
- •2.Основні педагогічні категорії.
- •1.Виховання – це процес формування моделі поведінки в навколишньому середовищі.
- •2. Навчання
- •3. Освіта – це результат навчання. Це процес і результат оволодіння людиною певної системи знань, умінь і навичок, на основі яких формується світогляд, ціннісні орієнтації людини.
- •3. Система педагогічних наук. Зв’язок педагогіки з іншими науками.
- •2. Історія педагогіки вивчає розвиток педагогічної думки на різних історичних етапах розвитку людського суспільства.
- •5. Інклюзивна освіта
- •7. Галузева педагогіка (спортивна, педагогіка туризму… інженерна…
- •4. Спостереження як метод науково-педагогічного дослідження: основні види, методика проведення.
- •5. Бесіда як метод науково-педагогічного дослідження: умови ре-зультативності.
- •6. Метод анкетування: основні вимоги до проведення.
- •7. Метод педагогічного експерименту: призначення, основні види.
- •8. «Повчання дітям» володимира мономаха, його освітньо виховне значення
- •9. Діяльність братських шкіл
- •10. Києво-могилянська академія: історія заснування, основні етапи розвитку. Структура і зміст навчання в києво-могилянській академії. Визначні діячі, педагоги, випускники.
- •11. Зміст педагогічних ідей г.Сковороди.
- •Здійснив теоретичне обґрунтування педагогіки як науки:
- •Обгрунтував вперше на науковій основі принцип народності виховання
- •Обгрунтував низку новаторських ідей щодо навчання й освіти
- •Вдосконалив вчення про класно-урочнусистему навчання , зокрема про структуру та типи уроків. З урахуванням дидактичної мети він виділив такі типи уроків:
- •5. Високо підніс роль і значення учительської праці, обгрунтував вимоги до підготовки вчителів.
- •13. Становище української школи в Галичині у др. Пол. Хіх – 20-30-х рр. Хх ст. Боротьба прогресивних сил за національний характер українського шкільництва.
- •14. Виникнення і діяльність таємного університету у львові (1921-1925)
- •15. Освітня справа в Україні в період державного відродження (1917-1920 рр.). Софія Русова і Іван Огієнко - видатні українські педагоги й культурно-освітні діячі.
- •16. Основні положення педагогічної системи а.Макаренка.
- •17. Провідні ідеї педагогічної спадщини в.Сухомлинського.
- •18. Педагогічна система я.А.Коменського.
- •19.Педагогічні погляди ж.-ж.Руссо.
- •20.Внесок й.Песталоцці і а.Ф.Дістервега в теорію і практику навчання і виховання.
- •Аспірантуру, докторантуру
- •23. Поняття про особистість та її структуру. Розвиток особистості: види розвитку, характерні особливості, рушійні сили.
- •24. Основні фактори розвитку особистості.
- •2. Соціальний чинник - середовище.
- •4 Основні чинники соціалізації
- •4. Активність і діяльність
- •Провідний вид діяльності
- •25.26 Психолого-педагогічні домінанти розвитку учнів середнього шкільного віку та їх врахування у педагогічній діяльності: основні моменти.
- •27. Поняття про педагогічну майстерність вчителя та її складові.
- •28. Педагогічні здібності: загальна характеристика.
- •29. Педагогічне спілкування: сутність, основні аспекти (параметри, сторони).
- •30. Структура педагогічного спілкування. Типові психолого-педагогічні бар’єри у спілкуванні. Стилі педагогічного спілкування.
- •6.Знання – провідний елемент освіти.
- •32. Поняття про закономірності навчання.
- •33. Сутність і шляхи реалізації принципу науковості навчання. (на прикладі фахової дисципліни
- •34. Сутність і шляхи реалізації принципу свідомості і активності в навчанні. (на прикладі фахової дисципліни
- •35. Сутність і шляхи реалізації принципу систематичності і послідовності навчання (на прикладі фахової дисципліни).
- •36. Сутність і шляхи реалізації принципу міцності знань і доступності навчання. (на прикладі фахової дисципліни
- •37. Традиційна (пояснювально-ілюстративна) дидактична система: її основні характеристики, переваги і недоліки.
- •38. Прогресивістська (реформаторська) система: її основні характеристики, переваги і недоліки.
- •39. Зміст і особливості розвивального навчання.
- •40. Особистісно-орієнтоване навчання: мета, завдання, основні технології.
- •41.Інтерактивні модель навчання
- •42. Поняття процесу навчання. Головні ідеї організації навчального процесу у контексті сучасної освітньої філософії. Функції процесу навчання.
