10. Територіально-політичний поділ українських земель у серед. 19 ст.

Ще наприкінці 18- початку 19 ст. укр. землі були поділені між двома імперіями Російською і Австрійською (з 1867р. Австро- Угорською). Незважаючи на підневільне становище саме в цей період активізувалось політичне життя, економічне та науково-культурне, відбулося усвідомлення укр. народом своєї самобутності.

Австро-Угорщина(Австрійська імперія) до неї вход. такі укр. землі:Галичина, Буковина, Підкарпатська Русь. Щодо Галичини, то саме після 3-ох поділів Польщі, коли австрійський уряд приєднав до Галичини частину польських земель з центром в м. Кракові, це спричинило протистояння поляків і українців, саме тому виник умовний поділ на Зх. та Сх. Галичину.

У адміністративному відношення існував поділ на край – округ - дистрикт. В 1867 році була проведена політична реформа, за якою замість 17 округів, 176 дистриктів було створено 74 повіти, з них етнічно українські 45 і частково 11. Значний вплив на держ. устрій і Галичини мала загальноєвропейська революція 1848-1849р. Галичина була втягнута у вир революційних подій до того ж кожна соц. група відстоювала свої інтереси. Український національно-політичний і культурний рух представляла Головна Руська Рада, яка вперше заявила про духовну єдність. Основні вимоги ради стосувалися зміни територіально-адміністративного устрою і створення української етнічної одиниці також передбачалося включення до складу українських провінцій, земель Закарпаття, але австрійський уряд не виконав цих вимог. В результаті революційних подій Австрія перетворилася в централізовану державу, а краї дістали статус провінції. Важливе значення мало скасування кріпосної залежності селян. Створення Австро – Угрощини ще більше ослабило позиції українського населення, пояснюється це тим що в соціальній структурі переважали селяни і ремісники, коли представники Польщі були шляхтичами. Українсько-польська границя починалася під Татарами над Дунайцем, далі йшла на схід вздовж Підкарпаття попри місцевості Грибів, Горлиці, Дукля, Романів через Ряшіві Білгорай до Вепра, а далі через Радин, Межиріччя, Дорогичин, аж до Нарви, де починався кордон з Білорусами.

Буковина. Після занепаду Турецької імперії Буковину в 1774р. окупувала австрійська імперія. Єдиним важливим фактором суспільного поступу краю було те що сталось возз’єднання його в австрійській імперії з Галичиною і Підкарпаттям. Українське населення становило там переважну більшість, але тут компактно проживали румуни, німці, євреї в основному в містах. Спочатку в територіально-адміністративному устрої Буковина поділялася на 5 дистриктів,12 округів, та 320 громад. Буковина також взяла участь у революції 1848-1849 років, селянство виступало за захист свої економічних і громадських прав. Окремі виступи стали повстаннями під проводом Лук’яна Кобилиці. Налякане румунське боярство добилося відокремлення Буковини від Галичини приєднання її безпосередньо до румунських земель Угорщини. І хоч більшість українських депутатів виступали проти цих проектів все ж австрійський уряд пішов на компроміс і з 1849 року Буковина стала окремою провінцією (коронним краєм) під офіційним титулом герцогства Буковини. За новою адміністративною реформою Буковина поділялася на 8 округів.

Підкарпатська Русь. На відміну від Галичини і Буковини в Австрійській імперії не творила окремого краю, а входила безпосередньо до Угорщини. Політична та економічна дискримінація українського населення і штучна асиміляція вели до поступового звуження смуги суцільного українського розселення на Закарпаттю В сер. 19 ст. ліній українсько-словацького етнічного кордону проходила від Високих Татр на пд.сх. по передгір’ях Бескидів. Основними адміністративними одиницями Угорщини залишалися комітати (жупи). Українські землі Підкарпаття входили до складу семи комітатів:Мармароський, Земплинського, Угочанського, Шаришського, Спишського, Ужанського, Березанського. Комітати поділялися на домінії. Комітати жили дуже замкнуто і це перешкоджало зв’язкам між всіма українськими краями. Саме тому питання зміни територіально-адміністративного устрою було однією із вимог українців під час революції 1848-1849 років. Українські національно- політичні сили, очолювані Добрянським, добивалися возз’єднання українського Підкарпаття з Галичиною. Уряд наляканий повстанням, погодився на створення на підкарпатті української жупи як окремої територіальної-адміністративної одиниці, призначивши Добрянського наджупаном. Почалося створення освітніх, наукових національних структур.

Українські земля в складі Російської імперії. Після ліквідації в 1783 полковосотенного устрою, як ознак автономності Лівобережжя України, її було насильно включено в російську політичну систему. З 1815 року до складу Росії входили Холмщина і Підляшшя. Зберігався поділ на губернії та повіти. Важлива участь у політичному житті Чубинського в галузі українознавства, результатом якого став семитомник «Трудов етнографіческой експедиції..» Дослідження показали як проходить український етнічний кордон з Росією. Невідповідність етнічних і адміністративних кордонів- непросто результат ігнорування національного принципу організації територіально-адміністративного устрою, а наслідок політики позбавлення права українського народу на державний і національно - культурний розвиток. Деякі зміни принципів місцевого управління внесли реформи 60-х років, які перш за все повинні були поновити феодальний фасад , прикрити компрометуючі порядки в Рос. Імперії, дати деякий поштовх до розвитку гостинності привела до формування в сільській місцевості органів місцевого самоуправління.