2. Структура історичної географії та її місце в системі наук

Історична географія – традиційний напрям географічної науки, орієнтований на дослідження стану і змін природи, людини і суспільства.

Структура:

Історичну географію поділяють на 3 групи дисциплін:

1. Історичну природничу географію (фізичну) – вивчає зміну природного середовища, природних умов впродовж деякого часу.

2. Історичну суспільну географію – вивчає зміну суспільства

3. Істор. Інтегральну географію – вивчає процес взаємодії природи і суспільства впродовж історичного часу.

Напрями історичної географії

1. Історична фізична географія (історичне землезнавство), яка вивчає розвиток і зміни географічного середовища за історичний час.

2. Історична політична географія – вивчає політичну карту, кордони держав і державний устрій минулих епох.

3. Історична географія населення – вивчає демографічні, етнічні, релігійні особливості, розміщення і міграції населення на різних етапах історичного розвитку.

4. Історична соціальна географія – вивчає соціальний склад суспільства, взаємовідносини різних верств суспільства і класів, зміну суспільних формацій протягом історичного минулого.

5. Історична економічна географія – вивчає послідовний хід розвитку виробництва в цілому та окремих його галузей, зміни в їх просторовій структурі.

6. Історична культурна географія – вивчає історико-географічні аспекти розвитку матеріальної і духовної культури.

7. Історична географія взаємодії суспільства і природи – вивчає зв’язки між соціально-економічним розвитком і навколишнім природним середовищем та їх вплив на формування антропогенних ландшафтів різних типів.

8. Історико-географічне країнознавство – вивчає вищезазначені питання в розрізі окремих країн.

Існує широка наукова література щодо визначення ролі та місця у системі географічних наук історичної географії. В основній часті статі здійснено її аналіз. Серед вчених, які працювали в Україні, найбільш вагомі дослідження наукових основ історико-географічних досліджень здійснили І. Зільберман, І. Ковальчук, В. Круль, С. Романчук, С. Рудницький, О. Шаблій та ін. В своїх публікаціях вони визначили сутність та структуру історичної географії. Як зазначав Степан Рудницький історична географія поділяється на дві складові: історичні дослідження природи (вивчає загальні питання розвитку і зміни географічного середовища в історичний час) та історичну антропографію. Перша в свій час поділяється на історичну геоморфологію, історичну гідрологію, історичну кліматологію та інші, а друга на історичні демогеографію, етногеографію, географію населення, топографію, ономатологію та політичну географію.

3Картографічні джерела історичної географії України

Як джерело історико географічних досліджень чи не найбільше використовуються топографічні карти. У 1822р. в Росії було створено Корпус військових топографів, який забезпечив видання цілої серії топографічних карт.

В струкетурі історичних картографічних джерел поважне місце займають етнічно - картографічні матеріали 19-20 ст. Ширшим є тематичний і методичний спектр картографічної спадщини В.Кубійовича "Атлас України і сумежих країв". Вагомим етнічно картографічним джерелом є розроблена Кубійовичем карта "Етнічні групи пд. -зх. україни", відображає етнічний склад населення всіх поселень галичини.

Картографічні джерела мають значний інформаційний потенціал для відтворення географічної ситуаціїна українських землях різних часів, але гострими лишаються потреба їх впорядкування і перевидання. В цьому контексті важливим здобутком є підготовка та видання карт Боплана та атласу "Україна на стародавніх картах" що здійснили працівники Львівського відділу інститутту археографії під керівництвом Дашкевича.