14. Формування адміністративно-територіально устрою урср

Конституція УРСР 1937р. скопіювавши союзну сталінську Конституцію, закріпила деякі зміни в структурі вищих органів державної влади.

Поряд з цим відбувалися і політико – адміністративні перетворення. В 1934 р. столицю УРСР перенесено з Харкова до Києва. Протягом 1937 – першої половини 1939 р. утворено ще 9 областей: Житомирську, Миколаївську, Полтавську, Кам'янець – Подільську, Донецьку, Ворошиловградську, Запорізьку, Кіровоградську, Сумську. В умовах командно – адміністративної системи обласним центрам надавались великі переваги в соціальному розвитку, що вигідно вирізняло їх від інших міст. Великі територіально- політичні зміни в Європі передбачало підписання таємного протоколу до радянсько – німецького пакту про ненапад ( пакт Молотова – Ріббентропа). Мова йшла про зміни кордонів в Східній Європі на користь Німеччини і СРСР. Виконуючи умови угоди, Радянський Союз окупував Західну Волинь і Галичину, Німеччина захопила корінні польські землі, а також Лемківщину, Посяння ,Холмщину і Підляшшя. 28 вересня 1939 р. був підписаний новий «Договір про дружбу і кордон» між СРСР і Німеччини відійшли до генерал – губернаторства з центром у Кракові. В грудні 1939 р. на Західній Україні утворено шість областей ( Волинську, Рівненську, Тернопільську, Львівську, Дрогобицьку і Станіславську) з відповідним районним поділом. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 27. 11. 1919р. був затверджений Українсько – Білоруський кордон, при цьому до Білорусії відходила частина української етнічної території ( Берестейщина). В серпні 1940 р. Північна Буковина і західне Українське причорномор'я утворили в складі УРСР відповідно Чернівецьку і Ізмаїльську області. Зі складу УРСР в тому ж році вийшла Молдавська АРСР, яка об’єднавшись з молдавськими землями Бессарабії, утворила союзну республіку.

15. Формування державної території унр, зунр, Української Держави

Упродовж XIX ст. територія, заселена українцями, збільшилася майже на третину і досягла узбереж Чорного та Азовського морів і річки Кубані. На цій території в 1917—1918 рр. виникли три держави: Українська Народна Республіка (УНР) зі столицею Києвом, Українська Радянська Соціалістична Республіка (УРСР) зі столицею Харковом та Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР) з центром у Львові. На початку 1919р. УНР і ЗУНР проголосили об'єднання (злуку) своїх земель. Проте у вихорі воєнних лихоліть українській державі не судилося утвердитись як незалежній.

Після падіння УНР українську територію було поділено між чотирма країнами: УРСР (центральна і східна частини), Польщею (західна частина), Румунією (Буковина), Чехо-Словаччиною (Закарпаття). З 1922 по 1991 р. УРСР входила до складу СРСР і мала лише формальні ознаки державності. У процесі формування її кордонів з республіками Радянського Союзу до них відійшли українські території — північ Чернігівщини, схід, Слобожанщини і Кубанщина — до Росії, Берестейщина і Пінщина — до Білорусі. У 1934 р. столицю УРСР було перенесено з Харкова до Києва. У 1939р. до складу УРСР увійшла частина західноукраїнських земель — Волинь і Галичина, у 1940 р. — Північна Буковина і частина Бессарабії. Та повністю сформувалася державна територія України після Другої світової війни. У 1945 р. остаточно було встановлено кордон з Польщею (частина земель при цьому опинилася за межами України) і приєднано Закарпаття. У 1954 р. Україні зі складу Росії було передано Крим. Після цього державна територія України не змінювалася. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР проголосила незалежність України. Відтоді наша країна є суверенною і незалежною.