
- •1.Стародавнє населення і перші держави на території України (іх ст. До н.Е. – vііі ст.)
- •2.Утворення Київської Русі (іх-х ст.). Теорії походження Київської держави.
- •3.Піднесення Київської Русі. Володимир Великий. Ярослав Мудрий.
- •4.Галицьке князівство. Я.Осмомисл.
- •5.Феодальна роздробленість Київської Русі: причини і наслідки.
- •9. Українські землі у складі Великого князівства Литовського.
- •10.Причини та джерела виникнення українського козацтва.
- •11. Запорозька Січ, її устрій та військово-політична організація.
- •12. Перехід України під владу Польщі. Кревська унія.
- •13. Люблінська унія та її наслідки для України.
- •14. Проблема формування українського народу.
- •15. Гетьман п. Конашевич-Сагайдачний та утвердження козацької автономії.
- •19. Початок доби «Руїни». Поділ України на Лівобережну та Правобережну (1657-1663 рр.).
- •20. Політика гетьманів Лівобережної України у 1663-1686 рр.
- •21. Політика гетьманів Правобережної України у 60 –80-і рр. Хvіі ст.
- •22. Запорозька Січ в роки Руїни. І. Сірко
- •23. Правління гетьмана і. Мазепи, політичні причини та наслідки його поразки.
- •24.Гетьман п. Орлик та його Конституція
- •25. Ліквідація українського самоврядування та Запорозької Січі
- •27. Утворення та заселення Новоросії. Заснування міста Катеринослава.
- •28. Антифеодальна боротьба українського народу у хvііі ст.
- •29. Політичне становище українських земель у складі Російської та Австрійської імперій у першій половині хіх ст
- •30. Декабристський рух в Україні.
- •31. Національний рух на західноукраїнських землях у першій половині хіх ст.’’Руська трійця’’
- •32. Кирило-Мефодіївське товариство.
- •33. Скасування кріпосного права в Наддніпрянщині. Реформи 1860 – 1870-х рр.
- •37. Проблема формування української нації у хіх ст.
- •38. Створення та діяльність українських політичних партій наприкінці хіх– на початку хх ст.
- •39. Російська революція 1905-1907 рр. Та її вплив на Україну.
- •40. Лютнева революція 1917 р. В Росії та її вплив на Україну.
- •41.Утворення і політична діяльність Української Центральної Ради.
- •42. Українська держава п. Скоропадського.
- •43. Політика Директорії та її наслідки.
- •44. Встановлення радянської влади в Україні (1919-1920 рр.)
- •45. Україна та утворення срср.
- •49. Возз’єднання Західної України з урср на початку Другої світової війни. Пакт Молотова-Ріббентропа.
- •50. Напад Німеччини на срср. Героїчна боротьба Червоної Армії в боях на території України в 1941-1942 рр.
- •51. Окупаційний режим в Україні. Радянське підпілля і партизанський рух. Створення упа.
- •52. Визволення України від фашистських загарбників.
- •53. Значення Перемоги срср у Великій Вітчизняній війні для України.
- •54. Посилення сталінського диктату в повоєнні роки.
- •55. Політична ситуація в Україні за лібералізації тоталітарного режиму. М. Хрущов.
- •57. Перебудова в срср та її наслідки для України.
- •58. Проголошення державної незалежності України.
- •59. Державотворення і політичний розвиток України в 1991-1995 рр.
- •60. Конституція України, її прийняття, основні положення.
- •61. Політичний розвиток України у 1996 –2009 рр.
- •62. Обрання Президентом України в.Ф. Януковича. Внутрішня і зовнішня політика України на сучасному етапі.
51. Окупаційний режим в Україні. Радянське підпілля і партизанський рух. Створення упа.
Проти політики геноциду в Україні наростав радянський партизанський рух. Він пройшов кілька етапів. Перший, «зародження і становлення», тривав від початку війни до кінця 1942 р. Для нього характерно збирання сил, визначення оптимальних організаційних форм і ефективних методів боротьби у ворожому тилу. Другий, «стабілізація», він тягнеться до середини 1943 р. Матеріальна допомога «Великої землі», поява штабів партизанського руху дала змогу не тільки боронити власні бази, а й тримати під контролем цілі райони, поступово переходити до здійснення рейдових операцій. Третій, «активних наступальних дій», тривав до цілковитого розгрому німецьких окупантів. Для цього етапу характерні широкомасштабні диверсії, численні рейди в тилу противника, активна взаємодія з військами Червоної Армії, наступальна тактика бойових дій.
