13.Вплив рельєфу на клімат

Високі гори Євразії - Альпи, Кавказ, Гімалаї - тягнуться з заходу на схід. Вони не дозволяють проникати на південь холодним північним вітрам. Зате вологі повітряні маси з Атлантичного океану, проходять без перешкод далеко в глиб материка. Особливо багато опадів випадає там, де на шляху мусонів, що йдуть з океану, підіймаються гірські хребти. Так, біля підніжжя Південно-Східних Гімалаїв розташоване саме вологе місце на Землі - знамениті Черапунджі. Багато опадів випадає на південних схилах Західного Кавказу. Як і на інших материках, в горах Євразії кліматичні умови змінюються по висотним поясам. Найбільш помітна висотна кліматична поясність в таких горах, як Альпи, Кавказ, Гімалаї. Клімат високих нагорій - Тибету і Паміру - високогірний, сухий, з жарким літом і морозної взимку, суворий більшу частину року.

Природна зона — один з великих природних комплексів Землі. Основними чинниками утворення природної зони є клімат і рельєф, тобто компоненти природного комплексу, від яких залежить формування і розвиток інших його компонентів (грунтів, рослинності, тваринного світу). Природні зони розміщуються на всій території суходолу в певній послідовності від пол юсів до екватора. їхній розподіл можна простежити за картою природних зон світу.

Зона арктичних пустель. У навколополюсному просторі постійно холодна погода. Дуже низькі температури протягом усього року унеможливлюють розвиток рослинності. Лише мохи та лишайники влітку з'являються невеликими ділянками на островах Північного Льодовитого океану та частково на узбережжі. Тварини живляться організмами, що мешкають у волах океану. Чайки різних видів, полярні сови, білі ведмеді, тюлені, песці — основні тварини арктичних пустель. Поступово на південь ця зона переходить у зону тундри.

Тундра займає величезні простори, вкриті болотами, що утворилися на поверхні багаторічної мерзлоти. Тундрова рослинність з'являється здебільшого в Північній півкулі на узбережжі та островах Північного Льодовитого океану і високо в горах. У Південній півкулі її майже немає, оскільки тут немає для неї відповідних умов. Основна ознака зони — безлісся. Тут ростуть лишайники, карликові дерева, що стеляться по землі (карликова береза та полярна верба). Влітку багато ягід (журавлина, морошка, брусниця). Восени багато грибів.

Тундрові куріпки, полярні сови, дрібні гризуни — лемінги, великі північні олені, песці й полярні вовки населяють цю територію протягом усього року. Взимку тундра перетворюється набілу пустелю. Травоїдні тварини живляться рослинністю, що зберігається підсніговим покривом, хижаки — травоїдними тваринам

14. Взаємодія океану й атмосфери

Найбільшим акумулятором сонячної енергії у світі по праву вважається світовий океан. Удень планета Земля розігрівається під сонячними променями, при цьому щохвилини промені Сонця випаровують один мільярд тонн води на Землі, на цей процес затрачається колосальна кількість енергії. При охолодженні, водяна пара починає конденсуватися й у такий спосіб він створює хмари, при цьому процесі також виділяється величезна кількість енергії - так водяна пара повертає енергію атмосфері. З настанням ночі материки дуже незабаром остигають, у той час як океанічна вода довгий час зберігає тепло. У свою чергу океан прогріває атмосферу й у цілому зм'якшує клімат Землі. У прибережних частинах материків утвориться так званий морський клімат. Для нього характерно вологе прохолодне літо й м'яка зима. При цьому в центральних частинах материків випадає невелика кількість опадів і амплітуди температури протягом року досить великі

Води океанів постійно переміщаються, вони утворять неординарний глобальний конвеєр: на глибині холодні потоки просуваються від полюсів до екватора, а ближче до поверхні вітрами наганяється нагріта Сонцем тепла вода з екваторіальних районів кполюсам.

Під впливом сили ваги й сонячної енергії відбувається безперервний рух води, дане явище називається світовим круговоротом води. У болотах, озерах, ріках, морях, і океанах сонцем нагрівається вода, що потім формується в невидиму пару й з рідкого стану переходить у газоподібний стан, потім випаровується. Пара разом з розігрітим повітрям піднімається нагору. У більше високих шарах атмосфери нагріта пара починає прохолоджуватися й утримання колишніх кількостей води вже стає неможливим. Мікроскопічні крапельки починають зливатися в більше більші, починається конденсація пари (з газоподібного стану вода переходить у рідке), створюються хмари. Конденсуючись, краплі, стають усе більше й більше, і так процес конденсації відбувається доти, поки краплі не випадуть у вигляді дощу або снігу на Землю. Щоб утворився невеликий круговорот води, хмари проливають дощ над океаном, а у випадку якщо вітер пожене хмари, то вони проллються на сушу.

