45. Формування демократичної політичної культури в Україні.

Сьогодні українське суспільство перебуває на етапі трансформації своєї політичної системи. Йдеться про перехід від тоталітарно-авторитарного режиму до демократичного. Цей процес охоплює всі сфери суспільного життя, зумовлює необхідність відповідної політичної культури, від якої насамперед залежать характер і напрями політичного процесу, стабільність і демократизм політичного режиму.

Політична культура, вимірювана за критеріями Заходу, — це встановлений стан, який формується впродовж десятиліть і навіть століть, а не є таким, що створюється за кілька років. На це звертає увагу Б. Цимбалістий, який підкреслює, що «політична культура — це продукт історичного розвитку та досвіду народу. У випадку України цей досвід був гірким... Для того, щоб зрозуміти політичну культуру українців, треба звернути увагу на джерела впливу, які протягом історичного шляху стимулювали чи спиняли розвиток української політичної культури».

46. Поняття та функції політичної еліти.

В будь-якому суспільстві існує і повинне існувати меншина населення, яке ухвалює найважливіші рішення в суспільстві і править більшістю. Ця меншина, що здійснює функції управління, володіє специфічними особовими особливостями і професійними якостями, що допомагають перебувати при владі і утримувати її. Цей особливий прошарок людей називають правлячою або політичною елітою. Під політичною елітою можуть розумітися, наприклад, правляча каста, середньовічна аристократія, правлячий клас Нового часу, елітні групи сучасного суспільства. Всі ці прошарки розрізняються за своїм походженням, способам і джерелам рекрутування, способу життя, проте мають і ряд фундаментальних загальних ознак - займають привілейоване положення в суспільстві, мають більш високий рівень життя, а головне - контролюють основні важелі влади. Політична еліта - це привілейована група, яка займає керівні позиції у владних структурах і безпосередньо бере участь в ухваленні рішень, зв'язаних з використанням влади.

Функції політичної еліти:

• Вивчення і аналіз інтересів різних соціальних груп.

• Віддзеркалення інтересів в політичних установках.

• Вироблення політичної ідеології (програм, доктрин, законів і т.п.).

• Створення механізму втілення політичних задумів.

• Призначення кадрового апарату органів управління.

• Висунення політичних лідерів.

47. Типологія еліт.

Тип еліти здебільшого залежить від політичного режиму, в якому вона існує. Вирізняють два основні типи еліт — відкриту й закриту. Відкрита еліта. Вона допускає спонтанний приплив нових членів, піддаючи при цьому остракізмові (засудженню) порушення встановлених правил. Вирішальним критерієм підбору є особисті якості, досягнення у сфері діяльності, якою займається претендент, значна популярність (спосіб підбору конкурсний). Посадовими вимогами є компетентність, професіоналізм (посаду слід обіймати відповідно до особистих якостей — моральних, професійних тощо). Вагоме значення має громадська думка. Відкрита еліта формується за такими принципами:  економічна вагомість,  політичний статус,  популярність,  професіоналізм у своїй сфері діяльності,  підтримання власного авторитету;  увага до суспільної думки. Закрита еліта. Характерна для тоталітарного режиму і має такі ознаки:  члени еліти не піддаються остракізмові за порушення дисципліни;  головне в підборі — відданість вождеві з урахуванням особистих якостей;  спосіб підбору — кадрова політика партії та влади;  заперечує спонтанність формування;  посадова вимога — точне виконання директив керівництва;  ігнорує громадську думку,. У західній політології еліту поділяють:  за особистими якостями — на статичну і виконавчу;  за типом впливу — на професійну і групову;  залежно від форми правління — на традиційну, внутрішню і зовнішню;  за стилем правління — демократичну, ліберальну, авторитарну. Що ж до добору еліт, то К. Мангайм визначає три типи:  на основі крові;  на основі приватної власності;  на основі інтелектуальної продуктивності.