12. Податковий тягар та методика його визначення

Податковий тягар - узагальнений показник, що характеризує роль податків у житті суспільства.

Загальноприйнятої методики визначення рівня податкового тягаря не існує. Макроекономічна теорія пропонує вимірювати цей рівень відношенням загальної суми фіскальних вилучень до суми доходів фірм і домогосподарств (ставка сумарного оподаткування доходів, або середня ставка податку). Ступінь фактичного податкового навантаження на приватний сектор визначається чистими податковими надходженнями, які утворюються різницею між величиною загальних податкових надходжень до державного бюджету і сумою трансфертів держави приватному сектору. Це узагальнений, найбільш спрощений підхід до визначення податкового навантаження.

Світова макроекономічна теорія пропонує кілька достатньо складних методів вимірювання надмірного податкового тягаря:

1. метод вимірювання за Дюпуї-Маршаллом-Харбергером (метод ДМХ);

2. метод вимірювання за Хіксом.

На практиці при визначенні податкового тягаря частіше за все мають на увазі порівняння ставок різних податків (на прибуток підприємств, ПДВ, акцизів, мита і прибуткового податку з населення) з аналогічними податковими ставками інших країн. Але ці окремі ставки не дають змогу визначити сукупний податковий тягар в економіці.

Для вимірювання загального рівня податкового навантаження на економіку в цілому може бути використаний комплексний узагальнюючий показник частки сумарної величини всіх податкових платежів у ВВП (Пі), який розраховується на основі системи національних рахунків СНР:

Пі-ПБ: ВВП *100%, (1)

де ГІБ - податкові внески в бюджет;

ВВП — валовий внутрішній продукт.

Таким чином, податкова політика як складова економічної політики базується на діяльності держави у сфері запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави. Кожна конкретна податкова система, тобто сукупність податків, зборів (обов'язкових платежів) у взаємозв'язку і взаємодії з платниками й органами контролю, є відображенням податкової політики, що проводиться державою, і критерієм її ефективності.

Податкова політика, яка проводиться у державі і формується відповідними державними структурами, на практиці виявляється у податковій системі країни.

І2. Податковий тягар та методика його визначення

Податковий тягар — узагальнений показник, що характеризує роль податків у житті суспільства.

Загальноприйнятої методики визначення рівня, податкового тягаря не існує. Макроекономічна теорія пропонує вимірювати цей рівень відношенням загальної суми фіскальних вилучень до суми доходів фірм і домогосподарств (ставка сумарного оподаткування доходів, або середня ставка податку). Ступінь фактичного податкового навантаження на приватний сектор визначається чистими податковими надходженнями, які утворюються різницею між величиною загальних податкових надходжень до державного бюджету і сумою трансфертів держави приватному сектору. Це узагальнений, найбільш спрощений підхід до визначення податкового навантаження.

Світова макроекономічна теорія пропонує кілька достатньо складних методів вимірювання надмірного податкового тягаря:

1. метод вимірюванім за Дюпуї-Маршаялом-Харбергером (метод ДМХ);

2. метод вимірювання за Хіксом.

На практиці при визначенні податкового тягаря частіше за все мають на увазі порівняння ставок різних податків (на прибуток підприємств, ПДВ, акцизів, мита і прибуткового податку з населення) з аналогічними податковими ставками інших країн. Але ці окремі ставки не дають змогу визначити сукупний податковий тягар в економіці.

Для вимірювання загального рівня податкового навантаження на економіку в цілому може бути використаний комплексний з^загальнюючий показник частки сумарної величини всіх податкових платежів у ВВП (Пі), який розраховується на основі системи національних рахунків СНР:

Пі = ПБ : ВВП * 100%, (1)

де ПБ - податкові внески в бюджет;

ВВП — валовий внутрішній продукт.Розуміння поняття “податковий тягар” та вміння його аналізувати багато в чому визначає податкову роботу платників податків та їх податковий менеджмент.

Деякі економісти пропонують розуміти під податковим тягарем величину податкової суми, яка залежить від розмірів прибутку. Тобто під цим терміном розуміють долю прибутку, яка йде на сплату податків. Але даний метод розрахунку є недосконалим, адже він враховує лише податки, що платяться з прибутку, і не дає реальної оцінки стану справ в оподаткуванні, а значить - не може бути використаний для детального аналізу. Обсяги виробництва, а значить і обсяги прибутків, залежать не тільки від прямих податків, джерелом сплати яких є прибуток, а й від непрямих, що перекладаються на споживача і скорочують потенційний попит. Вони призводять до згортання потенційних обсягів виробництва та скорочення сукупних потенційно можливих прибутків підприємств.

