3. Статистичні джерела історичної географії

Для вивчення історичних процесів і явищ велике значення мають статистичні джерела. Вони охоплюють досить різноманітні за змістом і формою носії відомостей, що виникли внаслідок масових обстежень, описів, переписів, запровадження стандартизованого обліку та звітності.За статистичними джерелами здійснюється історичний економіко-географічний та демографічний аналіз. Формування статистики як цілісної системи збирання інформації про господарство та населення України і як наукової дисципліни, яка забезпечує аналіз джерел та наукове подання аналітичних матеріалів, визначалося практичними потребами держав, насамперед щодо оподаткування, але ускладнювалось перебування України у складі різних держав. Одним із перших статистичних джерел є часткові переписи населення козацько-гетьманських часів, які зберігаються в рукописних книгах.

У 1858 р. в Росії був створений Центральний статистичний комітет, він почав видавати статистичні збірники, також статистику вели і окремі відомості-світлини, транспортні.Піля реформи 1861 року статист. інформ. збирали і обробляли земства.Коли Галичина і Буковина була приєднана до складу Австрійської імперії, його уряд провів два широкомасштабні інвентирезаційних описів новоприєднаних земель і ці землі назв. «Йосифінська» і «Францисканська». Ті описи населенних пунктів включали статистико-довідкову інформацію про населення, господарські обєкти, грунти, ліси і подавали картографічне зображення.

Після того, як українські землі увійшли до складу СРСР, Польщі,Румунії, і Чехословаччини критерії проведення статист. обстежень знову різко змінились. У складі Польщі – виходив статистичний щорічник, а також періодичні видання, а ще відновила свою роботу і статистична комісія НТШ. Збільшилась кількість статистичних видань в УРСР у складі СРСР.

4. Проблема концептуального осмислення ролі природного середовища в історичних процесах

Одним із головних аспектів предмета історичної географії є проблема географічної диференціації взаємин природи і людського суспільства, тому розуміння характеру взаємин є вузловою методологічною проблемою, яка ускладнюється різними підходами, в тому числі і протилежними. Роль природного середовища проявляється в багатьох сферах життєдіяльності суспільства. У другій половині 19 ст. у суспільній географії однією з домінуючих була антропогеографічна парадигма, в рамках якої природно-географічне середовище розглядали як основний рушій історичних процесів. Формування територіальної організації суспільства, тобто державних і етнічних територій, кордонів, районів, ментальність, культуру пояснювали особливостями природних умов. Ще раніше подібне ідеї висловлював фр. просвітитель Ш. Монтеск’є, започатковуючи основи географічного деретмінізму у розумінні сутності історико-географічних явищ. Вплив геогр. детермінізму виявився у концепції інвайроменталізму (Е. Семпл 1911). П. Відаль де ла Бляш довів обмеженість геогр.. детермінізму. На його думку геогр.. середовище лише закладає певні передумови, а варіанти розвитку визначають соціальні чинники. Цей підхід дістав назву поссибілізм. А. Тойбі теж не сприймав концепції про однозначний визначальний вплив природного середовища, розглядаючи його значення в ролі виклику і стимулу.

Об’єктивний аналіз проблеми потребує вивчення конкретних механізмів взаємодії елементів природно-географічного і суспільно-географічного середовищ. У такому контексті територія, включаючи всі її фізико-географічні властивості, є важливим чинником на етапі зародження якихось соціально-біологічних чи суспільно-географічних явищ. Тому єдність етносу з природою території особливо є помітною в аграрному суспільстві, з переходом на вищий історичних рівень економічних відносин зв’язок послаблюється. Значимість впливу прир. середовища на світоприйняття, особливості природи етнічної території відображається в духовній сфері, особливо в фольклорі.

Вплив довкілля на формування територіальної організації суспільства має більше значення в моменти різких змін природних умов, коли суспільство змушене пристосуватися до нових обставин. Значна роль також належить природним бар’єрам (гірським хребтам, руслам рік), які сприяли консервації локальних рис традиційної культури, діалекту тощо. Фізико-географічні особливості території впливають загалом на комунікаційну зв’язаність суспільства, яка є однією із важливих передумов його життєдіяльності.

Дія природних чинників на суспільно-географічні процеси має конкретно-істоичний і значною мірою опосередкований характер. Основними механізмами впливу є різна комунікаційна провідність елементів природного середовища, традиційне природокористування та особливості сприйняття населення різних ландшафтних форм, які своєрідно відображаються і у культурно-ментальних особливостях.