1. Історична географія як галузь наукових знань

Історична географія належить до тих дисциплін, основи яких формувалися з найдавніших, зокрема, з античних часів. Але місце на стику історичних та географічних дисциплін ускладнювало процеси конкретного визначення її науково-методологічних контурів. Тому окреслення предмета Іст.геогр. та її місця в системі наук і на сьогодні залишаються актуальними питаннями. Тривалий час не було розмежування географічних та історичних знань. У середовищі істориків історичну географію розглядали доволі вузько – як допоміжну історичну дисц. Одним з перших предмет та значення іст. геогр. обгрун. А. Геттнер як наукову дисц. про часово-генетчні засади просторових співвідношень в географії. Одним з фундаторів української геогр. С. Рудницьк. (1877-1937) проблемі предмета та завдань істор. Геогр. присвятив окрему статтю «про становище іст.геогр. в системі сучасного землез- нання»(1927). Відносить іст.геогр. до геогра-х дисц. Найбільший вклад у включення іст.геогр. в систему геогр-х наук зробили В.Яцунський та В.Жекулін. Дали пояснення що іст.геогр. досліджує розв. геогр-х обєктів і геогр-х поєднань в іст. часі, а історія геогр-ї вивчає процес пізнання науковцями геогр-го середовища. У 90-х р. зявилися нові дослідженя, знання іст.геогр. почали розглядати багато вчених: І.П.Ковальчук, В.П.Круль – автор 1-ї в Укр. синтетичної монографії з іст.геогр. Отже, враховуючи вклад різних вчених, іст. географія - це геогр-на дисц.,що сфор-ся на стику з іст-ми науками, яка вивчає особливості геогр-ї ситуації на різних іст-х зрізах, а також закономірності й наслідки розвитку геогр-го серед-ща та взаємовпливів природи й сусп-ва впродовж іст-го часу.

Історична географія та історія географічних досліджень

Тривалий час історичну географію безпідставно ототожнювали або об’єднували з історією географічних досліджень. Недостатньо наголошували на принциповій відмінності предмета цих галузей знань, адже історична географія досліджує розвиток географічних об’єктів і географічних поєднань в історичному часі, а історія географії вивчає процес пізнання науковцями географічного середовища, тобто зміни парадигм, підходів, географічних уявлень, роль персоналій у географічних дослідженнях. Точки дотику цих різних галузей знань є обмеженими і можуть стосуватися лише джерельної основи. Однозначно відмежував історичну географію від історії географії лише В.С. Жекулін (1982), розставивши водночас й важливі акценти щодо геогр. Сутності цієї дисципліни та конкретизувавши іі методичні основи.

Серед складників логічних підвалин науки: об'єкт, предмет, методи, наукові факти, гіпотези, теорії, ідеї, практика, П. Копнін найважливішими вважав нові наукові ідеї, які реалізуються в інтелектуальній, господарський, суспільній, освітній практиці. Запропонований підхід до визначення логічних підвалин науки потрібний для утвердження історії географії та історичної географії як самостійних наук і навчальних дисциплін. Цьому слугує сформульований Б. Кедровим [12] принцип історизму в його застосуванні до системного аналізу розвитку науки: наука як система, що саморозвивається, проходить певні етапи(стадії) в своєму становленні: (наука натуральна → наука прикладна → наука технічна, інженерна → наука економічна → наука екологічна → наука конструктивна). В загальному плані вимальовується така схема: палеогеографія – історична географія – сучасна (актуальна

географія).

о історична географія перебуває в пошуку власного об'єктно-предметного поля, формуванні понятійно-термінологічного апарату. На це акцентується увага і в історії географії, що ви-конує суттєві пізнавальні наукові і дидактичні функції, аналізує, як виникла сучасна наукова картина світу. Вона вимагає узагальнень теоретичних підвалин географії, визначення її ролі в формуванні географічних досліджень, накопичення наукових фактів, знань, польоту географічних ідей. Загальним об'єктом дослідження виступає власне історія географії. Образно кажучи, це географія в минулому світі, всіможливі світи, географія і географи . В офіційних виданнях історія географії визначена як "наукознавча дисципліна, що досліджує процеси еволюції наукових ідей, творчу діяльність наукових шкіл та окремих учених у галузі географічних наук з метою відтворення цілісної картини історії наукової думки, виявлення концептуальних засад і закономірностей її розвитку" (Бюлетень ВАКУкраїни, № 7, 2003). Критеріально-фактологічною базою, на тлі якої розвивається географічна думка, є знакові географічні події, до яких відносять: 1) міжнароднігеографічні конгреси, національні і регіональні географічні з'їзди, конференції, симпозіуми, наради, круглістоли; 2) комплексні географічні експедиції; 3) територіальні і теоретичні географічні відкриття і узагальнення; 4) створення географічних державних установ і громадських організацій (географічних інститутів і лабораторій, факультетів і кафедр, географічних товариств, асоціацій); 5) вихід наукових монографій, в яких розкриваються нові наукові проблеми, обґрунтовуються нові

ідеї, напрями розвитку географії; 6) видання атласів: національних, комплексних, тематичних; 7) бібліографічні географічні публікації; 8) вихід оригінальних підручників для вищих і середніх освітніх закладів; 10) матеріали негеографічних установ, які слугують географічному аналізу природних, соціально-географічних, геоекологічних явищ і процесів в суспільстві, країнах і регіонах.