51. Окупаційний режим в Україні. Радянське підпілля і партизанський рух. Створення упа.

Проти політики геноциду в Україні наростав радянський партизанський рух. Він пройшов кілька етапів. Перший, «зародження і становлення», тривав від початку війни до кінця 1942 р. Для нього характерно збирання сил, визначення оптимальних організаційних форм і ефективних методів боротьби у ворожому тилу. Другий, «стабілізація», він тягнеться до середини 1943 р. Матеріальна допомога «Великої землі», поява штабів партизанського руху дала змогу не тільки боронити власні бази, а й тримати під контролем цілі райони, поступово переходити до здійснення рейдових операцій. Третій, «активних наступальних дій», тривав до цілковитого розгрому німецьких окупантів. Для цього етапу характерні широкомасштабні диверсії, численні рейди в тилу противника, активна взаємодія з військами Червоної Армії, наступальна тактика бойових дій.

Восени 1942 р. (офіційною датою вважається 14 жовтня) утворюється Українська повстанська армія (УПА), яка була побудована за принципом регулярної армії. Її командирами протягом різних років були Д. Клячківський (Клим Савур), Р. Шухевич (Т. Чупринка), В. Кук (Леміш).

У 1942-1944 рр. українські націоналісти контролювали значні території Волині та Полісся з населенням 4 млн. людей. Були непоодинокі випадки нападів підрозділів УПА на німецькі гарнізони й окремі пости, інші партизанські дії. Однак, по-перше, масштаби такий бойових дій явно поступаються радянсько-німецькому фронту та іншим фронтам 2-ї світової війни, по-друге, бандерівці набагато більшу активність виявляли, щоб зашкодити діям радянських партизанів і тиловим частинам Червоної армії. Зі свого боку, керівництво СРСР вважало українських повстанців такими ж ворогами, як і фашистів. За вказівками Й. Сталіна у січні 1943 р. було розроблено план передислокації партизанських загонів з Росії та Білорусії в Україну, перед якими було поставлене завдання у ході рейдів розгромити частини УПА. Це призводило до непотрібних людських втрат з обох сторін.

Збройна боротьба УПА проти Радянської влади продовжувалася до 1947 р., після чого її залишкам вдалося відійти на Захід. У Західній Україні націоналістичне підпілля діяло до середини 1950-х рр. Така вперта і з воєнного боку практично безнадійна боротьба пояснюється тим, що українські націоналісти сподівалися на третю світову війну та на перемогу в ній англо-американського блоку.

52. Визволення України від фашистських загарбників.

Перемога під Курськом влітку 1943 р, закріпила корінний перелом, що відбувся у ході Великої Вітчизняної і всієї Другої світової еіійни, Гітлерівські армії були вже виснажені і неспроможні успішно наступати. В той час як радянські війська поповнились величезними людськими ресурсами та масовими поставками бойової техніки, в т.ч. із союзних держав. Одразу ж після перемоги під Курськом радянське командування розпочало новий контрнаступ, головне завдання якого полягало у визволенні Лівобережної України. За даними західних істориків, Червона Армія мала потрійну перевагу над німецькою в кількісному відношенні і майже п'ятикратну - в техніці. Це дало змогу радянським військам в результаті запеклих боїв протягом кінця літа й осені 1943 р. звільнити Харків, Чернігів, Полтаву. Жорстокі бої точилися в Донбасі, у вересні його було звільнено від загарбників. За планами гітлерівців, укріплення на Дніпрі мали відігравати вагому роль у стратегічній обороні. Однак уже 21 вересня перші частини Червоної Армії подолали водний рубіж південніше Києва. 6 листопада війська М.Ф.Ватутіна звільнили Київ. Через кілька днів був визволений Житомир. Бої тривали і на півдні республіки. У ході тримісячних боїв війська 2-го і 3-го Українських фронтів ліквідували запорізький плацдарм ворога, 14 жовтня 1943 р. звільнили Запоріжжя. 25 жовтня знову радянським став Дніпропетровськ. Перемога Червоної Армії у битві за Дніпро завершувала корінний перелом у війні. У січні 1944р., після короткої перерви, армія СРСР розпочала очищення від німців Правобережжя України.  . В ході цієї операції 55 тис. німецьких солдатів і офіцерів було вбито й поранено, понад 18 тис. взято в полон. До березня 1944р. в руках у німців лишалася тільки Західна Україна і Крим, Нових успіхів в очищенні території України від ворога Червона Армія досягла у період літнього наступу. У липні 1944 р. радянські війська оточили й розбили під Бродами 8 німецьких дивізій чисельністю близько 60 тис. чоловік. Серед них було 10 тис. бійців галицької дивізії. Після цієї перемоги радянські війська швидко пройшли Галичину, звільняючи міста і села. 27 липня був звільнений від фашистів Львів. Ворог відчайдушне оборонявся, часто переходячи в контрнаступ. На визволених від фашистських окупантів територіях України одразу ж почалися відбудовні роботи, хоч не вистачало коштів, матеріальних ресурсів, кваліфікованих робітників. Незважаючи на все, трудящі України самовіддано працювали, зводили з руїн заводи і фабрики, шахти й рудники. На 1945 р. у республіці стала до ладу третина промислових підприємств, що працювали до війни.