Вступ

Однією з найсуттєвіших і водночас складних проблем у процесі переходу української економіки до ринкових умов господарювання є вдосконалення взаємовідносин між платниками податків і державою. За роки незалежності нашої держави сформувалися зовнішні ознаки цивілізованої податкової системи. Проте податкова система України будується шляхом проб і помилок. Сьогодні вона не має під собою реального економічного підґрунтя. Це свідчить про відсутність податкового менеджменту в тій формі, у якій він повинен бути. Адже наявність наукової обгрунтованості є необхідною складовою ефективного менеджменту.

У зв’язку з цим особливу увагу слід приділити організації і вдосконаленню всіх аспектів податкового менеджменту. Податковий менеджмент має прийти на зміну традиційним підходам до управління оподаткуванням. Це, у свою чергу, зумовлює необхідність оволодіння прийомами та методами податкового менеджменту під час підготовки кваліфікованих фахівців.

Курс «Податковий менеджмент» є складовою навчального плану підготовки таких фахівців. Мета викладання цього курсу — надання знань студентам з питань податкової діяльності, необхідних майбутнім спеціалістам для здійснення управління у сфері оподаткування.

Для досягнення цієї мети студентам необхідно:

• оволодіти теоретичними та організаційними основами податкового менеджменту;

• поглиблено вивчити податкове законодавство;

• набути навиків контрольної роботи працівників податкових

органів;

• набути вміння роз’яснювати окремі положення податкового

законодавства, вирішувати дискусійні питання, давати пропозиції щодо його вдосконалення.

Вказані позиції формують завдання курсу.

Зазначені мета і завдання дисципліни свідчать, що «Податковий менеджмент» — це спецкурс прикладного характеру. Він дуже тісно пов’язаний з дисциплінами «Податкова система», «Податковий облік і звітність», «Організація і методика податкових перевірок», «Адміністрування податків», «Традиційна і спрощена система оподаткування». Він орієнтований на нове економічне мислення, має комплексний міжгалузевий характер, об’єднує в єдине ціле знання, отримані студентами в процесі вивчення теорії податків, податкової системи України, основ менеджменту, фінансового менеджменту, бухгалтерського обліку, економічного аналізу тощо.

Знання, отримані з цього курсу, потрібні не лише фахівцям у сфері податкової діяльності на рівні держави. Вони будуть корисними також для бухгалтера, фінансиста, менеджера

.РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ОРГАНВАІДЙШ ОСНОВИ ПОДАТКОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 1. Податкова полі гака і податковий тягар План

1. Податкова політика держави.

2. Податковий тягар та методика його визначення.

1. Податкова політика держави

Історія розвитку оподаткування свідчить, що податки можуть бути не тільки джерелом поповнення бюджетів, а й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів. Свідоме використання податків для досягнення відповідних цілей проходить у рамках, податкової політики, яку проводить держава.

Податкова політика — діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.

Формуючи податкову політику, держава шляхом збільшення або зменшення державного обсягу податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню чи спаданню господарської активності, створенню сприятливої кон'юнктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізації збалансованої соціальної політики. Використовуючи податкові пільги, держава регулює пропорції в економічній структурі виробництва й обміну, пропорції у розвитку продуктивних сил. Організація оподаткування здійснює значний вплив на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого потенціалу держави.

Податкову політику розглядають у широкому і вузькому планах.

У широкому плані івона охоплює питання формування державних доходів за рахунок постійних (податків) і тимчасових (позик) джерел.

Оскільки кожна держава не може встановлювати надто високий рівень оподаткування, бо цьому протидіє суспільство, то вона змушена використовувати державні позики для покриття державних видатків. Однозначно оцінювати політику широкого використання позик неможливо. Все залежить від конкретної ситуації. Головне при цьому полягає в тому, що позики треба повертати, а повертати їх можна тільки за рахунок: додаткових надходжень тих же податків. Отже, державні позики - це не що інше, як відкладені на майбутнє податки.

У вузькому плані податкова політика охоплює діяльність держави лише у сфері оподаткування - встановлення видів податків, зборів та інших

/

обов’язкових платежів, їх платників, об’єктів, ставок (нормативів) оподаткування, податкових пільг, строків та механізму стягнення податків та їх зарахування до бюджету чи до державних цільових фондів.

Податкова політика має бути спрямована на вирішення поставлених перед суспільством завдань, серед яких виділяють довгострокові і короткострокові. Перед керівництвом розвинутих країн стоять такі довгострокові цілі: економічне зростання, максимальний рівень зайнятості і благополуччя населення. Короткостроковими цілями стосовно податкової політики можуть бути поповнення державного бюджету, його збалансованість на певному рівні щодо внутрішнього валового продукту, стимулювання інвестиційної діяльності.

Напрями проведення податкової політики концентруються на основі виваженого, науково обгрунтованого підходу, найтісніше пов'язаного з особливостями сучасного перехідного стану економічного розвитку. Без визначення довгострокової орієнтації податкової політики стає зрозумілою і безперспективність подальшої стратегії податкових реформувань з метою реалізації виключно фіскальної політики уряд)' України.

Першочерговим слід вважати максимізацію функції соціального добробуту шляхом створення таких умов фінансово-господарської діяльності, які б стали каталізатором довгострокового зростання національного виробництва з одночасним збереженням помірних темпів інфляції та поступового покращання стану платіжного балансу. По суті, на противагу іншим, в основі нашої концепції лежить стратегія органічного поєднання невіддільних одне від одного завдань: зростання добробуту громадян та стійкого інноваційного зростання економіки.

Надзвичайно важливою умовою ефективності податкової політики є її стабільність і передбачуваність, що, з одного боку, викликає в усіх суб'єктів господарювання стабільний інтерес до перспективної фінансової політики, а з іншого — забезпечує високий рівень роботи податкової служби на основі нормативно-правових актів із питань оподаткування, які розробляються, та освоєння механізмів стягнення того чи іншого податку.

Проблема формування ефективної податкової політики — одна з найактуальніших у період становлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки у міжнародний ринок. Її розв'язання має здійснюватися шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як наявної в країні законодавчої бази, так і здобутого у світі досвіду у сфері оподаткування, у напрямі запровадження такої податкової політики, яка б гарантувала або хоча б не гальмувала розвиток економіки.

Векторами макроекономічної ефективності податкової політики є:

• можливість податкової політики збільшити джерела доходів бюджету;

• здатність податкової політики визначати прийнятну податкову базу;

• спрямованість політики податків на мінімізацію витрат на їх сплату.

Таким чином, податкова політика як складова економічної політики базується на діяльності держави у сфері запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави. Кожна конкретна податкова система, тобто сукупність податків, зборів (обов'язкових платежів) у взаємозв'язку і взаємодії з платниками й органами контролю, є відображенням податкової політики, що проводиться державою, і критерієм її ефективності.

Податкова політика, яка проводиться у державі і формується відповідними державними структурами, на практиці виявляється у податковій системі країни.