- •Соціальне призначення політології як науки.
- •Політика як соціальне явище.
- •Суб’єкти політичної діяльності.
- •Зв'язок політики з іншими сферами суспільства.
- •Політика в структурі людської діяльності.
- •Свобода як важлива властивість та цінність політичної діяльності.
- •Механізми взаємодії суб’єктів політики.
- •Основні передумови ліберально-демократичної концепції політичної взаємодії.
- •Місце і роль влади в ліберально-демократичній концепції політичної взаємодії.
- •Політичні вчення у стародавньому світі.
- •Ідеї Платона про політичне упорядкування держави.
- •Еволюція політичної думки в стародавньому Китаї.
- •Витоки та сутність ідей політичного регулювання в Стародавньому Римі.
- •Європейська політична думка в епоху середньовіччя.
- •Ренесансні ідеї н. Макіавеллі.
- •Фундаментальні політичні ідеї Нового Часу.
- •Значення теорії «природного стану» свободи людини Дж. Локка в системі політичної думки.
- •Ідеї Монескє про правову державу.
- •Влада як одна з фундаментальних засад суспільства.
- •Природні та соціальні передумови владних відносин.
- •Особливості політичної влади.
- •Джерела та функції політичної влади.
- •Легітимність політичної влади.
- •Історичні типи легітимності політичної влади.
- •Сутність та основні ознаки держави як форми суспільної організації.
- •Структура та функції держави.
- •Форми державного правління.
- •Форми державного устрою.
- •Сутність та основні ознаки правової держави.
- •Громадянське суспільство та його структура.
- •Взаємозв’язок держави та громадянського суспільства.
- •Проблеми становлення правової держави та громадянського суспільства в Україні.
- •Сутність та функції політичних партій.
- •Політичні партії та основні типи сучасних виборчих систем.
- •Партійна та виборча система в Україні.
- •Поняття та функції громадських організацій.
- •Сутність і структура політичного режиму.
- •Сутність та основні ознаки тоталітарного режиму.
- •Особливості авторитарного режиму.
- •Ознаки демократичного політичного режиму.
- •Сутність, структура та функції політичної культури.
- •Типологія політичної культури.
- •Соціальна обумовленість політичної культури.
- •Формування демократичної політичної культури в Україні.
- •Поняття та функції політичної еліти.
- •Типологія еліт.
- •Витоки та сутність політичного лідерства.
- •Типологія та функції політичного лідерства.
- •Проблема формування політичної еліти в Україні.
- •Україна в системі міжнародних політичних відносин.
- •Розподіл влади як один з основних принципів правової держави.
Політичні вчення у стародавньому світі.
Стародавні джерела свідчать, що соціально-політичні уявлення в Стародавньому Єгипті, Індії, Китаї, Греції, Вавілоні, Персії, Римі та інших країнах мали спільний релігійно-міфологічний характер. У священних книгах стародавніх індусів всі події зображуються як прояв світового порядку, дотримання якого вважалось правильним, свідчило про виконання обов'язків кожною людиною. У Стародавньому світі з розкладом і розпадом общинно-племінних відносин, загостренням суперечностей між племенами, родами, виникненням міжплемінних війн та т., появою власності на знаряддя і засоби виробництва, продукти праці, приватного інтересу виникають прагнення окремих осіб нажитися за рахунок інших, розширити своє багатство. В общині виникає майнова нерівність - багаті та бідні, гноблення зазнають не лише раби, а й співплемінники по общині.
Ідеї Платона про політичне упорядкування держави.
На думку Платона, ідеальну державу можна обґрунтувати, уподібнивши її до тіла або душі людини.
Трьом частинам душі людини - розумній, завзятій і бажаючій - повинні відповідати три стани:
правителі, достоїнством яких є мудрість;
воїни, яких від інших відрізняє хоробрість;
виробники (ремісники, купці, землероби, актори), для яких характерно наситити свій шлунок і емоції.
Подібне виділення станів визначається необхідністю поділу праці, тому що кожен вид діяльності вимагає певних знань і навичок. Ідеальна держава Платона ієрархічна. Вищим станом є правителі, тому що вони, володіючи мудрістю, здатні забезпечити спільне благо. Нижче становище займають виробники. Для закріплення соціальної ієрархії філософ використовує міф про домішування Богом до кожного стану певного металу: правителям - золота, воїнам - срібла, виробникам - міді і заліза. Справедливість, як принцип досконалої держави, полягає в тому, що кожен стан займається своєю справою і має своє особливе становище у суспільній ієрархії.
Еволюція політичної думки в стародавньому Китаї.
Китайський філософ Конфуцій - один з найвідоміших представників політичної думки Стародавнього Сходу. Він відмовився від ідеї божественного походження держави і розвинув концепцію патріархальної аристократичної держави. Згідно з його вченням, держава виникає з об'єднання, сімей і уподібнюється сім'ї, де імператор - батько, що турбується про своїх підданих - дітей. Кінцева мета державної влади - досягнення спільного блага. Хоч Конфуцій негативно ставився до крайнощів майнової диференціації (до поділу суспільства на багатих і бідних), він виправдовував моральну ієрархію: поділ людей на "благородних" і "темних" - простий народ. Перших від других відрізняють такі якості, як знання, справедливість, почуття обов'язку, повага до старших, дотримання моральних норм. Політичний ідеал давньокитайського мислителя - влада, здійснювана аристократами, доброчинність, строге дотримання кожною людиною своїх обов'язків і наслідування ритуалів, що склалися. Конфуція відрізняло недовір'я до законів, він вважав, що суспільний порядок повинен підтримуватися ритуалами і мораллю.
Витоки та сутність ідей політичного регулювання в Стародавньому Римі.
Давньоримська політична думка продовжила грецьку традицію обґрунтування найбільш правильної форми правління, але вже з урахуванням нової політико-правової практики. В 509 р. до н.е. в Римі стверджується республіканська форма правління. Визначним представником політичної думки цього періоду і захисником республіканського правління був знаменитий римський оратор і політик Марк Тулій Цицерон. Він визначав республіку як "справу", "надбання народу", підкреслюючи, що сам народ є об'єднанням людей, пов'язаних згодою у питаннях права і спільністю інтересів. Звертаючись до проблеми правильно влаштованої держави, він віддає перевагу змішаній державній формі, що поєднує в собі одночасно царський (монархічний), аристократичний і демократичний елементи. Ідеалізуючи дійсність, він бачив аналог подібного правління в Римській республіці, до речі, у розподіленні владних повноважень між магістрами і перш за все консулами, що відповідають за загальну політику та командують армією (царська засада), сенатом (аристократична засада). В ідеях Цицерона про правове об'єднання громадян республіки і правову регламентацію державної діяльності про розподіл повноважень між республіканськими інститутами, їх взаємній рівновазі лежать витоки теорії "правової держави".