Розділ III. Корпоративний податковий менеджмент

Тема 8. Корпоративний податковий менеджмент у системі управління оподаткуванням

План

1. Методи оцінювання податкового тягаря підприємства.

2. Поняття і сутність корпоративного податкового менеджменту.

3. Податкова політика підприємства.

4. Функції корпоративного податкового менеджменту.

1. Методи оцінювання яодаткового тягаря підприємства

У широкому розумінні податковий тягар - це загальна сума податків, що сплачуються. Податковий тягар - це також і рівень економічних обмежень, що створюються відрахуванням матеріальних засобів на сплату податків і відволікання цих ресурсів від інших можливих напрямів використання.

Розподіл податкового тягаря між платниками податків спирається на принцип стягнення податків з благ, що отримуються, та на принцип платоспроможності.

В основному під податковим тиском (тягарем, пресом, навантаженням) розуміють вплив податкових важелів, що складають тільки частину цього тягаря. Податковий тиск здійснюється на чотирьох рівнях:

1 — тиск безпосередньо податкових важелів;

2— тиск усієї сукупності податків, зборів і платежів;

З —• використання механізму пільг платниками, надання пільгових кредитів, дотацій. При цьому податковий прес перерозподіляє тиск з одних платників на інші;

4— використання податкової техніки, за якої посилюється тиск на платника.

Наприклад, авансові платежі, що передбачають сплату податку платником до одержання результатів, за якими він повинен сплачуватися, час, затрачений на ведення податкового обліку.

Єдиної методики для визначення податкового тягаря підприємства не існує. Розглянемо декілька авторських методик, які можна взяти за основу.

Для оцінки рівня оподаткування застосовується показник податкового навантаження (тягаря), який являє собою фінансовий індикатор, що характеризує обсяги податкових вилучень.

Абсолютний підхід', податковий тягар - це сумарна величина усіх видів обов’язкових платежів, які було сплачено платниками податків протягом певного періоду часу:

АПТі =ЗЮПі, (І)

де АПТ- абсолютна величина податкового тягаря;

ОП— вартісна величина обов’язкових платежів;

і - рік.

У країнські науковці Дедекаєва Н., Нестеренко Г. Пропонують викорис­товувати методику для узагальненої оцінки ступеня податкового тягаря. Так, для розрахунку сукупного податкового тягаря в середньому на одне

середньостатистичне підприємство вони пропонують використовувати “метод адекватної оцінки показників”. Суть пропозицій авторів можна

звести до того, що ступінь податкового тягаря по кожному визначеному

податку рекомендується розраховувати за формулою:

сіі = (Ьі: Ц) * 5/, (2)

де Ьі - частка бази оподаткування по певному і-му податку,

розрахована щодо валового доходу підприємства, частки одиниці;

О - валовий дохід підприємства, грн;

8І - ставка відповідного і-го податку, частки одиниці.

Сукупний наведений податковий тягар у цілому по підприємству:

Р=ІЛ. (3)

Також для оцінки податкового тягаря на підприємстві можна

застосувати метод, заснований на застосуванні виручки, операційних і позареалізаційних доходів.

ПТП = П / (В + Д₀+ Дп) (4)

де ПТП — податковий тягар підприємства;

П - сума сплачених (нарахованих) податків і зборів;

В - виручка;

До -- операційні доходи;

Д_п — позареалізаційні доходи.

Завдання оцінки податкового впливу на підприємство зводиться до розробки відповідної науково обґрунтованої методики. Відомо, що джерелом сплати податків є знову створена вартість, тобто податки являють собою частку валового внутрішнього продукту. Чому для оцінки податкового тягаря суму податків варто зіставляти з цією вартістю, тобто з витратами на оплату праці та вартістю додаткового продукту.

Якщо ж зіставляти податки з виручкою від реалізації, то економічна сутність оподаткування виявиться перекрученою. При такому зіставленні можна лише визначити, яка саме сума податків припадає на одну qэивню проданої продукції.

Як критерій оцінки податкового тягаря на мікрорівні потрібно прийняти частку суми податків, що сплачуються, яка припадає на загальну суму створеного підприємством ВВП. З огляду на те, що ВВП, створюваний державою в цілому, являє собою суму доданих вартостей, створених окремими платниками, то для окремого підприємства мож:на оперувати не ВВП, а сумою доданої вартості. Таким чином, ще одним методом оцінки податкового тягаря на підприємстві є метод па основі застосування доданої вартості.

Для розрахунку' доданої вартості, створеної на підприємстві, можна використовувати правила, встановлені виробничим методом, оскільки він грунтується на визначенні доданої вартості окремого підприємства, яку можна розрахувати за формулою:

ДВІ = ВР - Втрп, (5)

де ВР - виручка від реалізації (обсяг доходу підприємства).

Втрп - вартість товарів, робіт, послуг, повністю використаних у процесі виробництва.

До цього показника не належать витрати на придбання основних фондів, проте належать амортизаційні відрахування, тому коефіцієнт податкового тягаря можна визначити за формулою:

Кпт = П: ДВІ. (6)

Слід врахувати, що в суму П належать усі ті податки, які сплачуються за рахунок доданої вартості, створеної на підприємстві. Більше того, для повноти розрахунків, потрібно також врахувати ті податки, які наймані працівники сплачують, купуючи для себе товари, роботи, послуги, оскільки працівники платять такі податки за рахунок доданої вартості, отриманої юридичною особою.

