51. Розкриття інформації про на у фінансовій звітності.

Методичні засади обліку нематеріальних активі та розкриття інформації про них у фінансовій звітності встановлені П(С)БО 8 «Нематеріальні активи». Інформацію про первісну і залишкову вартість нематеріальних активів та суму накопиченої амортизації наведена у балансі за статтею «Нематеріальні активи». Залишкова вартість немате­ріальних активів включається до підсумку балансу і визначається як різниця між первісною вартістю та сумою накопиченої амор­тизації.

Дані про вплив переоцінки нематеріальних активів на збіль­шення або зменшення власного капіталу представлені у звіті про власний капітал в розділі «Переоцінка активів».

У Примітках до річної фінансової звітності щодо кожної гру­пи нематеріальних активів розкривається інформація наявність та рух нематеріальних активів:

• залишок на початок року (первісна або переоцінена вартість та сума накопиченої амортизації);

• надходження за рік;

• переоцінка первісної або переоціненої вартості та накопиче­ної амортизації;

• вибуття за рік (первісна або переоцінена вартість та накопи­чена амортизація);

• нарахування амортизації за рік;

• втрати від зменшення корисності за рік;

• інші зміни за рік;

• залишок на кінець року (первісна або переоцінена вартість та накопичена амортизація).

Із загальної суми нематеріальних активів окремо показують вар­тість нематеріальних активів, щодо яких існує обмеження права власності, оформлених у заставу та створених підприємством.

Під час розкриття інформації щодо нематеріальних активів показують методи їх амортизації та діапазон строків корисного використання.

У Примітках до річної фінансової звітності наводять також інформацію щодо нематеріальних активів, отриманих за рахунок цільових асигнувань.

52. Критерії визнання запасів, їх класифікація та оцінка.

Методологічні засади обліку виробничих запасів регламентуються П(С)БО 9 «Запаси». Під запасами розуміють активи, які:

• утримуються для продажу за умов звичайної господарської діяльності

• перебувають у процесі виробництва для подальшого продажу

• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визначаються активом, якщо:

• підприємству перейшли ризики і вигоди пов’язані з правом власності на придбані запаси

• підприємство здійснює управління та контроль за запасами

• існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням

• вартість запасів може бути достовірно визначена

Запаси нараховуються на баланс за первісною вартістю.

До первісної вартості виробничих запасів, які придбані за плану включають:

1)суми сплачені постачальникам за вирахуванням непрямих податків

2)суми ввізного мита

3)суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємством

4)ТЗВ (транспортно-заготівельні витрати)

5) інші витрати, пов’язані з доведенням запасів до стану, в якому вони придбані до використання.

Первісна вартість запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. В умовах, коли балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду. Первісна вартість запасів, котрі придбані в обмін на неподібні запаси, визнається справедливою вартістю отриманих запасів. Справедлива вартість, згідно з П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств», є сума, за якою може бути здійснений обмін активу або зобов’язання в результаті операції між обізнаними,, зацікавленими та незалежними сторонами.