
- •1.Етимологія слова „конституція”.
- •2.Умови та причини виникнення перших конституцій.
- •3.Загальна характеристика перших конституційних документів.
- •5.Розвиток ідей конституціоналізму в хviii ст.
- •6.Філософські і правові доктрини і конституції держав.
- •7.Конституція і держава. Конституційно-правова доктрина держави.
- •9.Класифікація конституцій за способом прийняття та внесення змін і доповнень.
- •10.Класифікація конституцій за змістом.
- •11.Класифікаація конституцій за часом дії.
- •13.Угода Пилипа Орлика 1710 року.
- •14.Становлення ліберального та демократичного напрямків політичної і правової думки в Україні.
- •15.Правові погляди на устрій держави членів Кирило-Мефодіївського братства.
- •17.Поняття і співвідношення свободи народу і свободи людини в поглядах м.Драгоманова.
- •18.Поняття і основні функції держави. Людина і держава.
- •19.Конституційний проект „Вільна Спілка”.
- •20.Конституційно-правові погляди і.Франка.
- •21.Ідея конституції в працях м.Грушевської.
- •22.Конституційні погляди с.Дністрянського.
- •23. Нормативне закріплення та реалізація політичних прав громадян в конституційних актах Австрії, Австро-Угорщини та Російської імперій: порівняльний аналіз.
- •25.Економічні права громадян в конституційних актах.
- •26.Культурні права громадян.
- •27.Принципи організації державної влади і місцевого самоврядування за конституціями.
- •28.Втілення ідеї державного суверенітету.
- •29. Втілення ідеї природніх прав людини.
- •35. Політичні права громадян.
- •36. Економічні, соціальні, культурні права громадян.
- •37. Правова та соціально-культурна сутність ідеї «радянський народ».
- •38.Вищі органи державної влади урср та їх співвідношення з органами державної влади срср.
- •39. Система виконавчих органів державної влади.
- •40. Принципи організації та діяльності судової влади та її співвідношення з законодавчою і виконавчою владами.
- •41. Система органів місцевого самоврядування.
- •42.Права і свободи громадян за Конституціями Речі Посполитої від 17.03.1921, від 23.04.1935 років та Чехословаччини від 29.02.1920 р.
- •43. Основні принипи організації державної влади.
- •44. Констиуційна юстиція.
- •45. Конституційні гарантії прав національних меншин.
- •46. Поняття та види власності в конституційних актах унр, Гетьманату, Директорії, зунр.
- •47. Право власності в конституціях Радянської України.
- •48. Субєкти права власності в Конституціях іі Речі Посполитої, Чехословаччини.
- •49.Ідея державного суверенітету в Декларації про державний суверенітет, Акті проголошення незалежності України, Конституційному договорі 1995 року та проектах конституції України.
- •50.Ідея народовладдя.
- •51. Реалізація принципу розподілу влад.
- •52.Реалізація принипу соціальної держави.
- •53. Ідея принципу верховенства права в конституційних актах України 90-х років хх століття.
- •54.Права і свободи людини і громадянина в конституційних актах України.
- •55.Основні ідеї місцевого самоврядування.
- •56.Ідея захисту прав національних меншин.
39. Система виконавчих органів державної влади.
З метою управління економікою всієї країни, реалізації функцій у різних сферах виконавчо-розпорядчої діяльності в державі діє розгалужена і різноманітна система органів виконавчої влади, які утворюються залежно від предмета, сфери діяльності та території, на яку поширюються їх повноваження.
Вищим органом у системі органів виконавчої влади в Україні є Кабінет Міністрів України (КМУ). Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України. З одного боку, Президент України як глава держави призначає за згодою Верховної Ради України (ВРУ) Прем’єр-міністра України, припиняє його повноваження та приймає рішення про його відставку. За поданням Прем’єр-міністра України Президент визначає членів уряду, керівників інших центральних органів виконавчої влади, голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах. З іншого боку — підконтрольність та підзвітність КМУ проявляється в тому, що ВРУ розглядає та ухвалює рішення щодо Програми діяльності КМУ, контролює його діяльність. ВРУ може розглянути питання про відповідальність КМУ за свою діяльність та висловити йому недовіру.
Відповідно до ст. 114 Конституції України до складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, три віце-прем’єр-міністри, міністри. Персональний склад КМУ призначається Президентом України за поданням Прем’єр-міністра України за згодою більше ніж половини від складу Верховної Ради України. Згідно зі ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України виконує такі функції:
1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;
2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина;
3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;
5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до закону;
6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає ВРУ звіт про його виконання;
7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;
8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;
9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;
10) виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України.
Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання.
Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем’єр-міністр України.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.
Якщо нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України суперечать Конституції України та прийнятим законам, то Президент України може їх скасувати.
До системи органів виконавчої влади в Україні входять також центральні органи виконавчої влади (міністерства, державні комітети, відомства). Функції міністерств та інших центральних органів виконавчої влади визначаються Указом Президента України від 12 березня 1996 р. “Про загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади”. Завдання та функції конкретних міністерств та інших органів виконавчої влади регламентуються положеннями про зазначені органи, затвердженими Президентом України. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади здійснюють керівництво дорученими їм сферами соціально-економічного життя, несуть відповідальність за їх стан та розвиток і в межах своїх повноважень видають накази, інструкції, директиви, статути і правила, які підлягають реєстрації в Міністерстві юстиції України.
Окрім того органами виконавчої влади України місцевого або територіального рівня є, по-перше, органи виконавчої влади загальної компетенції, місцеві державні адміністрації в областях і районах, які підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. По-друге, до цього рівня належать також органи спеціальної (галузевої та функціональної) компетенції, які безпосередньо підпорядковані як центральним органам виконавчої влади, так і відповідним місцевим органам виконавчої влади.
Компетенція органів виконавчої влади визначається окремо для кожної ланки системи органів виконавчої влади.
Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади сформульовані у відповідних Положеннях про ці органи.
У межах своєї компетенції вищі органи виконавчої влади організують реалізацію внутрішньої і зовнішньої політики Української держави; здійснюють керівництво і регулюють соціально-економічну сферу; забезпечують єдність системи виконавчої влади; спрямовують і контролюють діяльність підлеглих органів виконавчої влади; здійснюють управління власністю незалежно від її форм; розробляють і реалізують загальнодержавні програми.