15. Кріосфера та її роль у формуванні клімату

Кріосфера - це передусім сфера холоду. Вода в таких умовах майже завжди знаходиться в замерзлому або сильно переохолодженому стані, і тому в земній кріосфери всюди зустрічається лід. Природні крижані утворення різноманітні: це системи крижаних хмар, сніговий покрив, сезонно-мерзлі грунти і гірські породи, сезонний і багаторічний крижані покриви водойм і водотоків, криги, льодовики і льодовикові покриви, багаторічномерзлі гірські породи з підземними льодами. Третина всього балансу зовнішнього теплооборота Землі витрачається на фазові перетворення льоду. Вдумайтеся: вологі екваторіальні джунглі, спекотні пустелі, поля, плантації і сади, рослинні та тваринні спільноти, Світовий океан - вся природа Землі вимагає тепла всього вдвічі більше, ніж іде його на танення снігу і льоду або виділяється при замерзанні води. Теплота кристалізації, яка вивільняється при формуванні атмосферного льоду, і теплота танення, яка поглинається при падінні льоду до поверхні Землі і його перенесення в більш низькі широти, - це найпотужніші фактори перерозподілу тепла на Землі. Варто додати, що витрати тепла на щорічне танення накопиченого за рік снігу і льоду досягають приблизно 0,2% всього потоку сонячної радіації, що поглинається Землею, а витрати тепла океаном на танення айсбергів і руйнування крижаних берегів сумірні з «тепловим стоком» річок в океан. На земній кулі діє колосальна природна машина, головні частини якої - атмосфера, океан, суша і заледеніння. Взаємодія окремих частин цієї машини формує клімат Землі та обледеніння, викликає їх коливання. Енергетичними джерелами роботи служать зміни сонячної радіації на зовнішній межі атмосфери, корпускулярні і метеорні потоки з навколоземного космічного простору, тектонічні рухи земної кори, викиди продуктів вулканічної діяльності.

16. Основні принципи класифікації клімату

Одна з них належить академікові Петербурзької Академії наук німецькому кліматологові В. Кеппену, а автором іншої є радянський кліматолог Б. П. Алисов.

У цей час кліматичні класифікації ґрунтуються на так званому показнику періодичного закону географічної зональності. Він установлює певну залежність розміщення географічних зон від кліматичних факторів. Тому й використовується для побудови фізико-географічної класифікації клімату. Численні метеорологічні елементи дозволяють скласти кліматичні карти всілякого призначення, які в сумі дають загальну характеристику клімату

Складаються карти розподілу температур повітря по місяцях, річних і сезонних амплітуд, карти суми температур, карти дат переходу середньодобових температур через 5, 10, 15 і 20° у певні сезони року, карти числа днів у році з певною середньодобовою температурою, карти температур ґрунтів, річного й сезонного розподілу кількості атмосферних опадів, карти числа днів у році з певною кількістю опадів, карти випаровуваності і випарів і карти сніжного покриву

Але цим не обмежуються відомості, необхідні для характеристики регіонального й тим більше глобального клімату. Для більше повного подання кліматичних особливостей нашої планети необхідно знати розподіл сумарної сонячної радіації, радіаційного балансу, витрати тепла на випар, випаровуваність, турбулентний теплообмін земної поверхні з атмосферою, розподіл на земній поверхні температур повітря в липні й січні, річні амплітуди температур, дати початку й кінця безморозного періоду, особливості розподілу атмосферних опадів і їхня кількість, тиск повітря й багато чого інше

Відомий радянський кліматолог Б. П. Алисов створив класифікацію климатов з урахуванням циркуляції атмосфери. Він виділив сім основних кліматичних областей: екваторіальну, по двох тропічні, помірні й полярні. Але крім них Б. П. Алисов пропонує виділити шість перехідних зон - дві зони тропічних мусонів, дві субтропічні й дві субполярні. У кожній кліматичній області й зоні існують по чотирьох типу клімату: материковий, океанічний, клімат західних і східних узбереж

Трохи іншу класифікацію кліматичних режимів запропонували радянські вчені А. А. Григор'єв і М. И. Будико. Крім режиму температур і зволоження, вони враховують радіаційний баланс. Для того щоб представити кліматичні умови тієї або іншої території, необхідно знати багато метеорологічних елементів. По їхніх величинах складається цілий ряд спеціальних карт

В останнім виданні Фізико-географічного атласу миру поміщена інша класифікація клімату Землі. Виділяють один екваторіальний і по двох субекваторіальних, тропічних, субтропічних, помірних, субарктический і субантарктический, арктичного й антарктичного пояса

В екваторіальному поясі сезонні коливання температур приземної частини повітря й вологості досить невеликі. Тут цілий рік пекуче й волого. У субекваторіальному поясі влітку переважають екваторіальний, а взимку тропічний типи повітряних мас. Улітку вітри дмуть від екватора, а взимку - до екватора. Зимовий сезон ненабагато прохолодніше літнього. По ступені зволоження виділяються два сектори: надлишкового зволоження й нестійкого зволоження

У тропічному поясі переважають вітри східного напрямку. Добре виражені сезонні коливання температур. По ступені зволоження виділяються сектори посушливий, нестійкого й досить високого зволоження

Субтропічні пояси характеризуються перевагою тропічних повітряних мас улітку й, помірних повітряних мас узимку. За винятком мусонних областей улітку переважає антициклонічна, а взимку - циклонічна погода. Є значні сезонні розходження в температурах і кількості атмосферних опадів. Виділяються сектори рівномірного зволоження, мусонного клімату й областей із сухим і печенею влітку.

У помірному поясі переважають вітри західного напрямку. На океанах різко виражена циклонічна діяльність. Існують більші сезонні коливання температур. Материкові простори взимку покриваються снігом

Субарктический, субантарктический, арктичний і антарктичний пояси характеризуються низькими значеннями температур, великою сезонною амплітудою й невеликою кількістю атмосферних опадів