Аналогічно діють і податки з населення, різні збори, що застосовуються в Україні.

Можна запропонувати систему показників вимірювання номінального податкового тягаря на макроекономічному рівні (виміряти реальний податковий тягар на економіку, тобто реальні втрати економічної ефективності, що є наслідком оподаткування, на практиці не видається можливим). Ця система включає:

1. показник загального рівня оподаткування економіки (податковий коефіцієнт);

а) фактичного, який розраховується як відношення суми сплачених податків, з урахуванням зборів до державних цільових фондів, до ВВП;

б) потенційного, який розраховується як відношення суми нарахованих податків, з урахуванням зборів до державних цільових фондів, до ВВП;

2. показники тягаря окремих податків:

а) для податку на прибуток:

• відношення сумарних надходжень податку на прибуток до фінансового результату прибуткових підприємств (ефективна ставка податку);

• коефіцієнт продуктивності податку (відношення ефективної ставки до стандартної ставки);

б) для ПДВ:

• відношення сумарних надходжень податку на додану вартість до кінцевих споживчих витрат домогосподарств (ефективна ставка податку);

• коефіцієнт продуктивності податку;

в) для податку на доходи фізичних осіб:

• відношення сумарних надходжень податку до суми доходів, стосовно яких сплачується даний податок (ефективна ставка податку);

• коефіцієнт продуктивності податку.

Для оцінки податкового тягаря в Україні доцільніше використати аналіз, заснований на застосуванні показника рівня оподаткування юридичних і фізичних осіб.Рівень оподаткування залежить від жорсткості шкали оподаткування, яка визначається як середньозважене навантаження з основних податків (§). Також він залежить від рівня збору цих податків, який оцінюється сумарною часткою основних податків у ВВП (1;).

Тобто рівень оподаткування можна розрахувати за формулою:

г = _В/ї ' " (2)

Середньозважене навантаження р основних податків, що формують доходи бюджету, можна розрахувати за формулою:

8 = і;(В_і*А_і/Н_і), (3)

і

де Аі - обсяги окремих видів податків у доходах зведеного бюджету;

Ві - частка окремого виду податку' в сумарному обсязі основних податків, що формують доходи бюджету у визначеному році;

Ні - базові показники для нарахування відповідного податку .

Ч

у ВВП, (4)

астку податків, що формують дохідну частину бюджету можна розрахувати за формулою:

і

де ’М, - обсяг ВВП за відповідний рік.

Використовують ще один метод розрахунку податкового тиску на платників. Це визначення показника рівня оподаткування на основі доданої вартості Це аргументується тим, що джерелом усіх податків..є саме додана вартість. Так, її частиною є заробітна плата, з якої вираховується прибутковий податок і на яку нараховуються збори на обов’язкове пенсійне. Останні включаються виробниками до собівартості продукції, перекладаються в цінах товарів на споживача і оплачуються ним із власних доходів. Іншою частиною є прибуток, що оподатковується податком на прибуток підприємств. Крім того, із загальної величини доданої вартості, створеної підприємством, стягується ПДВ.

Отже, величина рівня оподаткування може бути визначена послідовним зменшенням доданої вартості пропорційно податковим ставкам:

Н = [1 — (1 — Гід) (1 - Пп) / (1 -Пф}]/() • Ун), (5)

де Н - рівень оподаткування в країні;

Пд - середня величина ставки ГІДВ;

Пп - середня величина ставки прибуткових податків;

Гіф — середня величина ставки зборів на обов’язкове соціальне страхування;

Ун - питома вага непрямих податків у загальній сумі податкових надходжень.

Усі складові формули використовують у долях одиниці. Середні ставки податків та зборів потрібно розраховувати шляхом ділення суми надходжень відповідних податків на базовий показник для їх нарахування.

Ключові словах податкова політика, податковий тягар, показники податкового навантаження, рівень оподаткування.

Питання для перевірки знань

1. Розкрийте зміст поняття «податкова політика».

2. Які питання охоплює податкова політика у широкому та вузькому плані?

3. Які існують довгострокові та короткострокові цілі проведення податкової політики?

4. Назвіть вектори макроекономічної ефективності податкової політики.

5. Дайте визначення поняттю «податковий тягар».

6. Як вимірюється загальний рівень податкового навантаження на економіку в цілому?

7. Охарактеризуйте метод оцінки податкового тягаря, заснований на застосуванні показника рівня оподатку вання юридичних і фізичних осіб.

8. Охарактеризуйте метод оцінки податкового тягаря, заснований на визначенні показника рівня оподаткування на основі доданої вартості.