
- •1.Стародавнє населення і перші держави на території України (іх ст. До н.Е. – vііі ст.)
- •2.Утворення Київської Русі (іх-х ст.). Теорії походження Київської держави.
- •3.Піднесення Київської Русі. Володимир Великий. Ярослав Мудрий.
- •4.Галицьке князівство. Я.Осмомисл.
- •5.Феодальна роздробленість Київської Русі: причини і наслідки.
- •9. Українські землі у складі Великого князівства Литовського.
- •10.Причини та джерела виникнення українського козацтва.
- •11. Запорозька Січ, її устрій та військово-політична організація.
- •12. Перехід України під владу Польщі. Кревська унія.
- •13. Люблінська унія та її наслідки для України.
- •14. Проблема формування українського народу.
- •15. Гетьман п. Конашевич-Сагайдачний та утвердження козацької автономії.
- •19. Початок доби «Руїни». Поділ України на Лівобережну та Правобережну (1657-1663 рр.).
- •20. Політика гетьманів Лівобережної України у 1663-1686 рр.
- •21. Політика гетьманів Правобережної України у 60 –80-і рр. Хvіі ст.
- •22. Запорозька Січ в роки Руїни. І. Сірко
- •23. Правління гетьмана і. Мазепи, політичні причини та наслідки його поразки.
- •24.Гетьман п. Орлик та його Конституція
- •25. Ліквідація українського самоврядування та Запорозької Січі
- •27. Утворення та заселення Новоросії. Заснування міста Катеринослава.
- •28. Антифеодальна боротьба українського народу у хvііі ст.
- •29. Політичне становище українських земель у складі Російської та Австрійської імперій у першій половині хіх ст
- •30. Декабристський рух в Україні.
- •31. Національний рух на західноукраїнських землях у першій половині хіх ст.’’Руська трійця’’
- •32. Кирило-Мефодіївське товариство.
- •33. Скасування кріпосного права в Наддніпрянщині. Реформи 1860 – 1870-х рр.
- •37. Проблема формування української нації у хіх ст.
- •38. Створення та діяльність українських політичних партій наприкінці хіх– на початку хх ст.
- •39. Російська революція 1905-1907 рр. Та її вплив на Україну.
- •40. Лютнева революція 1917 р. В Росії та її вплив на Україну.
- •41.Утворення і політична діяльність Української Центральної Ради.
- •42. Українська держава п. Скоропадського.
- •43. Політика Директорії та її наслідки.
- •44. Встановлення радянської влади в Україні (1919-1920 рр.)
- •45. Україна та утворення срср.
- •49. Возз’єднання Західної України з урср на початку Другої світової війни. Пакт Молотова-Ріббентропа.
- •50. Напад Німеччини на срср. Героїчна боротьба Червоної Армії в боях на території України в 1941-1942 рр.
- •51. Окупаційний режим в Україні. Радянське підпілля і партизанський рух. Створення упа.
- •52. Визволення України від фашистських загарбників.
- •53. Значення Перемоги срср у Великій Вітчизняній війні для України.
- •54. Посилення сталінського диктату в повоєнні роки.
- •55. Політична ситуація в Україні за лібералізації тоталітарного режиму. М. Хрущов.
- •57. Перебудова в срср та її наслідки для України.
- •58. Проголошення державної незалежності України.
- •59. Державотворення і політичний розвиток України в 1991-1995 рр.
- •60. Конституція України, її прийняття, основні положення.
- •61. Політичний розвиток України у 1996 –2009 рр.
- •62. Обрання Президентом України в.Ф. Януковича. Внутрішня і зовнішня політика України на сучасному етапі.
22. Запорозька Січ в роки Руїни. І. Сірко
І.Самойлович виявив здатність управляти країною, зумів припинити свавілля старшини, міцно утримував під своїм контролем Запорозьку Січ, за допомогою запорожців разом з кошовим отаманом Іваном Сірком багато чого робив для захисту українських кордонів від набігів татар. За його правління поступово почали відроджуватися зруйновані в роки Руїни села й містечкии, сільське господарство й ремісництво, відновлювалася торгівля. Однак одночасно посилювався нагляд з боку представників московської влади. І.Самойлович не хотів і не міг протидіяти прагненням царського уряду тримати Україну під своїм контролем. За ініціативою гетьмана українська православна церква була підпорядкована Московському патріархові.
Територія Гетьманщини наприкінці XVII ст. охоплювала Лівобережну Україну та Київ з навколишньою місцевістю. Козацька держава ділилась на полки, їх було 10, а в Слобідській Україні – 5. Формально Гетьманщина мала статус широкої автономії, але за нею наглядав із Москви Малоросійський приказ. Хоча п’ять слобідських полків очолювала полкова і сотенна старшина, але політично-адміністративну владу в Слобожанщині в основному здійснював від імені царського уряду воєвода Бєлгорода. Певну автономію мала Запорозька Січ, яка відіграла велику роль у захисті південних кордонів від набігів кримських татар.
Особливо успішними були дії запорожців, коли їх очолював славетний кошовий отаман Іван Сірко. За своє життя він провів близько ста воєнних походів, під час яких карав нападників і визволяв полонених. Татари боялися його і називали «шайтаном». Видатний художник Ілля Репін присвятив І. Сірку одну з найкращих своїх картин – «Запорожці пишуть листа турецькому султану».
23. Правління гетьмана і. Мазепи, політичні причини та наслідки його поразки.
У 1687 р. гетьманом України було обрано І. Мазепу, вихідця з української шляхти. Розквіт України Мазепа пов'язував з розвитком виробництва, освіти, культури. За часів його гетьманування (1687-1708 рр.) в Україні збільшилось виробництво полотна, канатів, поширились посіви окремих технічних культур, культивувались нові овочі і фрукти. Багато міст прикрасилось новими церквами і будинками, Києво-Могилянська колегія отримала статус академії (1701 р.), для неї були збудовані нові корпуси. Мазепа остаточно відмовився від орієнтації на Польщу, Крим, Туреччину, бо вважав боротьбу проти Московської держави безнадійною. Довгий час він всіляко допомагав царю Петру І в усіх його справах. Зокрема, надсилав проти турків і татар козацькі полки. Коли Москва розв'язала війну проти Швеції за вихід до Балтійського моря, Мазепа прислав на допомогу російській армії декілька козацьких загонів. Потім за наказом царя посилав тисячі українців на будівництво нової російської столиці Санкт-Петербурга.
Переговори гетьмана зі шведами велись у глибокій таємниці, коли Україна фактично була окупована царськими військами. Тому Мазепа не зумів підготувати ні більшість козаків, ні взагалі українське суспільство до виступу проти Петра І та свого переходу на бік Карла XII. До того ж, правду кажучи, І.Мазепа не користувався великою популярністю серед більшості козацтва й усього українського народу. Як наслідок за ним пішла лише частка запорожців на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком. У 1708 р. гетьман з малим козацьким військом відкрито виступив проти Москви і пішов на з'єднання зі шведським військом, що надійшло на Україну. За це Петро І наказав піддати Мазепу анафемі, і його майже 300 років проклинали в усіх православних російських церквах