
- •1. Суть поняття «національне багатство» та його елементи.
- •2. Природні ресурси та їх вплив на економічний розвиток.
- •3.Структура природно-ресурсного потенціалу України та характеристика окремих його складових.
- •4. Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу.
- •5. Роль населення у розвитку економіки та його динаміка.
- •6. Виробничий потенціал України та його характеристика.
- •7. Основні складові та характеристика науково-технічного потенціалу України.
- •8. Показники ефективності національної економіки та їх розрахунок.
- •9. Сутність та види структурних пропорцій в економіці.
- •10. Соціальна структура економіки.
- •11. Організаційна структура економіки та її основні пропорції: секторна структура, структура бізнесу, структура організаційно-правових форм господарювання.
- •12. Показники відтворювальної структури економіки та вплив змін у відтворювальних пропорціях на економічне зростання.
- •13. Класифікація видів економічної діяльності та їх структура.
- •14. Сутність, види регіональної структури економіки та її показники.
- •15. Структурні зрушення в національній економіці та їх вимірювання.
- •16. Призначення, роль та структура державних фінансів.
- •17. Бюджетна система України як центральна ланка системи державних фінансів.
- •18. Державний бюджет України: структура доходів та видатків.
- •19. Місцеві бюджети: особливості формування в Україні.
- •20. Основні риси та відмінності між однорівневою та дворівневою банківськими системами.
- •21.Інструменти регулювання центральним банком діяльності комерційних банків.
- •22.Види комерційних банків які функціонують в Україні та їх характеристика.
- •23. Роль і місце парабанківської системи у кредитній системі країни.
- •24. Принципи та особливості діяльності небанківських фінансово-кредитних установ.
- •25. Економічні функції держави.
- •27. Податково-бюджетний механізм перерозподілу ресурсів і доходів.
- •28. Держава як виробник суспільних благ.
- •29. Форми і методи державної підтримки підприємництва.
- •30. Об’єкти і суб’єкти державного управління.
- •31. Система органів державної влади та їх повноваження.
- •33. Організація процесу виконання управлінських рішень.
- •35. Система методів державного регулювання економіки.
- •36. Правові та адміністративні методи державного регулювання економіки.
- •37. Економічні методи державного регулювання економіки.
- •38. Сутність економічного розвитку. Його відмінність від категорії «економічне зростання». Геометричні моделі економічного розвитку.
- •39. Методики обрахунку показників кількісних змін економічного розвитку.
- •40. Показники якісних змін економічного розвитку. Методика розрахунку комплексу індексів, які використовуються у міжнародній практиці.
- •41. Сутність та передумови посткейнсіанських моделей економічного розвитку. Основні положення моделі економічного зростання Дж.Робінсон.
- •42. Сутність та передумови неокласичних моделей економічного зростання.
- •43. Основні положення моделей економічного розвитку країн, що розвиваються.
- •44. Сутність інституціональної теорії розвитку.
- •45.Концепція ендогенного впливу нтп на економічний розвиток. Модель п.Ромера.
- •46. Основні підходи до виокремлення етапів економічного розвитку. Можливості їх поєднання.
- •47. Сутність стратегічної мети економічного розвитку України. Основні напрямки змін.
- •48. Основні показники розвитку регіональної економіки та їх зміст.
- •49. Фінансова база регіонів та її склад.
- •50. Сутність механізму міжбюджетних трансфертів.
- •51. Інвестиційний потенціал та об’єкти інвестиційної діяльності в регіоні.
- •53. Механізм реалізації державної стратегії регіонального розвитку та його складові.
- •54. Сутність і функції соціально-економічного прогнозування.
- •55. Класифікація соціально-економічних прогнозів.
- •56. Класифікація методів прогнозування.
- •57. Державне прогнозування економічного і соціального розвитку України.
- •58. Сутність та етапи побудови стратегії соціально-економічної політики держави.
- •59. Види державних програм економічного і соціального розвитку.
- •60. Сутність державного програмно-цільового планування, класифікація державних цільових програм.
- •61. Балансовий та нормативний методи планово-економічних розрахунків.
- •62. Принципи та система державного програмування економічного і соціального розвитку України.
- •63. Структура Державної програми економічного і соціального розвитку України.
- •64. Основні функції суспільного добробуту.
- •65. Основні види та джерела доходів.
- •66. Причини нерівності в розподілі доходів населення.
- •67. Програми перерозподілу доходів та їх вплив на індекс Джині та на криву Лоренца.
- •68. Вартісна величина прожиткового мінімуму.
- •69. Механізми перерозподілу доходів, що застосовуються в Україні.
