Тема 4. Теоретичні основи державного податкового менеджменту

План

1. Сутність державного податкового менеджменту та його складові.

2. Предмет, об’єкт і завдання державного податкового менеджменту.

3. Функції державного податкового менеджменту.

1. Сутність державного податкового менеджменту та його складові

Податковий менеджмент - це сукупність принципів прийомів, засобів, форм та методів організації податкових платежів.

Поняття «податковий менеджмент» можна розглядати у двох аспектах:

• як систему органів управління (законодавчих і виконавчих), їх обов’язки - забезпечення проходження податкової концепції на наступний плановий період, її розгляд, обговорення та затвердження у встановленому порядку;

• як сукупність норм і правил, які регламентують дії у сфері оподаткування, а також визначають міру відповідальності у сфері оподаткування.

Податковий менеджмент має таку структуру:

• державний податковий менеджмент;

• корпоративний податковий менеджмент;

• персональний податковий менеджмент.

Державний податковий менеджмент можна визначити як процес управління податковою системою держави з метою реалізації податкової політики.

Процес управління податковою системою полягає в тому, що уповноважені органи перш за все обирають напрям функціонування та розвитку податкової системи, який виражається в податковій політиці.

До уповноважених органів у сфері податкового менеджменту можна віднести:

1. органи, уповноважені ухвалювати нормативно-правові акти у сфері оподаткування: Верховна Рада України (закони), підзакенні акти

• Верховна Рада України (постанови), Президент України (укази і розпорядження), Кабінет Міністрів України (постанови, порядок, розпорядження), органи місцевого самоврядування (положення та рішення), Національний банк України (постанови), міністерства і відомства, місцеві державні адміністрації (положення, накази, порядок тощо);

органи, які беруть участь у розробці нормативно-правових актів у сфері оподаткування: президент, депутати Верховної Ради, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, міністерства і відомства та ін. До складу цих органів слід також віднести допоміжних суб'єктів, які проводять дослі­дження у податковій сфері з метою внесення змін до норматив­но-правових актів (Національна академія наук, науково-дослідні інститути, Державна податкова адміністрація України, незалежні експерти та ін.);

2. органи, які надають роз'яснення у сфері податкового законодавства (податкові органи, митні органи, органи Пенсійного фонду України).

Уповноважені органи, виходячи з результатів аналізу сучасного стану економіки та потреб суспільства, беруть участь у розробці концепції розвитку податкової політики держави і на цій основі висувають пропозиції щодо внесення змін до чинного податкового законодавства.

Спрямованість державного втручання в економіку у сфері оподаткування визначається функціями податків (податкової системи), до яких, насамперед, відносить фіскальну функцію і функції регулювання. Фіскальна функція полягає в мобілізації коштів до бюджетів у вигляді податків для формування фінансових ресурсів держави, регулювання — у визначенні за допомогою податків пропорцій перерозподілу валового внут­рішнього продукту між державою й суб'єктами господарювання з метою підвищення рівня економічного розвитку держави.

Ступінь державного втручання в економіку характеризується типом податкової політики (високий рівень оподаткування, низький рівень оподаткування, істотний рівень оподаткування), який залежить від обраної моделі економічного розвитку держави ("ліберальна" модель, "соціально орієнтована" модель) і типу бюджетної політики (бюджет за можливостями (бездефіцитний) і бюджет за потребами (дефіцитний)). Отже, податкова політика визначається на основі загальної тенденції розвитку економіки держави.

Реалізація податкової політики здійснюється через податковий механізм, який є системою форм та методів управління податковою системою з метою реалізації податкової політики.

При цьому системний підхід в управлінні податковою системою дає можливість визначити оптимальні для конкретного етапу розвитку економіки країни засоби досягнення поставлених цілей і завдань, що проявляється в удосконаленні структури органів управління податковою системою, усуненні дублювання в їх роботі, ліквідації протиріч впливу окремих податкових методів на платника податків'

Тобто, в системному підході напрямки дії податкового механізму насамперед визначаються на основі аналізу співвідношення витрат на стягнення податкових платежів із сумою податкових надходжень.

Практичне втілення результатів дії податкового механізму здійснюється через податкове законодавство (податкове право), яке визначає перелік податків та зборів, що справляються в країні, склад платників податків, органів та порядок адміністрування й контролю податків і зборів. У разі необхідності за допомогою нормативних актів здійснюються відповідні ко­ригування податкової системи.

Складовими державного податкового менеджменту є:

1. Податкове прогнозування і планування - це особливі елементи системи вироблення і прийняття рішень у сфері життєдіяльності держави в процесі перерозподілу валового внутрішнього продукту, які проявляються через визначення обсягу податкових надходжень, оцінку господарсько- відтворювальних операцій за звітний період, оцінку перспектив господарського розвитку, нормативне оформлення податкової роботи тощо.

2. Податкове регулювання - це сукупність заходів непрямого впливу держави на розвиток виробництва шляхом зміни норм вилучення у бюджет, у результаті чого змінюється рівень оподаткування.

3. Податковий контроль - це контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю надходження податків, зборів і обов'язкових платежів у бюджет і позабюджетні фонди від юридичних та фізичних осіб.