57. Етапи контролю.

Процес контролю включає три етапи: -розробку стандартів і критеріїв; -зіставлення їх з реальними результатами діяльності органі­зації; -здійснення необхідних коригувальних дій. На першому етапі стандарти розробляють на основі цілей організації, сформуль­ованих у процесі стратегічного планування. Вони характеризують­ся існуванням часового періоду, протягом якого має бути викона­на робота, і конкретного критерію (показника), відносно якого можна оцінити стан виконання роботи. Другий етап процесу контролю полягає в порівнюванні фактич­но досягнутих результатів із встановленими стандартами. На цьому етапі менеджер повинен визначити, наскільки досягнуті результати відповідають встановленим стандартам, а також, наскільки прийнятні або відносно безпечні виявлені відхилення від стандартів. Невеликі (припустимі) відхилення суттєво не впливають на діяльність підприємства. Тому менеджер має визначити неприпус­тимі відхилення від стандартів.Третій етап процесу контролю передбачає ситуацію, коли менед­жер повинен вибрати одну з трьох ліній поведінки - нічого не роз­починати, усунути відхилення, переглянути стандарт. Якщо порівняння фактичних результатів зі стандартами свідчить про те, що встановлені цілі досягаються або фактичні па­раметри функціонування системи не перевищують припустимих відхилень, ніяких заходів не вживають. Якщо відхилення перевищують припустимі, їх потрібно усуну­ти. У випадках, Коли відхилення пов'язані з нереалістичністю цілей і стандартів, останні підлягають перегляду.

58. Базові моделі організації.

Під моделями розуміють представлення організацій у формі, що демонструє властивості, взаємозв'язок, структурні і функціональні параметри системи, істотні для досягнення цілей. У теорії організацій виділяють чотири типи моделей організацій як об'єктів управління. Перша модель – механістична модель організації Механістична модель організації (її також називають моделлю раціональної бюрократії) дозволяє встановити техніко-економічні зв'язки та залежності різних факторів виробництва. Друга модель – організація Ця модель побудована на визначенні організації як колективу, сформованого за принципом поділу праці. Модель організації будується, виходячи з головного положення теорії про те, що найважливішим фактором продуктивності на підприємстві є людина як соціальний діяч. Тому елементами моделі є такі складові, як увага до працюючих, їхня мотивація, комунікації, лояльність, участь у прийнятті рішень. При цьому особлива увага Приділяється стилю управління і його впливу на показники продуктивності і задоволеності працівників своєю працею. Третя модель – системна У цій моделі підприємство подається у вигляді складної ієрархічної системи, яка тісно взаємодіє з оточенням. Її головна ідея полягає у визнанні взаємозв'язків і взаємозалежностей елементів, підсистем і всієї системи в цілому із зовнішнім середовищем. Відповідно до цих теоретичних положень організація розглядається в єдності її складових частин, які нерозривно пов'язані із зовнішнім світом. Четверта модель – зацікавлених груп Ця модель представляє підприємства як громадські організації, у діяльності яких зацікавлені різні групи як усередині, так і поза їхніми межами. Цілі підприємств трактуються не з позицій виробництва і збуту яких-небудь продуктів і одержання прибутку, а з позицій задоволення різних запитів пов'язаних з ними груп: споживачів, постачальників, конкурентів, інвесторів, суспільства в цілому. Основу цієї моделі становить теоретична концепція зацікавлених груп, відповідно до якої організації повинні брати до уваги різні інтереси партнерів, коло яких може бути досить широким. За основу, яка враховує їхні інтереси, приймається стратегія обмеженої оптимізації, при якій досягнення якої-небудь однієї мети організації лімітується вимогою виконувати й інші цілі на прийнятному рівні.