- •1. Суть поняття «національне багатство» та його елементи.
- •2. Природні ресурси та їх вплив на економічний розвиток.
- •3.Структура природно-ресурсного потенціалу України та характеристика окремих його складових.
- •4. Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу.
- •5. Роль населення у розвитку економіки та його динаміка.
- •6. Виробничий потенціал України та його характеристика.
- •7. Основні складові та характеристика науково-технічного потенціалу України.
- •8. Показники ефективності національної економіки та їх розрахунок.
- •9. Сутність та види структурних пропорцій в економіці.
- •10. Соціальна структура економіки.
- •11. Організаційна структура економіки та її основні пропорції: секторна структура, структура бізнесу, структура організаційно-правових форм господарювання.
- •12. Показники відтворювальної структури економіки та вплив змін у відтворювальних пропорціях на економічне зростання.
- •13. Класифікація видів економічної діяльності та їх структура.
- •14. Сутність, види регіональної структури економіки та її показники.
- •15. Структурні зрушення в національній економіці та їх вимірювання.
- •16. Призначення, роль та структура державних фінансів.
- •17. Бюджетна система України як центральна ланка системи державних фінансів.
- •18. Державний бюджет України: структура доходів та видатків.
- •19. Місцеві бюджети: особливості формування в Україні.
- •20. Основні риси та відмінності між однорівневою та дворівневою банківськими системами.
- •21.Інструменти регулювання центральним банком діяльності комерційних банків.
- •22.Види комерційних банків які функціонують в Україні та їх характеристика.
- •23. Роль і місце парабанківської системи у кредитній системі країни.
- •24. Принципи та особливості діяльності небанківських фінансово-кредитних установ.
- •25. Економічні функції держави.
- •27. Податково-бюджетний механізм перерозподілу ресурсів і доходів.
- •28. Держава як виробник суспільних благ.
- •29. Форми і методи державної підтримки підприємництва.
- •30. Об’єкти і суб’єкти державного управління.
- •31. Система органів державної влади та їх повноваження.
- •33. Організація процесу виконання управлінських рішень.
- •35. Система методів державного регулювання економіки.
- •36. Правові та адміністративні методи державного регулювання економіки.
- •37. Економічні методи державного регулювання економіки.
- •38. Сутність економічного розвитку. Його відмінність від категорії «економічне зростання». Геометричні моделі економічного розвитку.
- •39. Методики обрахунку показників кількісних змін економічного розвитку.
- •40. Показники якісних змін економічного розвитку. Методика розрахунку комплексу індексів, які використовуються у міжнародній практиці.
- •41. Сутність та передумови посткейнсіанських моделей економічного розвитку. Основні положення моделі економічного зростання Дж.Робінсон.
- •42. Сутність та передумови неокласичних моделей економічного зростання.
- •43. Основні положення моделей економічного розвитку країн, що розвиваються.
- •44. Сутність інституціональної теорії розвитку.
- •45.Концепція ендогенного впливу нтп на економічний розвиток. Модель п.Ромера.
- •46. Основні підходи до виокремлення етапів економічного розвитку. Можливості їх поєднання.
- •47. Сутність стратегічної мети економічного розвитку України. Основні напрямки змін.
- •48. Основні показники розвитку регіональної економіки та їх зміст.
- •49. Фінансова база регіонів та її склад.
- •50. Сутність механізму міжбюджетних трансфертів.
- •51. Інвестиційний потенціал та об’єкти інвестиційної діяльності в регіоні.
- •53. Механізм реалізації державної стратегії регіонального розвитку та його складові.
- •54. Сутність і функції соціально-економічного прогнозування.
- •55. Класифікація соціально-економічних прогнозів.
- •56. Класифікація методів прогнозування.
- •57. Державне прогнозування економічного і соціального розвитку України.
- •58. Сутність та етапи побудови стратегії соціально-економічної політики держави.
- •59. Види державних програм економічного і соціального розвитку.
- •60. Сутність державного програмно-цільового планування, класифікація державних цільових програм.
- •61. Балансовий та нормативний методи планово-економічних розрахунків.
- •62. Принципи та система державного програмування економічного і соціального розвитку України.
- •63. Структура Державної програми економічного і соціального розвитку України.
- •64. Основні функції суспільного добробуту.
- •65. Основні види та джерела доходів.
- •66. Причини нерівності в розподілі доходів населення.
- •67. Програми перерозподілу доходів та їх вплив на індекс Джині та на криву Лоренца.
- •68. Вартісна величина прожиткового мінімуму.
- •69. Механізми перерозподілу доходів, що застосовуються в Україні.
- •70. Основні джерела фінансування соціальної сфери.
- •71. Основні причини впливу до надмірного навантаження природного довкілля.
- •72. Концепція взаємодії економіки та екології.
- •73. Основні цілі стратегії сталого розвитку.
- •74. Основні принципи охорони навколишнього природного середовища.
- •75. Основні складові стратегії сталого розвитку.
- •76. Системи органів управління в галузі довкілля.
- •77. Основні функції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
- •78.Система платного природокористування.
- •79. Розподіл платежів за забруднення довкілля між державним та місцевими бюджетами.
- •80. Економічний збиток від впливу на природні комплекси господарської діяльності.
- •81. Республіканський позабюджетний фонд охорони довкілля.
- •82.Основні механізми зовнішньоторговельних і міжнародних фінансових зв’язків.
