8) Класифікаційні характеристики грунтів

Класифікаційними характеристиками є зерновий склад для великоуламкових і піщаних грунтів і число пластичності для глинястих грунтів. З допомогою цих характеристик встановлюють назву вказаних грунтів. Зерновим складом грунту називається вміст у ньому уламків і мінеральних частинок різної крупності, визначений у процентах. Для визначення зернового складу роблять аналіз на ситах. За зерновим складом можна визначити назву грунту, а також побудувати сумарну криву зернового складу з допомогою якого визначають ступінь неоднорідності грунту за формулою

Cv = d60 /d10 ,

де d60 діаметр частинок, менше якого в грунті міститься (за масою) 60% частинок; d10 діаметр частинок, менше якого в грунті міститься (за масою) 10 % частинок.

Для встановлення назви грунту великоуламкових грунтів послідовність підсумовування вмісту частин така: спочатку — Валунний (бриловий)

Частинки, крупніші за 200 мм , складають більше 50 % , потім — Гальковий (щебенистий)

Частинки, крупніші за 10 мм , складають більше 50 %, далі — Гравійний (дресвяний)

Частинки, крупніші за 2 мм , складають більше 50 %. Назва встановлюється за першою задовільною ознакою.

Для встановлення назви грунту піщаних грунтів послідовність підсумовування вмісту частин така: спочатку — Пісок гравійний

Частинки, крупніші за 2 мм , складають більше 25 %, потім — Пісок крупний

Частинки, крупніші за 0,5 мм , складають більше 50 %, далі — Пісок середної крупності

Частинки, крупніші за 0,25 мм , складають більше 50 %, потім — Пісок дрібний

Частинки, крупніші за 0,1 мм , складають 75% і більше, потім — Пісок пилуватий

Частинки, крупніші за 0,1 мм , складають менше 75 %. Назва встановлюється за першою задовільною ознакою.

При наявності у великоуламкових грунтах піщаного (більше 40 %) або глинястого (більше 30 %) заповнювача в назві грунту необхідно вказувати і вид заповнювача.

Пластичністю називається здатність грунту деформуватися під зовнішнім впливом без порушення суцільності і зберігати свою форму після зняття впливу. Пластичність характеризується числом пластичності Ip, обчислення якого зводиться до визначення меж текучості і розкочування:

Ip = Wl - Wp ,

де Wl. — вологість грунту на межі текучості, частки одиниці; Wр — вологість грунту на межі розкочування, частки одиниці.

Межа текучості визначається вологістю грунту в момент переходу його з пластичного стану в текучий. Межа розкочування визначається вологістю грунту в момент переходу його з твердого стану в пластичний.

Якщо на горизонтальній осі відкладати вологість грунту в частках одиниць, то до деякого значення вологості Wр грунт перебуватиме у твердому стані, а потім перейде в пластичний. У цьому стані він перебуватиме до значення вологості Wl. Якщо вологість грунту перевищить Wl, то грунт перейде в текучий стан. Назви глинястих грунтів визначаються за числом пластичності Ір:

Супісок 0,01 < Ip < 0,07

Суглинок 0,07 < Ip < 0,17

Глина Iр > 0,17

При наявності у глинястих грунтах від 15 до 20 % частинок крупніших за 2 мм необхідно до назви грунту додавати відповідно «з галькою» або «з гравієм», а при вмісті цих частинок від 25 до 50%— «гальковий» або «гравійний».