Восени 1942 р. (офіційною датою вважається 14 жовтня) утворюється Українська повстанська армія (УПА), яка була побудована за принципом регулярної армії. Її командирами протягом різних років були Д. Клячківський (Клим Савур), Р. Шухевич (Т. Чупринка), В. Кук (Леміш).
У 1942-1944 рр. українські націоналісти контролювали значні території Волині та Полісся з населенням 4 млн. людей. Були непоодинокі випадки нападів підрозділів УПА на німецькі гарнізони й окремі пости, інші партизанські дії. Однак, по-перше, масштаби такий бойових дій явно поступаються радянсько-німецькому фронту та іншим фронтам 2-ї світової війни, по-друге, бандерівці набагато більшу активність виявляли, щоб зашкодити діям радянських партизанів і тиловим частинам Червоної армії. Зі свого боку, керівництво СРСР вважало українських повстанців такими ж ворогами, як і фашистів. За вказівками Й. Сталіна у січні 1943 р. було розроблено план передислокації партизанських загонів з Росії та Білорусії в Україну, перед якими було поставлене завдання у ході рейдів розгромити частини УПА. Це призводило до непотрібних людських втрат з обох сторін.
Збройна боротьба УПА проти Радянської влади продовжувалася до 1947 р., після чого її залишкам вдалося відійти на Захід. У Західній Україні націоналістичне підпілля діяло до середини 1950-х рр. Така вперта і з воєнного боку практично безнадійна боротьба пояснюється тим, що українські націоналісти сподівалися на третю світову війну та на перемогу в ній англо-американського блоку.
52. Визволення України від фашистських загарбників.
Перемога під Курськом влітку 1943 р, закріпила корінний перелом, що відбувся у ході Великої Вітчизняної і всієї Другої світової еіійни, Гітлерівські армії були вже виснажені і неспроможні успішно наступати. В той час як радянські війська поповнились величезними людськими ресурсами та масовими поставками бойової техніки, в т.ч. із союзних держав. Одразу ж після перемоги під Курськом радянське командування розпочало новий контрнаступ, головне завдання якого полягало у визволенні Лівобережної України. За даними західних істориків, Червона Армія мала потрійну перевагу над німецькою в кількісному відношенні і майже п'ятикратну - в техніці. Це дало змогу радянським військам в результаті запеклих боїв протягом кінця літа й осені 1943 р. звільнити Харків, Чернігів, Полтаву. Жорстокі бої точилися в Донбасі, у вересні його було звільнено від загарбників. За планами гітлерівців, укріплення на Дніпрі мали відігравати вагому роль у стратегічній обороні. Однак уже 21 вересня перші частини Червоної Армії подолали водний рубіж південніше Києва. 6 листопада війська М.Ф.Ватутіна звільнили Київ. Через кілька днів був визволений Житомир. Бої тривали і на півдні республіки. У ході тримісячних боїв війська 2-го і 3-го Українських фронтів ліквідували запорізький плацдарм ворога, 14 жовтня 1943 р. звільнили Запоріжжя. 25 жовтня знову радянським став Дніпропетровськ. Перемога Червоної Армії у битві за Дніпро завершувала корінний перелом у війні. У січні 1944р., після короткої перерви, армія СРСР розпочала очищення від німців Правобережжя України. . В ході цієї операції 55 тис. німецьких солдатів і офіцерів було вбито й поранено, понад 18 тис. взято в полон. До березня 1944р. в руках у німців лишалася тільки Західна Україна і Крим, Нових успіхів в очищенні території України від ворога Червона Армія досягла у період літнього наступу. У липні 1944 р. радянські війська оточили й розбили під Бродами 8 німецьких дивізій чисельністю близько 60 тис. чоловік. Серед них було 10 тис. бійців галицької дивізії. Після цієї перемоги радянські війська швидко пройшли Галичину, звільняючи міста і села. 27 липня був звільнений від фашистів Львів. Ворог відчайдушне оборонявся, часто переходячи в контрнаступ. На визволених від фашистських окупантів територіях України одразу ж почалися відбудовні роботи, хоч не вистачало коштів, матеріальних ресурсів, кваліфікованих робітників. Незважаючи на все, трудящі України самовіддано працювали, зводили з руїн заводи і фабрики, шахти й рудники. На 1945 р. у республіці стала до ладу третина промислових підприємств, що працювали до війни.