42. Українська держава п. Скоропадського.

УHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%86%D1%96"країнська держаHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0"ва існувала протягом 29 квітня — 14 HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/14_%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%8F"грудHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/14_%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%8F"ня 1918 року на території Центральної, Східної та Південної України зі столицею в Києві. Очолювана гетьмаHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD"ном Павлом Скоропадським. Постала на місці Української Народної Республіки в результаті державного перевороту. Підтримувалася консервHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%BC"ативними колами українського суспільства, військовими, землевласниками, а також командуваннямЦентральнихHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B8" держав. Проводила внутрішню політику, спираючись на козацькі традиції державотворення та соціально-політичні стандарти ліквідованої Російської імперії. У зовнішній політиці дотримувалася антибільшоHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BC"вицького курсу, орієнтувалася на союз ізКубанHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0"ню і Доном, користувалася підтримкою Німеччини. Ліквідована в ході антигетьманського повстання, очолюваного Директорією Української Народної Республіки. 

Державний устрій держави: згідно з «Законом про тимчасовий устрій України», гетьман — голова держави і гарант «порядку». Відповідальний перед гетьманом уряд. Незалежна судова система. Місцеве земське і міське самоврядування. Повнота законодавчої влади визнавалася за представницьким органом влади —сеймом. Була утворена Рада Міністрів, яка включала в себе 17 міністерств.

Особовий склад армії в мирний час нараховував 75 генералів, 14 930 старшин, 2 975 військових службовців, 291 120 підстаршин і козаків, 4,5 кавалерійських дивізій. Формування за територіальним принципом. Реальна чисельність збройних сил у листопаді — до 60 тисяч осіб.

43. Політика Директорії та її наслідки.

В ніч з 13 на 14 листопада 1918 p. в Києві на зібранні опозиційних гетьманському режиму партій і організацій було утворено надзвичайний орган влади – Директорію, яка 19 грудня оголосила про відновлення Української Народної Республіки. Головою Директорії став соціал-демократ Володимир Винниченко, членами: соціал-демократ Симон Петлюра, від Селянської спілки член УПСР Федір Швець, соціаліст-самостійник Опанас Андрієвський, безпартійний Андрій Макаренко. Військові сили Директорії очолив Петлюра, їх кістяком став полк січових стрільців (командир – Євген Коновалець), який базувався в Білій Церкві.

Директорія з перших днів існування намагалась вирішити стрижневе питання: що важливіше для державотворення — соціально-економічні реформи чи національно-духовне відродження. Загалом вона заперечувала не програму П. Скоропадського, а його політику. Намагаючись створити органи влади, Директорія то копіювала більшовицьку систему, то задовольнялась формальним перейменуванням гетьманських органів. її лідери демонстрували соціалістичний світогляд, відновивши 8-годинний робочий день, колективні договори, право пролетарів на організацію профспілок і страйків, підтвердили повноваження фабзавкомів, робітничого контролю.