- •Соціальне призначення політології як науки.
- •Політика як соціальне явище.
- •Суб’єкти політичної діяльності.
- •Зв'язок політики з іншими сферами суспільства.
- •Політика в структурі людської діяльності.
- •Свобода як важлива властивість та цінність політичної діяльності.
- •Механізми взаємодії суб’єктів політики.
- •Основні передумови ліберально-демократичної концепції політичної взаємодії.
- •Місце і роль влади в ліберально-демократичній концепції політичної взаємодії.
- •Політичні вчення у стародавньому світі.
- •Ідеї Платона про політичне упорядкування держави.
- •Еволюція політичної думки в стародавньому Китаї.
- •Витоки та сутність ідей політичного регулювання в Стародавньому Римі.
- •Європейська політична думка в епоху середньовіччя.
- •Ренесансні ідеї н. Макіавеллі.
- •Фундаментальні політичні ідеї Нового Часу.
- •Значення теорії «природного стану» свободи людини Дж. Локка в системі політичної думки.
- •Ідеї Монескє про правову державу.
- •Влада як одна з фундаментальних засад суспільства.
- •Природні та соціальні передумови владних відносин.
- •Особливості політичної влади.
- •Джерела та функції політичної влади.
- •Легітимність політичної влади.
- •Історичні типи легітимності політичної влади.
- •Сутність та основні ознаки держави як форми суспільної організації.
- •Структура та функції держави.
- •Форми державного правління.
- •Форми державного устрою.
- •Сутність та основні ознаки правової держави.
- •Громадянське суспільство та його структура.
- •Взаємозв’язок держави та громадянського суспільства.
- •Проблеми становлення правової держави та громадянського суспільства в Україні.
- •Сутність та функції політичних партій.
- •Політичні партії та основні типи сучасних виборчих систем.
- •Партійна та виборча система в Україні.
- •Поняття та функції громадських організацій.
- •Сутність і структура політичного режиму.
- •Сутність та основні ознаки тоталітарного режиму.
- •Особливості авторитарного режиму.
- •Ознаки демократичного політичного режиму.
- •Сутність, структура та функції політичної культури.
- •Типологія політичної культури.
- •Соціальна обумовленість політичної культури.
- •Формування демократичної політичної культури в Україні.
- •Поняття та функції політичної еліти.
- •Типологія еліт.
- •Витоки та сутність політичного лідерства.
- •Типологія та функції політичного лідерства.
- •Проблема формування політичної еліти в Україні.
- •Україна в системі міжнародних політичних відносин.
- •Розподіл влади як один з основних принципів правової держави.
Теоретичні питання
Соціальне призначення політології як науки.
У пізнанні соціальних інтересів, їх узгодженні, упередженні й розв´язанні конфліктів між ними полягає призначення політики, насамперед соціальної. У науковій літературі і політичній практиці основне призначення соціальної політики держави традиційно зводиться до задоволення багатоманітних інтересів і потреб громадян у сфері праці, освіти, культури, охорони здоров´я, забезпечення житлом, відпочинку тощо. Насправді ж головне призначення соціальної політики має бути іншим: її слід розглядати як найважливіший засіб соціальної інтеграції — узгодження інтересів різних спільностей людей, розв´язання соціальних суперечностей, забезпечення цілісності суспільства.
Політика як соціальне явище.
У найзагальнішому визначенні політика означає суспільну діяльність, яка пов´язана передусім з участю в одержанні й реалізації влади в державі. Є підстави стверджувати, що політика конституювалась як відносно самостійна сфера суспільства на певному етапі суспільного розвитку і була зумовлена необхідністю політичного врегулювання відносин між людьми з метою найефективнішої реалізації їхніх інтересів. Поступове ускладнення механізмів матеріального виробництва, зростання соціальної мобільності, культурний прогрес людства і деякі інші причини спонукали людство до організації специфічних політичних інститутів, які були покликані регулювати міжгрупову поведінку людей, виводячи тим самим політичну владу на якісно новий рівень управління політичними процесами.
Суб’єкти політичної діяльності.
Суб’єкти політики – це соціум, а також створені ними установи,
організації, чия активна практична діяльність спрямована на перетворення
політичної та інших сфер життєдіяльності людини як відповідних об’єктів
політики. Суб’єкт політики, таким чином, передбачає наявність самих
соціумів та їх організацій, здатних до політичної діяльності і створених
з цією метою; певні цілі їхньої діяльності; цілеспрямовану активність;
виявлений інтерес; взаємозв’язок, взаємодію з об’єктом політики.
Зв'язок політики з іншими сферами суспільства.
Політика відчуває на собі вплив економіки, моралі, права, художньої культури тощо. Але ж й вона діє на ці та інші сфери.
Тривалий час політика сприймалась як всезагальна універсальна форма людської активності. Розуміння певної автономії політики дало змогу більш чітко співвіднести політику з іншими сферами життя.
Це співвідношення різні мислителі оцінювали доволі неоднозначно. Деякі бачили її як першорядну сферу людської діяльності (Моска); інші, навпаки, розчиняли її в різних видах діяльності, заперечували можливість її автономізації (Фрейд); декотрі розглядали її як залежну від економіки (Маркс), права (Гоббс), моралі (Арістотель) чи релігії (теологічна парадигма); інші - визначали її як відносно автономну рівноправну з іншими сферу суспільного життя.
Політика в структурі людської діяльності.
Дія́льність політи́чна — невід'ємна складова загальної людської діяльності, специфічна сутність, якої полягає в сукупності дій окремих індивідів і великих соціальних груп, спрямованих на реалізацію їхніх політичних інтересів, насамперед завоювання, утримання і використання влади. Слід розрізняти політичну діяльність від політичної дії та поведінки.
Риси політичної діяльності
Як одна із видів людської діяльноість взагалі політична діяльність має специфічні ознаки:
Політична діяльність має відношення до задоволення безпосередніх потреб людини
Є публічно-влацифічно творчою діяльністю, в якій поєднуються раціональні та ірраціональні чинники.
Політична діяльність одночасно виступає і як наука і як мистецтво.
Соціальна структура політики та суспільства.
Сучасна політологія користуються універсальним засобом для аналізу суспільства — теорією соціальної стратифікації. Слово стратифікація (від лат. верства і роблю), означає подвійне поняття: це і процес, який безперервно проходить у суспільстві, і результат цього процесу. Вперше в соціології дане поняття застосував американський соціолог Едвард А.Росс (1866-1951). Англомовні соціологічні словники розуміють під соціальною стратифікацією впорядкування елементів групи, що розташовані на різних горизонтальних рівнях, впровадження соціальних станів, які відрізняються між собою як вище і нижче розташовані. Таким чином, це не лише метод виявлення й вивчення суспільних верств, але й своєрідний миттєвий в часі портрет даного суспільства. Зрозуміло, що можна отримати такі "знимки" кожного людського суспільства, бо суспільні верстви або групи існували й існуватимуть поки існуватимуть які-небудь відмінності між людьми. Причому, соціальна стратифікація означає не просто різне становище в суспільстві окремих осіб, сімей або цілих верств (страт, груп), а власне нерівне їх становище.