульованих вільних фін. рес-в для сталого ек. р-ку світ. госп-ва й одержання від цих операцій певного доходу. Гол. ф-єю міжнар. фін. ринку є забезп-ня міжнар. лікв-ті, тобто можл-ті швидко залучати достатню к-ть фін. засобів у різних формах на вигідних умовах на наднац. рівні. Гол. ел-ти міжнар. фін. ринку: - міжнар. валют. ринок; - міжнар. ринок борг. зоб-нь; - міжнар. ринок титулів (або прав) вл-ті; - міжнар. ринок похідних фін. інстр-тів.

Міжнар. валют. ринок – міжнар. мережа офіц. центрів, де відб-ся купівля-продаж іноз. валют. Міжнар. вал. ринки забезп-ть своєч-ть здійснення міжнар. платежів і розр-ків, страх-ня вал.-кред. ризиків, диверсифікацію вал. резервів.

Міжнар. ринок борг. зоб-нь – сфера обігу борг. зоб-нь, що гарантують кр-рові право стягувати борг із боржника. З інституц. погляду, міжнар. ринок кред. рес-в – сук-ть установ і орг-цій, за доп. яких здійс-ся рух позикового к-лу у сфері міжнар. ек. відносин. Кр-рами є прив. банки, фірми, небанк. фін. інститути. Джерелами міжнар. кредиту виступають: * тимч. вивільнена у підпр-в в процесі кругообігу частина к-лу в гр. формі; * гр. накопичення д-ви, мобілізовані банками; * гр. заощ-ня нас-ня, мобілізовані банками. Міжнар. ринок борг. зоб-нь скл. з 2х гол. сегментів:

1) Міжнар. ринок банк. кредитів – сфера ринк. відносин, де здійс-ся рух позикового к-лу між країнами на умовах повернення та платності, форм-ся П. і Пр. кред. рес-в та позикового к-лу. Рух кред. рес-в на міжнар. ринку борг. зоб-нь здійс-ся на заг.-відомих принципах: обов’язк. повернення коштів, терміновості, платності і забезп-сті. До осн. суб’єктів міжнар. ринку банк. кредитів належать: Світ. банк та його організац. стр-ри; д-ви; корпорат. позич-ки; банки і фін. інституції; фіз. особи.

2) Міжнар. ринок борг. ЦП - сфера, де оберт-ся фін. інстр-ти – кор/строкові (строк погашення від 1 дня до 1 року) та довгостр. (понад 1 рік). Серед довгостр. борг. зоб-нь (облігацій) виокремлюють такі: * борг. зоб-ня центр. або місц. органів влади, що формують держ. борг; * борг. зоб-ня прив. фірм, гарантовані урядом, що формують гарантований д-вою борг; * борг. зоб-ня прив. фірм, не гарантовані урядом, що формують приватний, негарантований д-вою борг.

На міжнар. ринку облігацій оберт-ся 2 види ЦП: - Іноз. облігації – ЦП, емітовані нерезидентом у нац. фін. центрі та в нац. валюті. Емісія іноз. облігацій регламент-ся закон-вом з ЦП країни-емітента, але на практиці їх обіг значною мірою відповідає принципам євроринків. - Єврооблігації – борг. ЦП на пред’явника, що випуск-ся позич-ком (як пр., в іноз. валюті) для отримання довгостр. позики на євроринку.

Міжнар. ринок титулів (або прав) вл-ті – сфера купівлі–продажу ЦП, що засвідчують участь інвестора в к-лі підпр-в. До ЦП, що оберт-ся на міжнар. ринку титулів (або прав) вл-ті належать євро акції – акції, які емітуються міжнар. кред.-фін. інститутами і розміщ-ся одночасно на різних ринках.

Міжнар. ринок похідних фін. інстр-тів (деривативів) - охоплює обіг групи нових фін. інстр-тів, що викор-ся для передавання або нейтралізації ризиків.