50. Проблема формування політичної еліти в Україні.

Проблема еліти – важлива складова суспільно-політичного процесу. На запитання, хто є суб’єктом історії, можна дати узагальнену відповідь: люди. Проте не всі люди однаково “суб’єкти”. Хтось проявляє себе справжнім громадянином-державотворцем, хтось пасивний, інший виступає не рушієм, а гальмом соціального прогресу. Різні люди, різні сегменти суспільства володіють і різним рівнем державницької свідомості. Бути взірцем патріотизму, мати високу громадянську позицію покликані усі громадяни. Однак найперше такі риси мають бути притаманні національній еліті.

Причини суспільної неефективності сучасної української політичної еліти – не брак у неї знань та умінь, а те, що у неї немає необхідності враховувати інтереси суспільства. Необхідність врахування інтересів народу диктується або моральними принципами еліти, або дієвими механізмами її політичної відповідальності, або тиском громадянського суспільства. Першої якості наша новоспечена буржуазія не має. Як і двох останніх. 87 % теперішньої еліти – вихідці із сіл та маленьких міст. Династії інтелігенції в Україні знищені як фізично, так і урбанізацією останніх радянських десятиліть. До того ж нині частина молодої еліти потихеньку залишає Україну, шукаючи кращих умов життя в інших країнах.

51. Україна в системі міжнародних політичних відносин.

Місце України в системі міжнароднихвідносин визначається її геополітичнимположенням, економічним потенціалом і зовнішньою політикою. Україна є найбільшою за територією (603,7 тис. кв. км) суто європейською державою. За чисельністю населення вона посідає п'яте місце в Європі, поступаючись ФРН, Франції, Великобританії та Італії. Розташована у центральній частині Європи. Межує з Молдовою, Румунією, Угорщиною, Словаччиною, Польщею, Білоруссю, Росією. Має вихід до Чорного моря. Від СРСР Україна успадкувала значний економічний потенціал, більшу частину якого, щоправда, з різних об'єктивних і суб'єктивних причин — розрив господарських зв'язків з колишніми радянськими республіками, конверсія, невиважені реформи на догоду зарубіжним наставникам, розтягування загальнонаціонального надбання через недолугу приватизацію і навіть відверте його розкрадання високими посадовими особами держави, несприятливий інвестиційний клімат тощо — вже втрачено. В цілому географічне розташування, розміри території, чисельність населення, потенційні економічні можливості України дають їй змогу мати статус великої європейської держави з власною геостратегічною орієнтацією. У складі СРСР Україна не була самостійним суб'єктом зовнішньої політики. Хоча формально вона була членом ООН, навіть однією з держав-засновниць цієї організації, мала власне зовнішньополітичне відомство, її дії на міжнародній арені визначались союзними органами. Зі здобуттям Україною незалежності перед нею постала нагальна проблема розбудови власної зовнішньої політики, знаходження свого місця в системі міжнародних відносин як їх повноправного суб'єкта.

52. Розподіл влади як один з основних принципів правової держави.

Розподіл влади - правова теорія, згідно якій державна влада повинна бути поділена на три незалежні одна від одної гілки: законодавчу, виконавчу та судову. З цьго приводу вже чимало написано і сказано. Hе буду повторювати аргументи, а лише зазначу, що принцип розподілу влади для правової держави не слід фетишизувати, що єдиним джерелом державної влади є народ, а державні органи виконують певні функції по здійсненню цієї влади, що суть питання полягає не тільки у науково обгрунтованому розподілі цих функцій, а, що не менш важливо, - у взаємодії всіх гілок влади.

Для забезпечення дійсної незалежності однієї гілки влади від іншої потрібно, щоб кожна з них мала реальну можливість впливати на іншу.З допомогою розподілу влади правова держава організовується та діє правовими засобами.

Розподіл влад включає в себе організаційно-правовий механізм їх взаємодії, взаємних утримок і противаг з ціллю утримання кожною з них своїх повноважень і разом з тим забезпечення її незалежності від інших влад в тих же межах. В системній одиниці розділених влад суверенітет держави знаходить своє найбільш адекватне організаційне втілення.