Для характеристики податкового навантаження на підприємство використовується також показники:

1. Частка податкових виплат підприємства Тахы (tax burden 1) у загальній сумі прибутку

^T

Тах_ЬІ = —100%

JL \

Р (7)

де ТР - податкові виплати підприємства (tax payment);

Р - балансовий прибуток (profit).

2. Частка податкових виплат підприємства Тах_Ь2 (tax burden 2) в обсязі продаж: (коефіцієнт податком]сткості продукції):

Тах_ьг = 100%

^и SR , (8)

де SR - обсяг продаж підприємства (sales revenue).

Оскільки підприємство не завжди працює прибутково, то показник Тах_Ь2 є більш надійним для характеристики податкового навантаження на підприємство. Він показує, яку частину з виручених засобів продавець сплачує в якості податків. Межі цього показника можуть змінюватися від 20 до 60% залежно від сфери діяльності підприємства. Так, якщо підприємство ввозить в Україну і реалізує товар, який обкладається ввізним митом, акцизним податком і ПДВ, показник Тах_Ь2 буде більш високим; якщо ж воно реалізує вироблений в Україні непідакцизний товар, то цей показник буде складати біля 20%. Для трудомістких галузей показник також буде високий завдяки значним відрахуванням в соціальні фонди.

Таким чином, даний показник є зручним для підрахунку податкового тиску на конкретне підприємство або галузь. Проте він не може надати узагальнюючу інформацію про вплив системи оподаткування на суб’єктів господарювання.

Механізм впливу податкового тягаря цілком простий і зрозумілий: при високому рівні податкових стягнень економічний агент повинен або відхилятися від сплати податків, або здійснювати вкладення в активи з максимально високим прибутком, розглядаючи такий параметр, як величина ризику, в якості другорядного.

При досягненні певного рівня коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції рекомендується застосовувати деякі заходи з податкового планування:

® При рівні коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції 10-15% можна застосовувати мінімальні заходи з податкового планування: чітке ведення бухгалтерського обліку, внутрішнього документообігу, використання прямих пільг; разові консультації зовнішнього податкового консультанту.

• При рівні коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції 20-40% необхідно застосовувати регулярні заходи з податкового планування: податкове планування стає частиною загальної системи фінансового управління і контролю, повинна бути спеціальна підготовка (планування) контрактних схем типових, крупних і довгострокових контрактів; необхідна наявність спеціально підготовленого персоналу, контроль і керівництво з боку фінансового директора; рекомендується абонентське обслуговування в спеціалізованій компанії.

При рівні коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції 45-60% заходи податкового планування для суб’єкта господарювання мають стати щоденними і життєво необхідними. Необхідно стратегічне планування діяльності організації і її поточної щоденної діяльності за всіма зовнішніми й внутрішніми напрямками. Потребується наявність спеціально підготовленого персоналу і організація тісної взаємодії зі всіма службами з організацією і контролем з боку члену Спілки Директорів. Необхідна постійна робота іззовнішнім податковим консультантом і наявність податкового адвоката. Має бути укладена спеціальна програма розвитку, обов’язковий податковий аналіз і експертиза будь-яких організаційних, юридичних чи фінансових заходів та інновацій податковими консультантами.

• При рівні коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції більше 60% рекомендована зміна сфери діяльності чи податкової юрисдикції.

3. Структура (частка) податків та окремих їх видів у собівартості продукції, в ціні виробника та в ціні реалізації. Ця структура може формуватися як для загального обсягу виробництва чи реалізації, так і для обсягу за окремими видами продукції, робіт та послуг.

4. Показник чистого прибутку підприємства, максимізація якого є методологічною передумовою визначення оптимального рівня випуску продукції при визначених податкових параметрах і ринковій кон'юнктурі:

П

(9)

_ч = Ц*О_в-Вз-Пз,

де Пч - показник чистого прибутку;

Ц - ціна (ринкова);

Ов - обсяг виробництва конкретного виду продукції у натуральному вираженні;

Вз- вартісний показник загальних витрат, які пов'язані з виробництвом продукції, що визначається рівнем середніх витрат на одиницю продукції — (В_с) і її обсягом у натуральному вираженні (Ов), тобто В₃ = В_с * Ов. Витрати (В_с) включають у себе матеріальні витрати на проміжне споживання (сировина і матеріали), заробітну плату персоналу, амортизаційні відрахування та інші витрати, які забезпечують нормальний процес виробництва (крім податків);

П₃ — загальна сума податкових зобов'язань, які виникають при виробництві певного виду і обсягу продукції. Агрегований показник Пз включає не тільки податки і збори, але й інші обов'язкові платежі (як правило, ресурсні, які законодавче прирівняні до податків)

5. Коефіцієнт ефективності оподаткування (К_Е) показує величину чистого прибутку на одиницю податкових витрат:

К

(Ю)

_Е = П_ч/Пз,

6. Показники рівня оподаткування містять:

• показник агрегованого оподаткування одиниці продукції (Ао), який характеризує середню по підприємству величину податків у розрахунку на одиницю продукції:

Л

(11)

₀=П_:і/О_в,

• ідля підприємств, які виробляють неоднорідну продукцію, показник агрегованого оподаткування визначається на одиницю її вартості:

г = _В/ї ' " (2) 2

2.2. Державна податкова служба як основний орган управління оподаткуванням 5

План 8