- •70. Основні джерела фінансування соціальної сфери.
- •71. Основні причини впливу до надмірного навантаження природного довкілля.
- •72. Концепція взаємодії економіки та екології.
- •73. Основні цілі стратегії сталого розвитку.
- •74. Основні принципи охорони навколишнього природного середовища.
- •75. Основні складові стратегії сталого розвитку.
- •76. Системи органів управління в галузі довкілля.
- •77. Основні функції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
- •78.Система платного природокористування.
- •79. Розподіл платежів за забруднення довкілля між державним та місцевими бюджетами.
- •80. Економічний збиток від впливу на природні комплекси господарської діяльності.
- •81. Республіканський позабюджетний фонд охорони довкілля.
- •82.Основні механізми зовнішньоторговельних і міжнародних фінансових зв’язків.
- •83. Основні показники активності країни у міжнародних економічних відносинах.
- •84. Міжнародні економічні та фінансові організації: необхідність і переваги співробітництва України з ними.
- •85. Стратегія розвитку національної економіки в умовах глобалізації: концептуальні засади та основні напрямки.
- •86. Внутрішньо та зовнішньо орієнтовані стратегії розвитку держави: основні складові їх формування, недоліки та переваги.
- •87. Основні теорії міжнародної конкурентоспроможності країни.
- •88. Конкурентні переваги та конкурентоспроможність: зв’язок між цими поняттями.
- •89. Визначення конкурентоспроможності національної економіки: основні підходи та методики.
- •90. Національна, економічна та зовнішньоекономічна безпека країни та напрями її забезпечення.
- •1. Суть поняття «національне багатство» та його елементи.
76. Системи органів управління в галузі довкілля.
Державні органи, наділені координаційними, організаційно-розпорядчими та контрольними функціями щодо навколишнього природного середовища або його частини, визнаються органами спеціальної компетенції. Сфера їхньої діяльності — виключно чи переважно — організація, використання, відтворення та охорона природних об'єктів і довкілля в цілому.
Провідним органом у галузі державного управління природокористуванням та охороною довкілля є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди). Згідно з положенням про його правовий статус Мінприроди здійснює комплексне управління та координацію державної діяльності в галузі охорони довкілля, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (крім надр), забезпечення регулювання екологічної, радіаційної безпеки, ведення заповідної справи, формування національної екологічної мережі, ведення гідрометеорологічної діяльності. Завданнями міністерства є моніторинг навколишнього природного середовища, затвердження або погодження лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, видача дозволів на здійснення деяких видів спеціального природокористування та викидів і скидів забруднюючих речовин, проведення екологічної експертизи, державний екологічний контроль за використанням і охороною земель, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища і природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони України, територій та об'єктів природно-заповідиого фонду.
Державне управління в галузі охорони атмосферного повітря здійснюється Мінприроди та Міністерством охорони здоров'я України.
Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій (МНС) координує діяльність державних та інших органів з проблем захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та ліквідації їх наслідків, в тому числі викиду шкідливих, хімічних, радіоактивних речовин у довкілля; здійснює державний нагляд і контроль за станом цивільної оборони і техногенної безпеки.
Державний нагляд і державний контроль за додержанням законодавства про пестициди і агрохімікати здійснюють органи Мінприроди, Мінздраву, Мінагрополітики, Держкомлісгоспу та інші відповідно до їх компетенції щодо охорони і забезпечення екологічної безпеки відповідних природних об'єктів чи довкілля в цілому. Державна служба з карантину рослин Мінагрополітики України та її інспекції здійснюють державний фітосанітарний контроль за додержанням карантинного режиму на стадіях вирощування, переробки і реалізації рослин і продукції рослинного походження.
77. Основні функції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
Мінприроди є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, екологічної безпеки, заповідної справи, поводження з відходами, формування, збереження та використання екологічної мережі, геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, а також топографо-геодезичної та картографічної діяльності.
Основними завданнями Мінприроди є: 1) забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (землі, надр, поверхневих та підземних вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного і рослинного світу та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України), поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, розвитку мінерально-сировинної бази, заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, геологічного вивчення надр, топографо-геодезичної та картографічної діяльності; 2) здійснення управління та регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, геологічного вивчення надр, забезпечення екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, організації охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, формування, збереження та використання екологічної мережі; 3) здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, зокрема за використанням та охороною земель, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, охорону та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, формування, збереження та використання екологічної мережі, з питань поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, а також забезпечення здійснення державного геологічного контролю, державного геодезичного нагляду за топографо-геодезичною і картографічною діяльністю.