1. Доведіть, що розвиток дитячої художньої творчості – актуальна проблема сучасної дошкільної педагогіки.

Творчество — это деятельность человека, направленная на создание какого-либо нового, оригинального продукта в сфере науки, искусства, техники, производства и организации. Творческий акт — это всегда прорыв в неизвестное, выход из тупиковой ситуации таким образом, что появляются новые возможности в развитии, — будь то собственное, личностное развитие человека, развитие искусства, совершенствование производства или рынка сбыта.

Главные отличия деятельности человека от активности животных в том, что деятельность человека носит продуктивный, творческий, созидательный характер, а активность животных имеет потребительскую основу, она в результате ничего нового по сравнению с тем, что дано природой, не приводит и не создает.

Творческий характер человеческой деятельности проявляется в том, что благодаря ей он выходит за свою природную ограниченность, т.е. превосходит свои же генотипически обусловленные возможности. Вследствие продуктивного, творческого характера своей деятельности человек создал знаковые системы, орудия воздействия на себя и природу. Пользуясь этими орудиями, он построил современно общество, города, машины, с их помощью произвел на свет новые предметы потребления, материальную и духовную культуру и, в конечном счете, преобразовал самого себя.

Творчество – характеризуется параметрами:

• богатством мысли (количество новых идей в единицу времени);

• гибкостью мысли (скорость переключения с одной задачи на другую);

• оригинальность;

• любознательность;

• способность к разработке гипотезы;

• иррелевантность – логическая независимость реакции.

Соціально-економічні перетворення в суспільстві диктують необхідність формування творчо активної особистості, яка має здатність ефективно і нестандартно вирішувати нові життєві проблеми. У зв'язку з цим перед дошкільними установами постає важливе завдання розвитку творчого потенціалу підростаючого покоління, що в свою чергу вимагає вдосконалення навчально-виховного процесу з урахуванням психологічних закономірностей всієї системи пізнавальних процесів.

Творче мислення, творча діяльність, творча самореалізація кожної людини - ось цілі, які повинні хвилювати сучасну освіту. Тільки така освіта, де найвищою цінністю буде людська особистість, може привести до гуманізації суспільства. Щоб адекватно реагувати на всі зміни, що відбуваються в суспільстві, людина повинна активізувати свій творчий потенціал, розвивати в собі творчість.

Творчість - шлях до свободи. Творчість народжується з волі. Творча вільнодумна особистість, здатна перетворювати будь-яку діяльність у творчий процес, потрібна сучасному суспільству. Розвиток творчого потенціалу особистості необхідно починати з раннього дитинства і це завдання лягає на початкову ступінь освіти, яка є важливим етапом в житті і розвитку кожної людини.

Л.С. Виготський стверджує: «Якби діяльність людини обмежувалася лише відтворенням старого, то людина була б істотою, зверненою тільки до минулого, і вміла б пристосовуватися до майбутнього тільки настільки, в якій мірі воно відтворює минуле. Саме творча діяльність людини робить її істотою, зверненою до майбутнього, яка творить його і змінює своє теперішнє.»

Питання про дитячу творчість, її розвиток і значення творчої роботи для загального розвитку і становлення особистості - важливе питання дитячої педагогіки та психології.

Кожен вид творчості - цей не лише прояв актуалізації (творить саму себе) особистості в конкретній галузі науки, мистецтва, в суспільному житті, але й становлення особистісної позиції, яка визначає притаманну саме цій людині лінію моральної поведінки.

Сучасні дослідники підкреслюють величезний вплив творчості на становлення повноцінної особистості, здібностей дитини, її потреб та мотивів поведінки. Дошкільний вік визначається вченими як особливо сприятливий для розвитку творчості.

В державних документах про освіту, зокрема в «Базовому документі», зазначено, що суспільству потрібні «життєздатні, самостійні,практично умілі, ТВОРЧІ люди…»

Як бачимо з попередньо сказаного, сучасне суспільство має потребу в активних, вільнодумних особистостях. Творче мислення, творча діяльність, творча самореалізація кожної людини - ось цілі сучасної освіти, яка повинна, нарешті, привести до гуманізації нашого суспільства, - суспільства, де найвищою цінністю дійсно буде людська особистість.

