3. Інструменти податкового регулювання

Регулювальна функція оподаткування реалізується за допомогою спеціальних інструментів, вбудованих у систему оподаткування в цілому, і в кожний податок окремо.З погляду характеру їхньої дії інструменти податкового регулювання можна поділити на три групи:

1. системні;

2. комплексні;

3. локальні.

До інструментів системного характеру належать засоби податкового регулювання, вбудовані в систему оподаткування.

Серед них слід виділити, насамперед, загальний рівень оподаткування. Посилення податкового навантаження в загальному випадку є чинником, який стримує економічну активність і процеси нагромадження, а також створює умови для прискореного розвитку тіньової економіки. Разом з тим, високий рівень оподаткування може бути прийнятий у випадку ефективного використання бюджетних коштів на загальнонаціональні економічні й соціальні програми.

Заниження загального рівня податкового навантаження в загальному випадку сприяє пожвавленню всіх економічних процесів і зменшення частки тіньової економіки, однак супроводжується тимчасовим скороченням дохідної частини бюджету на період до відповідного збільшення податкових баз. Разом з тим, використання цього макроекономічного регулятора може істотно спотворюватися у зв’язку з нерівномірним розподілом податкового навантаження між платниками.

Наступним механізмом системного характеру є структура діючої в країні системи оподаткування. Змінити цю структуру можна двома основними шляхами: по-перше, введенням нових податків і зборів і виключенням із системи оподаткування тих податків, регуляторний потенціал яких вичерпний, а по-друге, зміною співвідношення податкових ставок за різними податками і зборами.

Найважливішими структурними показниками податкової системи є:

• співвідношення прямих і непрямих податків. Зменшення цього показника дає змогу змістити центр навантаження оподаткування з виробника на споживача, а збільшення знижує стимули для виробництва й одержання доходів, але зменшує гостроту проблеми перекладення податків;

• співвідношення податків, що стягуються з юридичних і з фізичних осіб. За допомогою регулювання цього співвідношення держава може істотно стимулювати (або стримувати) ділову активність, інвестиції та зміну обсягів виробництва. Збільшення цього співвідношення сприяє зростанню реальних доходів населення і скороченню масштабів тіньової економіки. При цьому одночасно виявляється непрямий регулюючий вплив і на споживання — шляхом зміни чистого оходу, що залишається в розпорядження споживачів;

• частка податків на майно й капітал. Зростання цього показника сприяє підвищення ефективності використання капіталу і прискорює процеси його перерозподілу на користь ефективного власника.

Іншою групою механізмів системного характеру є застування альтернативних систем оподаткування, до яких належать: фіксований сільськогосподарський податок з юридичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Перша з цих систем має галузеву спрямованість і є інструментом державної підтримки сільгосптоваровиробників.

Друга й третя спрямовані на стимулювання розвитку малого підприємництва й вирішення на цій основі комплексу соціальних та економічних проблем.

Комплексний характер мають інструменти податкового регулювання, які одночасно стосуються декількох основних податків та зборів, що створює спеціальний режим оподаткування для первинних груп платників. До них можуть належати:

1. Спеціальні податкові режими, що вводяться за територіальною ознакою, - спеціальні (вільні) економічні зони й території пріоритетного розвитку. Як правило, застосування таких інструментів пов’язано з необхідністю прискореного розвитку депресивних регіонів шляхом економічного стимулювання залучення інвестицій і створення робочих місць. До цієї підгрупи також можуть бути віднесені технопарки, основною метою створення яких є прискорення інноваційних процесів.

2. Спеціальні режими оподаткування, що вводяться за гаїлузевою ознакою. Вони, по суті, є комплексом пільг що вводяться одночасно за декількома різними податками та зборами, одержувачами яких є суб’єкти господарювання однієї галузі або платники, що здійснюють певний вид діяльності.

Локальні інструменти податкового регулювання пов’язані з реалізацією регуляторного потенціалу кожного окремого податку або збору, що визначається вибором поєднанні елементів податку й відповідним порядком обчислення податкових зобов’язань. Досить часто такі інструменти податкового регулювання неправомірно класифікують як податкові пільги. Разом з тим власне пільгами вони не є, їх слід розглядати як регулятори, безпосередньо вбудовані в конструкцію податку.

Ця фупа засобів податкового регулювання містить такі інструменти.