
- •1.Етимологія слова „конституція”.
- •2.Умови та причини виникнення перших конституцій.
- •3.Загальна характеристика перших конституційних документів.
- •5.Розвиток ідей конституціоналізму в хviii ст.
- •6.Філософські і правові доктрини і конституції держав.
- •7.Конституція і держава. Конституційно-правова доктрина держави.
- •9.Класифікація конституцій за способом прийняття та внесення змін і доповнень.
- •10.Класифікація конституцій за змістом.
- •11.Класифікаація конституцій за часом дії.
- •13.Угода Пилипа Орлика 1710 року.
- •14.Становлення ліберального та демократичного напрямків політичної і правової думки в Україні.
- •15.Правові погляди на устрій держави членів Кирило-Мефодіївського братства.
- •17.Поняття і співвідношення свободи народу і свободи людини в поглядах м.Драгоманова.
- •18.Поняття і основні функції держави. Людина і держава.
- •19.Конституційний проект „Вільна Спілка”.
- •20.Конституційно-правові погляди і.Франка.
- •21.Ідея конституції в працях м.Грушевської.
- •22.Конституційні погляди с.Дністрянського.
- •23. Нормативне закріплення та реалізація політичних прав громадян в конституційних актах Австрії, Австро-Угорщини та Російської імперій: порівняльний аналіз.
- •25.Економічні права громадян в конституційних актах.
- •26.Культурні права громадян.
- •27.Принципи організації державної влади і місцевого самоврядування за конституціями.
- •28.Втілення ідеї державного суверенітету.
- •29. Втілення ідеї природніх прав людини.
- •35. Політичні права громадян.
- •36. Економічні, соціальні, культурні права громадян.
- •37. Правова та соціально-культурна сутність ідеї «радянський народ».
- •38.Вищі органи державної влади урср та їх співвідношення з органами державної влади срср.
- •39. Система виконавчих органів державної влади.
- •40. Принципи організації та діяльності судової влади та її співвідношення з законодавчою і виконавчою владами.
- •41. Система органів місцевого самоврядування.
- •42.Права і свободи громадян за Конституціями Речі Посполитої від 17.03.1921, від 23.04.1935 років та Чехословаччини від 29.02.1920 р.
- •43. Основні принипи організації державної влади.
- •44. Констиуційна юстиція.
- •45. Конституційні гарантії прав національних меншин.
- •46. Поняття та види власності в конституційних актах унр, Гетьманату, Директорії, зунр.
- •47. Право власності в конституціях Радянської України.
- •48. Субєкти права власності в Конституціях іі Речі Посполитої, Чехословаччини.
- •49.Ідея державного суверенітету в Декларації про державний суверенітет, Акті проголошення незалежності України, Конституційному договорі 1995 року та проектах конституції України.
- •50.Ідея народовладдя.
- •51. Реалізація принципу розподілу влад.
- •52.Реалізація принипу соціальної держави.
- •53. Ідея принципу верховенства права в конституційних актах України 90-х років хх століття.
- •54.Права і свободи людини і громадянина в конституційних актах України.
- •55.Основні ідеї місцевого самоврядування.
- •56.Ідея захисту прав національних меншин.
44. Констиуційна юстиція.
КОНСТИТУЦІЙНА ЮСТИЦІЯ - (від лат., букв. — справедливість, правосуддя) — поняття, яке іноді вживається для позначення судів спец, (конституційної) юрисдикції або судів заг. юрисдикції та їхніх функцій щодо вирішення питання відповідності різних нормат.-правових актів або тільки законод. актів конституції. Найчастіше йдеться саме про відповідні суди спец, юрисдикції та їхні зазначені функції. Узагальнено ці функції називають судовим конституційним контролем, характер і зміст якого багато в чому визначаються природою органів, що його здійснюють, а саме – органу конституційної юстиції (юрисдикції), яким в Україні є Конституційний Суд України.