- •83. Основні показники активності країни у міжнародних економічних відносинах.
- •84. Міжнародні економічні та фінансові організації: необхідність і переваги співробітництва України з ними.
- •85. Стратегія розвитку національної економіки в умовах глобалізації: концептуальні засади та основні напрямки.
- •86. Внутрішньо та зовнішньо орієнтовані стратегії розвитку держави: основні складові їх формування, недоліки та переваги.
- •87. Основні теорії міжнародної конкурентоспроможності країни.
- •88. Конкурентні переваги та конкурентоспроможність: зв’язок між цими поняттями.
- •89. Визначення конкурентоспроможності національної економіки: основні підходи та методики.
- •90. Національна, економічна та зовнішньоекономічна безпека країни та напрями її забезпечення.
- •1. Суть поняття «національне багатство» та його елементи.
1. Суть поняття «національне багатство» та його елементи.
Національне багатство безпосередньо пов’язане з виробництвом національного продукту і його відтворенням. Воно зростає і збільшується насамперед за рахунок національного продукту, який відтворюється на розширеній основі.
Національне багатство — це сукупність матеріальних благ, нагромаджених суспільством за всю його історію. Іншими словами, національне багатство — це все те, чим володіє країна сьогодні — все матеріальне багатство суспільства. Таке тлумачення національного багатства дається в сучасній економічній літературі та статистиці. Але дискусії щодо визначення національного багатства і його структури тривають. Сучасна економічна теорія все частіше критикує тезу про матеріальний зміст багатства і висловлюється за його уточнення і доповнення новими елементами. Це пов’язане з тим, що в наш час у розвинутих країнах відбувається посилення гуманістичних тенденцій у теорії і практиці господарювання. Розвиток суспільства розглядається в єдності матеріальних, духовних, етнічних і культурних цінностей.
Нематеріальне багатство суспільства — це ті його елементи, що перш за все визначають якість робочої сили — науково-технічний, освітній, культурний потенціал. Таким чином, у широкому розумінні національне багатство включає в себе як матеріальне, так і нематеріальне багатство країни.
Основними елементами матеріальної форми національного багатства насамперед є: виробничий капітал, у структурі якого виділяють основний і оборотний капітал; основний капітал сфери нематеріального виробництва (школи, лікарні, культурно-освітні і спортивні об’єкти, житлові будинки); резерви капітальних благ (законсервовані запаси основного капіталу); майно домашніх господарств (індивідуальне житло, засоби праці і предмети тривалого використання — автомобілі, меблі, побутова техніка тощо), а також запаси і резерви споживчих благ.
До складу національного багатства відносять і природні ресурси країни, котрі залучені до господарського обороту (земля, надра, вода, ліси, атмосфера, клімат). Корисні копалини, які лише розвідані, а тим більше потенційні, до складу національного багатства не входять. Розрізняють відтворювані і невідтворювані природні ресурси. Так, існують природні ресурси, які не створені працею (наприклад ліс), але можуть бути відтворені. У той самий час деякі види природних ресурсів (природні копалини) у своїй основній частині не відтворювані.
Основними елементами нематеріальної форми національного багатства є духовні і культурні цінності (нагромаджений виробничий досвід, освітній потенціал нації, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, інтелектуальний рівень та ін.).
Національне багатство виступає як важливий показник економічної могутності країни та джерело її соціально-економічного прогресу.
2. Природні ресурси та їх вплив на економічний розвиток.
На всіх етапах історичного розвитку суспільства виробництво матеріальних благ є процесом взаємодії людини з природою. В сучасних умовах посилюється взаємозалежність господарства і природи. Розвиток продуктивних сил в умовах ринкової економіки пов’язаний з включенням у господарство краю дедалі більшої кількості природних ресурсів та природних умов і збільшення навантаження на навколишнє середовище.
Природні ресурси — це природні компоненти та сили природи, що використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва та предмети споживання для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства, підвищення якості життя людей.
За своєю економічною сутністю природні ресурси мають споживну вартість. Їх придатність і корисність, техніко-економічні властивості, масштаби та способи використання визначаються суспільними потребами.
Природні ресурси є матеріальною базою виробництва, постійно споживаються ним і вимагають свого повного відновлення у натуральній формі. А відтак для забезпечення безпосереднього суспільного відтворення процес праці, зв’язаний з підготовкою природних елементів до включення у господарський оборот, повинен бути безперервним. Цей процес здійснюється у сфері як матеріального, так і нематеріального виробництва: капітального будівництва, сільського та лісового господарства, видобувної промисловості, рекреаційного господарства тощо. На базі цього забезпечується зв’язок між суспільством і природою та між окремими підрозділами сфери природокористування.
Природні ресурси є категорією історичною. У процесі суспільного розвитку збільшуються масштаби опанування людиною компонентами та силами природи, розширюється сфера застосування, відбувається зміна пріоритетів у використанні та їхнього впливу на економіку.
Категорія «природні ресурси» вказує на безпосередній зв’язок природи з господарською діяльністю людини, що нерідко призводить до негативних суспільних явищ, завдаючи природі великої шкоди. А відтак процес взаємодії людини з довкіллям по суті своїй двоєдиний. З одного боку, це — використання природних ресурсів, а з другого, — вплив на довкілля і необхідність рахуватися з природоохоронними процесами.