11.Класифікаація конституцій за часом дії.

За часом дії розрізняють тимчасові і постійні конституції. Постійні не передбачають меж своєї дії в часі і складають переважну більшість конституційних актів. Наприклад, конституція Мексики 1917 року була проголошена "вічної". В інших країнах, таких як Іспанія, Франція, Бельгія, Італія, Сполучені Штати Америки конституції також не вказують меж своєї дії в часі і вважаються постійними.

Приклади тимчасових конституцій можна бачити в країнах, де на момент їх прийняття існували особливі соціально-політичні або економічні умови. Так було, наприклад, у повоєнній Німеччині, вірніше в західній окупаційній зоні. Влітку 1948 року було проведено нараду - Конституційний Конвент, що зібрав всіх міністрів юстиції земель, на якому було прийнято рішення про розробку конституції ФРН, її основні принципи та зміст. У травні 1949 року, Парламентський Рада прийняла Основний Закон ФРН, в преамбулі якого містилося положенні про тимчасовий характер Основного Закону до об'єднання Німеччини і прийняття нової Конституції. Після приєднання НДР до Федеративної Республіки Німеччина в 1990 році була створена Конституційна Комісія, яка прийшла до висновку про те, що Конституція ФРН - одна з найбільш вдалих повоєнних конституцій і немає необхідності приймати нову. Положення про тимчасовий характер Основного Закону, таким чином, було видалено з тексту преамбули.

До тимчасових можна віднести і Конституцію Китаю 1978 року, яка проголошувала необхідність чотирьох модернізацій (сільського господарства, промисловості, оборони і науки та техніки) до 2000 року. Такого роду терміни ставляться зазвичай у програмних заявах, але ніяк не в юридичних документах. Наприклад, III Програма КПРС обіцяла що "нинішнє покоління людей житиме при комунізмі". Однак положення китайської Конституції 1978 року не відображали реалій і вимог часу і вже через чотири роки вона була замінена новою.

13.Угода Пилипа Орлика 1710 року.

смерті Івана Мазепи 5 квітня 1710 р. там же відбувся акт обрання гетьманом Пилипа Орлика та козацької старшини.2Цього ж дня було проголошено “Конституцію прав і свобод Запорозького війська”. Ця конституція стала вищою точкою політичного мислення українців у ХVIII ст., бо фактично проголошувала в Україні незалежну республіку. Це була одна з перших державних конституцій у Європі.

Положеннями “Правового укладу та Конституції 1710 року”, передбачалося: -створення незалежної Української держави в межах етнографічної національної території (державні кордони України описували територію, визнану як територію Української держави Зборівською угодою 1649 року); -відновлення автокефалії української православної церкви; - українське православ’я пропонувалося визнати панівною (державною) релігією; - встановлення мирних стосунків із Кримом та “очищення” української території від російських фортець.

Отже, Конституція 1710 року була загальнополітичним актом волевиявлення Запорозького війська.

Конституція складається з преамбули (вступу) і 16-ти статей.

Послідовні 16 статей Конституції передбачали: —установлення національного суверенітету;— визначення кордонів Української держави; — забезпечення демократичних прав людини; — визнання трьох складових чинників правового суспільства, а саме — єдності і взаємодії трьох гілок влади: а) законодавчої ради, що мала скликатися тричі на рік; б) виконавчої; в) судової.

Такими в Конституції визначалися принципи побудови української держави. Кожна ж зі статей формулювала конституційні норми в усіх галузях державного та суспільного життя за головної умови — відторгнення майбутньої Української держави від Московської імперії.

Гетьман як керівник держави зобов’язувався Конституцією чинити всіляку поміч Запорозькому Низовому війську. Цей документ визначав права всіх верств населення України: козацтва, селян, міщан, купецтва, усієї людності на території полків.

Державний скарб відокремлювався від гетьманського. На утримання гетьмана виділялися суворо визначені окремі землі та кошти. Полковники й сотники обиралися демократично — вільними голосами козаків чи сотні. Визначальною рисою Орликової Конституції, яка, власне, робить її однією з найдемократичніших серед усіх тогочасних державних актів, є пункти, котрі обмежували гетьманську владу на користь старшинської ради.

Отже, Конституція Пилипа Орлика має ліберально-демократичні тенденції. Зміст деяких її статей свідчить про те, що засади парламентаризму зародились в середовищі українських політиків уже на початку ХVІІІ століття.