Конституційний Суд є порівняно новим інститутом правової системи України. Попри закріплення у законодавстві положень про його створення і статус ще з 1990 року, сформований він був тільки після прийняття Конституції України – у 1996 році.
Завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства і прямої дії Конституції України як Основного Закону держави на всій території України, захист прав і свобод людини і громадянина, а також обмеження влади шляхом здійснення своїх повноважень у системі стримувань і противаг.
Відповідно до Конституції України, Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Ухвалюючи з цих питань рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, Конституційний Суд України по суті виступає учасником, суб’єктом правотворення, а його рішення є джерелом права, частиною національного законодавства України. Цим і зумовлюється необхідність врахування правових позицій Конституційного Суду України, викладених в його актах, як в правозастосовчій діяльності, так і в підготовці майбутніх правознавців.
Діяльність Конституційного Суду України справляє значний вплив на сучасне конституційне право України, завдяки його правовим позиціям багато в чому формується конституційно-правова доктрина. Разом з цим діяльність Конституційного Суду України виходить за межі суто конституційного права, його акти стосуються практично усіх галузей правового регулювання. Підтвердженням цього є десятирічний досвід функціонування органу конституційної юстиції.
45. Конституційні гарантії прав національних меншин.
Стаття 6. Держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству.
Пам'ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом.
Стаття 7. Держава вживає заходів для підготовки педагогічних, культурно-просвітницьких та інших національних кадрів через мережу навчальних закладів. Державні органи на основі міждержавних угод сприяють національним меншинам у підготовці спеціалістів в інших країнах.
Стаття 8. Мова роботи, діловодства і документації місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування визначається статтею 11 Закону України "Про засади державної мовної політики".
Стаття 9. Громадяни України, які належать до національних меншин, мають право відповідно обиратися або призначатися на рівних засадах на будь-які посади до органів законодавчої, виконавчої, судової влади, місцевого самоврядування, в армії, на підприємствах, в установах і організаціях.
Стаття 10. Держава гарантує національним меншинам право на збереження життєвого середовища у місцях їх історичного й сучасного розселення. Питання про повернення на територію України представників депортованих народів вирішуються відповідними законодавчими актами та договорами України з іншими державами.
Стаття 11. Громадяни України мають право вільно обирати та
відновлювати національність.
Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Стаття 12. Кожний громадянин України має право на національні прізвище, ім'я та по батькові.
Громадяни мають право у встановленому порядку відновлювати свої національні прізвище, ім'я та по батькові.
Громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати "по батькові", мають право записувати в паспорті лише ім'я та прізвище, а у свідоцтві про народження - ім'я батька і матері.
Стаття 13. Громадяни, які належать до національних меншин, вільні у виборі обсягу і форм здійснення прав, що надаються їм чинним законодавством, і реалізують їх особисто, а також через відповідні державні органи та створювані громадські об'єднання.
Участь або неучасть громадянина України, який належить до національної меншини, у громадському об'єднанні національної меншини не може служити підставою для обмеження його прав.
Стаття 14. Державні органи сприяють діяльності національних громадських об'єднань, які діють відповідно до чинного законодавства.
Стаття 15. Громадяни, які належать до національних меншин, національні громадські об'єднання мають право у встановленому в Україні порядку вільно встановлювати і підтримувати зв'язки з особами своєї національності та їх громадськими об'єднаннями за межами України, одержувати від них допомогу для задоволення мовних, культурних, духовних потреб, брати участь у діяльності міжнародних неурядових організацій.
Стаття 16. У державному бюджеті України передбачаються спеціальні асигнування для розвитку національних меншин.
Стаття 17. Україна сприяє розвиткові міжнародного співробітництва у забезпеченні й захисті прав та інтересів національних меншин, зокрема шляхом укладання й реалізації багатосторонніх і двосторонніх договорів у цій сфері.
Стаття 18. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою забороняється й карається законом.
Стаття 19. Якщо міжнародним договором України встановлено інші положення ніж ті, які містяться в законодавстві України про національні меншини, то застосовуються положення міжнародного договору.