Реформування системи освіти, що торкнулося й дошкільної справи, висуває розвиток творчої особистості дитини як одне з пріоритетних завдань. Без його розв'язання нереально здійснити головну мету дошкільної освіти, окреслену Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні: формування базису "особистісної культури дитини через відкриття її світу в його цілісності та різноманітності". При цьому дитина не повинна пасивно спостерігати світ довколо неї, споживати готову інформацію і репродукувати чи копіювати пропоновані їй готові моделі, алгоритми дій тощо. Бо відтак людство перетвориться на сукупність бездумних виконавців чиєїсь волі, а „цивілізація зупиниться на своєму шляху до прогресу”. Вікова психологія / За ред. Г. С. Костюка.— К., 1976.-с. 56.

Саме від творчих людей, які можуть досягти успіхів у діяльності завдяки певним індивідуальним та типологічним рисам, залежить розвиток суспільства. Перші творчі прояви особистості з'являються на етапі дошкільного дитинства, Про них свідчать і постійні запитання дитини, і прагнення до перевтілень в іграх, і перші спроби заримувати слова у віршик, заспівати власну пісеньку, намалювати неповторного казкового птаха... Проблема розвитку творчо спрямованої особистості дошкільняти різноаспектна. Творчо спрямованій особистості притаманні: активність у мисленні та діях; ініціативність; наявність певних нахилів, здібностей, інтересів, творчої уяви; небайдуже ставлення до навколишньої дійсності; здатність помічати, переживати, творити нове, сумніватися й шукати шляхи рішень, отримувати задоволення від результату й самого процесу творення; достатній рівень життєвої компетентності.

2. Творча діяльність – одне з найбільш цікавих, складних і найменше вивчених психічних явищ. Творчість є потребою людини, що забезпечує її адаптацію у середовищі, а також прогрес,

еволюцію самого середовища, суспільства. Дослідження психології творчості з’явились в кінці ХІХ – на початку ХХ століття на основі теорії творчості. Започаткували дослідження проблем творчості Т.Рібо та П.К.Енгельмейер. Пізніше С.О.Грузенберг зробив одну з перших спроб дійти певного синтезу різних напрямків у дослідженні творчості. В цілому ж на початковому етапі розвитку психології творчості переважали теоретичні дослідження художньої та науково філософської творчості. Вивчаючи психологію творчості, важливо аналізувати творчий потенціал, що є внутрішньою передумовою розвитку творчості, ядром творчої обдарованості. Розкриття психологічних закономірностей, механізмів творчого процесу на всіх вікових етапах розвитку особистості та врахування специфіки різних сфер людської діяльності є важливою умовою розв’язання завдань психології творчості у подальшому.

3.

Уява- це пізнавально-психічний процес який підлягає у створенні нових образів на основі оперування вражень уявлення здобутих раніше.

. Творчість - це така діяльність, в якій беруть участь всі психічні процеси, але уява відіграє велику роль. Завдяки уяві, людина видозмінює її. Виготський писав: «нічого немає в творчості і уяві, чого б не було в житті». Уява буває 2 видів: мимовільна, довільна(репродуктивна, творча). В дошкільному віці уява репродуктивна. Уява розвивається з накопиченням досвіду. Дитяча уява активна, швидко збуджуюча, але вона неглибока, поверхнева, у дитини повна довіра до образів уяви. Виготський в своїй роботі говорив, що уява залежить від багатства і різноманітністю життєвого досвіду людини. Чим багатший досвід, тим більший матеріал, яким оперує її уява. Цим законом пояснюється у дитини більш бідної уяви, ніж у дорослої людини. Тому Виготський говорить, що головне завдання в дошкільному віці є збагачення досвіду дитини новими враженнями. Це головна умова розвитку її уяви, фантазії, міцна основа творчості. Способи створення образів уяви: гіперболізація(перебільшення ознак); гіпоболізація (зменшення ознак); аглютинація(склеювання); акцентування(на якусь частину тіла); персоніфікація( наділення людськими рисами).

Виготський 1930р. розробив оригінальну теорію псих. Розвитку дитини, ядром якої є положення про творч. характерні для дитини взагалі і про творчу уяву як психологічне ядро психології. Образи уяви створюються на основі досвіду різними способами: асоціації(схожість), дисоціації(відмінність), гіпер і гіноболізація(збільшення і зменшення), аглютинація(склеювання)

Весь світ уяви Виготський називав кристалізованою уявою. Що в творчості людини нема нічого такого що є в її умінні і знанні.

Основою усіх видів творчості є театральна творчість(мовленева, театральна,музична)

Уява у дитини менша ніж у дорослого бо у неї менше матеріалу для фантазії, в своїй уяві дитина повністю довіряє образам, а доросла людина критично ставиться до образів уяви