2. Теплообмін випромінюванням між твердими тілами. Складний теплообмін.

Променевий теплообмін між твердими тілами

Кількість тепла Q_л, переданого завдяки випроміненню від більш нагрітого тіла, яке має температуру Т₁К, до менш нагрітого тіла з температурою Т₂К, визначається за рівнянням:

(157)

де F - поверхня випромінення; - час; С_1-2- коефіцієнт взаємного випромінення;  - середній кутовий коефіцієнт , який визначається формою і розмірами поверхонь, які приймають участь у теплообміні, їх взаємним розташуванням у просторі і відстанню між ними.

Коефіцієнт взаємного випромінення

(158)

де - приведена ступінь чорноти, дорівнює добутку ступенів чорноти обмінених променевим теплом тіл .

Значення кутового коефіцієнту приводяться в довідниковій або спеціальній літературі. Якщо тіло випромінююче тепло знаходиться всередині іншого, то .

В цьому випадку коефіцієнт взаємного випромінення виражається рівнянням:

(159)

де С₀ – коефіцієнт випромінювання абсолютно чорного тіла.

Усі члени з індексом “1” відносяться до більш нагрітого тіла, розташованого всередині іншого, а члени з індексом “2” – до тіла, поверхня якого оточує перше тіло.

3. Теоретична та дійсна сушарки. Методика розрахунку.

4. Конструкція випарних апаратів.

2.4. Будова випарних апаратів

Різноманітні конструкції випарних апаратів, застосовувані в промисловості, можна класифікувати по типу поверхні нагріву (парові оболонки, змійовики, трубчатки різних видів і т.д.) і по її розташуванню в просторі (апарати з вертикальною, горизонтальною, іноді з похилою нагрівальною камерою), по роду теплоносія (водяна пара, високотемпературні теплоносії, електричний струм і ін.), а також у залежності від того, чи рухається теплоносій зовні чи у середині труб нагрівальної камери.

Однак більш істотною ознакою класифікації випарних апаратів, що характеризують інтенсивність їх дії, варто вважати вид і кратність циркуляції розчину. Розрізняють випарні апарати з неорганізованої, чи вільною; спрямованою природною і примусовою циркуляцією розчину.

Випарні апарати поділяють також на апарати прямоточні, у яких випарювання розчину відбувається за один його прохід через апарат без циркуляції розчину й апарати, що працюють з багаторазовою циркуляцією розчину.

В залежності від організації процесу розрізняють періодичні і безперервно-діючі випарні апарати.

Області переважного застосування випарних апаратів різних типів:

• Для випарювання розчинів невеликої в'язкості (не перевищуючої ~810^-3 Hсек/м² (8спз)), без утворення кристалів найчастіше використовуються вертикальні випарні апарати з багаторазовою природною циркуляцією. З них найбільш ефективні апарати з виносною нагрівальною камерою і з виносними циркуляційними трубами, що не обігріваються.

• Випарювання розчинів, що не кристалізуються, великої в'язкості (сягаючої приблизно (0,1 Hсек/м² (100спз)), роблять в апаратах із примусовою циркуляцією, рідше - у прямоточних апаратах з падаючою плівкою, але в роторних прямоточних апаратах (у роторних прямоточних апаратах забезпечуються сприятливі умови для випарювання розчинів, чуттєвих до підвищених температур).

• Випарювання розчинів що кристалізуються чи в`язких розчинів роблять також в апаратах із примусовою циркуляцією, а також в апаратах з винесеною зоною кипіння, що працює при природній циркуляції.

• Для сильно пінливих розчинів рекомендують апарати прямоточні з плівкою, що піднімається.