12. Етнонаціональний склад населення на українських землях на поч.. 20 ст.

Загальна кількістьетнічних українців у межах укр. етнічної території становила понад 25 млн.осіб.Основними етнічними меншинами були євреї(9,0%), росяни(8,8%),поляки(4,4%), німці(2,1%), молдавани та румуни(1 %),татари(0,8%).Як бачимо,жодна із етнічних меншин не досягала 10 % і не мала істотної кількості переваги,що свідчить про порівнянно невиокий ступінь концентрованого розподілу у середовищі етнічно неукраїнського населення за окремими групами.

Історичні галицькі землі і частина Волині ввійшли до Автрійської імперії після т.зв. поділу Польщі у кінці 18 ст.і утворили окремий «коронний край»,титулований як королівство Галичина і Лодомерії Австр.уряд приєднав до Галичини й частину польських етнічних земель із центром у Кракові.Водночас закарпатська частина була приєднана до угорьких адміністративних одиниць.

Українська етнічна територія у складі Австро-Угорької монархії охоплювала близько 75,5 тис км кв.Тут на поч. 20 ст. проживало понад 5 млн. осіб,у тому числі 3,3 млн. укр.,що становило лише близько 64 %усього населення .Найвищою була концентрація укр..населення у прикарпатських і карпатських повітах (Старосамбірському, Турківському,Жидачівському, Калуському, Надвірнянському, Тлумацькому та ін.)

У крайовому центрі ,м.Львів ,що було у провінції єдиним справді великим на той час місто (понад 170 тис.осіб),укр..за переписом 1900 становили близько 20 %. В інших містах ,людністю понад 20 тис ос(Дрогобич,Коломия,Станіслав,Ярослав) частка укр..була трохи вищою від 20 до 23%, у Тернополі -30 % і лише у Самборі –менше 20 %

Досить значним було зосередження у сх..Галичині пол.людності (понад 20% від усього населення).Найбільшу частку поляки становили у Львові(49,4%)та у у під львівських околицях (близько 40%)

У майже двох третинах міських поселень більшість населення становили євреї-друга за людністю етнічна меншина у Галичині (13,1% від усього населення. Три найб. Порівняно високою концентрацією була –Дрогобич,Станіслав,Коломия ,Тернопіль.

Провінція Буковина мала двоетнічний укр.-румунський характер,але із значною часткою євреїв та німців,укр. Поселення заходили у пд. Частину,а румуньку у –пн.

Укр етнічна межа в Закарпатті проходила трохи на пд.-зх від лінії Сигіт-Мукачеве-Ужгород,а далі до витоків Полтви.

Більшість укр. Земель входили до складу Рос. Імперії.Упродовж понад 140 років зх.держ.кордон Росії з австрпроходив по р.Збруч.Загальна кількість укр ,що проживала у Рос.становила 22 млн.

13. Проект адміністративно- територіального устрою унр

Перша світова війна прискорила політичні події в Центральній і Східній Європі. Притлумлені віковим гнітом, народи Російської і Австро-Угорської імперії рішуче заявили про своє право самим визначати власну долю. В результаті демократичного волевиявлення народу постала Українська Народна Республіка. Проголошення УНР і демократичні перетворення, що відбулися в результаті Лютневої революції, вивільнили велику політичну енергію українського народу. Зразу ж після організації вона взяла курс на формування української державності у вигляді автономного утворення в складі Росії. В результаті переговорів Тимчасовий уряд погодився визнати автономний статус України в межах п’яти губерній: Волинської, Київської, Полтавської, Подільської і Чернігівської (без Мглинського, Стародубського, Суразського і Новозибківського повітів). Центральна Рада, не погоджуючись визнавати державну територію в тогочасних межах, розглядала Статут як перший крок до суверенітету України. 19 листопада 1917 р. відбулося урочисте проголошення III універсалом утворення УНР як держави у федеральному зв’язку з Росією. Зазначалося, що «до території УНР належать землі , заселені у більшості українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія(без Криму). Остаточне визнання границь УНР як щодо прилучення частини Курщини, Холмщини, Воронежчини, так і суміжних губерній і областей, де більшість населення українська, має бути встановлена по згоді організованої волі народів».

Поділля,Подністров'я, Подоння,Половецьказемля, Полтавщина,Помор'я ,Поросся, Посем'я,Посулля, Самарськаземля,Сіверщина, Січ,Слобожанщина,   Харків,Черкаська земля,Чернігівщина

Азовська земля,Болохівська земля,Брацлавщина,Волинь, Деревська земля,  Донеччина,Дреговицька, земля Запоріжжя,Київ , Низ, Нове Запоріжжя, Одеса,Переяславщина,Підляшшя,Побожжя,Погориння

22 січня 1918 IV Універсалом Центральної Ради було урочисто проголошено повну самостійність УНР, що започаткувало новий етап державно-політичного життя України. Межі земель визначались за історико-географічними, економічними і культурними принципами. Були визначені такі тридцять

Українська Народна Республіка (УНР) — українська держава, що існувала в 1917–1920 роках на території Центральної, Східної та Південної України зі столицею в Києві. Постала на місці південно-західних губерній Російської імперії, заселених українцями. До квітня 1918 року очолювалася Центральною Радою на чолі зМихайлом Грушевським; після грудня 1918 року — Директорією. Проголошена 7 листопада 1917 року, після більшовицькогожовтневого перевороту, як автономна республіка у складі Російської республіки. 22 січня 1918 року, після українсько-більшовицької війни, проголошена незалежною державою. До березня 1918 року користувалася міжнародною підтримкою Німецької імперії. Після поразки останньої в Першій світовій війні опинилася в міжнародній ізоляції. Проводила внутрішню політику, спираючись насоціалістичну популістичну ідеологію. 22 січня 1919 року об'єдналася із Західно-Українською Народною Республікою. Ліквідована в ході поразки українських визвольних змагань 1917–1920 років. В 1921 році територія республіки була поділена між Польщею з одного боку УРСР і Радянською Росією з другого