23.Територіально-політичний поділ українських земель в роки Другої світової війни

Воєнно-політичні події Другої світової війни призвели до нової зміни адміністративно-територіального устрою українських земель. Після розпаду Польської держави згідно з таємними статтями Пакту Молотова-Ріббентропа Червона армія у вересні 1939 року зайняла територію Західної України, а у червні 1940 року — ПівнічнуБуковину, Хотинський, Акерманський і Ізмаїльський повіти Бессарабії, незабаром (2 серпня 1940 року) приєднані до УРСР.

На території Західної України 4 грудня 1939 року було створено шість областей: Львівську, Станіславську (з 1962 року — Івано=Франківська), Тернопільську, Волинську, Рівненську й Дрогобицьку (в 1959 році — об’єднана з Львівською). Українські етнічні землі загальною площею 16 тисяч км?. (Лемківщина, Посяння, Холмщина, Підляшшя), що потрапили в зону німецької окупації, увійшли до складу Генеральної Губернії з центром у Кракові.

На початку Радянсько-німецької війни 1941-45 років Організація українських націоналістів під проводом Степана Бандери 30 червня 1941 року проголосила у Львові відновлення української державності. Був сформований орган крайової влади — Українське державне правління на чолі з Ярославом Стецько. На всій українській етнічній території мала бути відновлена суверенна й соборна Українська держава. Проте вже 4 липня 1941 року німецька окупаційна влада заборонила діяльність УДП, а 12 липня 1941 року гестапо заарештувало Ярослава Стецька і членів Правління Р. Ільницького та Володимира Стахіва, після цього воно перестало існувати. Вся територія України була поділена між Німеччиною та її союзниками на зони окупації.

1 серпня 1941 року з Галичини (територія близько 50 тисяч км?) було утворено окремий дистрикт і об’єднано з територією Генеральної Губернії.

20 вересня 1941 року для управління іншими українськими територіями було створено військово-адміністративну одиницю — рейхскомісаріат «Україна» (загальною площею близько 340 тисяч км?). Його територія складалася з 6 генеральних округів:

З огляду на важливе стратегічне значення Донбасу, його район було поставлено під контроль особливої комендатури «Донець». Адміністративні функції на окупованій гітлерівцями території виконували німецькі військові власті, генеральні та військові комісаріати. Управління великими містами здійснювали штадкомісарства, меншими — орткомісарства. Місцева адміністраціяскладалася з районних міських управ і сільських старост. Адміністративним центром рейхскомісаріату стало Рівне.

В липні 1941 року окуповані румунською армією Чернівецька та Ізмаїльська область УРСР були включені до складу Румунії, а 19 серпня 1941 року до неї були приєднані землі Одеської, південнірайони Вінницької та західні райони Миколаївської області. На цих землях було утворено румунську адміністративно-територіальну одиницю — Трансністрію.

Головним завданням німецької, румунської та угорської окупаційної влади було забезпечення своїх армій і промисловості продовольством і сировиною. Окупанти повністю ігнорували національно-культурні та господарські інтереси місцевого населення, вивозили українську молодь на примусові роботи в Німеччину, переслідували діячів національно-патріотичного руху. Всі ці злочини іноземних загарбників викликали хвилю українського руху Опору на окупованих українських землях, який очолила Організація українських націоналістів і головною воєнною силою якого сталаУкраїнська повстанська армія. В тилу окупаційних військ діяли і радянські партизани.