
- •1.Етимологія слова „конституція”.
- •2.Умови та причини виникнення перших конституцій.
- •3.Загальна характеристика перших конституційних документів.
- •5.Розвиток ідей конституціоналізму в хviii ст.
- •6.Філософські і правові доктрини і конституції держав.
- •7.Конституція і держава. Конституційно-правова доктрина держави.
- •9.Класифікація конституцій за способом прийняття та внесення змін і доповнень.
- •10.Класифікація конституцій за змістом.
- •11.Класифікаація конституцій за часом дії.
- •13.Угода Пилипа Орлика 1710 року.
- •14.Становлення ліберального та демократичного напрямків політичної і правової думки в Україні.
- •15.Правові погляди на устрій держави членів Кирило-Мефодіївського братства.
- •17.Поняття і співвідношення свободи народу і свободи людини в поглядах м.Драгоманова.
- •18.Поняття і основні функції держави. Людина і держава.
- •19.Конституційний проект „Вільна Спілка”.
- •20.Конституційно-правові погляди і.Франка.
- •21.Ідея конституції в працях м.Грушевської.
- •22.Конституційні погляди с.Дністрянського.
- •23. Нормативне закріплення та реалізація політичних прав громадян в конституційних актах Австрії, Австро-Угорщини та Російської імперій: порівняльний аналіз.
- •25.Економічні права громадян в конституційних актах.
- •26.Культурні права громадян.
- •27.Принципи організації державної влади і місцевого самоврядування за конституціями.
- •28.Втілення ідеї державного суверенітету.
- •29. Втілення ідеї природніх прав людини.
- •35. Політичні права громадян.
- •36. Економічні, соціальні, культурні права громадян.
- •37. Правова та соціально-культурна сутність ідеї «радянський народ».
- •38.Вищі органи державної влади урср та їх співвідношення з органами державної влади срср.
- •39. Система виконавчих органів державної влади.
- •40. Принципи організації та діяльності судової влади та її співвідношення з законодавчою і виконавчою владами.
- •41. Система органів місцевого самоврядування.
- •42.Права і свободи громадян за Конституціями Речі Посполитої від 17.03.1921, від 23.04.1935 років та Чехословаччини від 29.02.1920 р.
- •43. Основні принипи організації державної влади.
- •44. Констиуційна юстиція.
- •45. Конституційні гарантії прав національних меншин.
- •46. Поняття та види власності в конституційних актах унр, Гетьманату, Директорії, зунр.
- •47. Право власності в конституціях Радянської України.
- •48. Субєкти права власності в Конституціях іі Речі Посполитої, Чехословаччини.
- •49.Ідея державного суверенітету в Декларації про державний суверенітет, Акті проголошення незалежності України, Конституційному договорі 1995 року та проектах конституції України.
- •50.Ідея народовладдя.
- •51. Реалізація принципу розподілу влад.
- •52.Реалізація принипу соціальної держави.
- •53. Ідея принципу верховенства права в конституційних актах України 90-х років хх століття.
- •54.Права і свободи людини і громадянина в конституційних актах України.
- •55.Основні ідеї місцевого самоврядування.
- •56.Ідея захисту прав національних меншин.
51. Реалізація принципу розподілу влад.
Найважливішим конституційним принципом є розподіл державної влади па законодавчу, виконавчу і судову, кожна з яких діє незалежно, самостійно, у взаємодії з іншими гілками влади на засадах взаємних стримувань і противаг (ст. 6, 75, 85, 87, 94, 106, 115, 119, 124 Конституції). В той же час влада в Україні є єдиною.
Різні гілки державної влади, як правило (виключення може бути встановлене лише Конституцією), не мають права взаємного делегування своїх функцій і повноважень.
Принцип розподілу гілок влади закріплений в ст. 6 Конституції України. Він означає:
— по-перше, розподіл функцій між державними органами відповідно до вимог праці;
— по-друге, закріплення певної самостійності кожного органу влади при здійсненні своїх повноважень;
— по-третє, наділення кожного органу можливістю протиставляти свою думку рішенню іншого органу, контролюючи цим повною мірою його дії.
Законодавча влада делегована народом Верховній Раді (парламенту). Компетенція парламенту України визначена в IV розділі Конституції «Верховна Рада України».
Виконавча влада - це гілка державної влади, яка направлена на виконання законів і інших нормативних актів. Вона представлена Кабінетом Міністрів України і іншими органами виконавчої влади (розділ VI Конституції).
Судова влада здійснює правосуддя. Вона керується лише законом і не залежить від суб'єктивних впливів законодавчої або виконавчої влади (розділ VIII Конституції).
Особливе місце в системі органів влади займає Президент України, що є главою держави і має широкі повноваження в різних областях державного управління. Президент, також як гарант конституції, у протиріччях, які можуть виникнути між законодавчою і виконавчою гілками влади, виконує роль арбітра, що розв’язує ті чи ін. спірні питання.
Принцип розподілу влад – це і модель побудови державного апарату, у відповідності з якою влада в державі повинна бути розподілена між законодавчими, виконавчими та судовими органами, при цьому кожна з влад, по відношенню до ін., самостійна і незалежна, що виключає можливість узурпації всієї влади в державі якоюсь особою чи окремим органом. Основна ідея такого поділу полягає в запобіганні існування такої державної структури, яка могла б зосередити у своїх руках надзвичайні повноваження, що мають належати до різних гілок влади, у запобіганні створенню передумов для безконтрольного здійснення, а то і зловживання владними повноваженнями.
Разом з вказаними в ст, 6 Конституції гілками державної влади фактично діє І конституційно визнана контрольно-наглядова (наглядово-інспекційна) влада (Рахункова палата Верховної Ради, Генеральна Прокуратура, Національний аудиторський комітет, Державна пробірна палата України).
Реалізація принципу розподілу гілок влади покликана запобігти концентрації всієї державної влади в руках однієї особи або одного органу, що, як показує історичний досвід, приводить до свавілля в керівництві державою і суспільством.
Необхідною умовою ефективного втілення цього принципу в практику організації і діяльності державного апарату є створення системи взаємних стримувань і противаг між органами, які належать до різних гілок влади.
Для взаємних стримувань і противаг різних гілок державної влади передбачені:
— право Президента України за певних умов достроково припинити повноваження Верховної Ради або накласти вето на закон, прийнятий Верховною Радою;
— повноваження Верховної Ради України по ухваленню резолюції недовіри Кабінету Міністрів України, що тягне за собою його відставку, а також по зміщенню Президента з його поста у порядку імпічменту;
— обов'язковість скасування будь-якого державного акту після того, як Конституційний Суд встановив їх невідповідність діючої Конституції, а також можливість оскарження рішень органів державної влади і результату виборів Президент або депутата ради будь якого рівня в судовому порядку.
Розподіл влади на три гілки є неповним, оскільки важливе місце в системі державної влади займають глава держави ( Президент), а також контрольно-наглядові органи, що не відносяться ні до однієї з гілок
Систему органів державної влади України також можна розділити по вертикалі - на центральні і місцеві органи влади. До центральних відносяться Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів і міністерства, суди. До місцевих - державні адміністрації в областях, районах, містах Києві і Севастополі.