- •43. Стимулюючо-мотиваційний компонент процесу навчання: суть, призначення. Основні способи мотивації навчальної діяльності учнів
- •44. Операційно-діяльнісний компонент процесу навчання. Основні ланки (етапи) процесу навчання.
- •46.Нормативні документи, що визначають зміст освіти.
- •47 Підручник: призначення, структура, вимоги.
- •48. Метод бесіди. Види бесіди, методика проведення бесіди
- •49. Метод дискусії. Форми дискусії. Правила і умови ефективної дискусії.
- •50. Метод роботи з книгою. Основні прийоми самостійної роботи з друкованим текстом.
- •52. Практичні методи навчання. Основні види та вимоги до застосування.
- •53. Індуктивні та дедуктивні методи навчання
- •55. Метод ситуаційного навчання (кейс-метод).
- •56. Ігрові методи навчання.
- •57.Класно-урочна система, її основні особливості, переваги і недоліки.
- •58.Урок як основна форма організації навчання в сучасній школі. Елементи уроку.
- •59.Типологія і структура уроків. Класифікація уроків за основною дидактичною метою.
- •60.Основні вимоги до уроку. Підготовка вчителя до уроку
- •61.Колективно-групова форма роботи на уроці: сутність, основні види.
- •62. Позаурочні форми навчання: семінарські заняття, факультативи, домашня робота, навчальні екскурсії: призначення, вимоги до проведення
- •64. Види і методи контролю знань
- •65. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти
- •66.Виховання як педагогічна категорія. Сутність і специфіка виховного процесу.
- •2. Виховання - це тривалий процес.
- •67.Основні закономірності виховного процесу і їх врахування у виховній роботі.
- •68. Поняття про принципи виховання. Характеристика принципів народності, культуровідповідності, природовідповідності, гуманізації і демократизації виховання.
- •3. Принцип природовідповідності виховання.
- •69.Поняття мети виховання. Розвиток мети виховання в історичному часі. Мета, ідеал та основні напрями сучасного українського виховання.
- •70.Григорій Ващенко - творець національної системи виховання. “Виховний ідеал “ Григорія Ващенка.
- •72.Поняття про методи і прийоми виховання. Основні класифікації методів виховання.
- •73.Характеристика методів формування свідомості.
- •74.Характеристика методів організації діяльності та формування позитивного досвіду суспільної поведінки.
- •75.Характеристика методів стимулювання та регулювання поведінки і діяльності учнів.
- •76.Зміст і основні завдання морального виховання молоді. Система моральних цінностей (вартостей).
- •77.Мета, зміст і завдання розумового виховання молоді.
- •78.Мета, зміст, методи і форми трудового виховання молоді. Система профорієнтаційної роботи в школі.
- •79.Мета, зміст, форми і методи естетичного виховання учнівської молоді.
- •81.Система екологічного виховання в сучасній школі.
- •82.Економічна освіта та економічне виховання в умовах ринкових відносин.
- •83.Виховні завдання сім’ї та родини. Форми і методи роботи вчителя з батьками учнів
- •84.Основні положення теорії самовиховання .
- •86. Учнівський колектив, його ознаки та етапи розвитку
- •88. Особистість і колектив, їх взаємини. Методи вивчення учнівського колективу.
- •89. Форми і методи роботи з обдарованими дітьми.
- •90. Діти з особливими потребами: сучасні підходи до навчання і виховання.
10. Києво-могилянська академія: історія заснування, основні етапи розвитку. Структура і зміст навчання в києво-могилянській академії. Визначні діячі, педагоги, випускники.
Етапи становлення:
15.10.1615 - знатна шляхтянка Гальшка Гулевичівна відписала свої землі на Подолі у Києві київському братству для заснування монастиря, шпиталю і школи.
1615 – відкриття Київської братської школи, з якої і веде свою історію КМА.
1631 – відкриття П. Могилою Лаврської школи.
1632 – Петро Могила об»єднує Київську братську школу і Лаврську школу в Києво-братський колегіум, який після смерті П.Могили (1647) став називатися Києво-Могилянський колегіум.
1701 – офіційне наданн я титулу Академія
1817 – Указ про закриття КМА і відкриття на її основі духовної семінарії.
1819 – реорганізація. Утворення Київської духовної академії.
1992 – відновлення КМА.
До випускників зокрема належали Іван Мазепа, Пилип Орлик, Павло Полуботок, Іван Скоропадський та Іван Самойлович. Канцлер Російської імперії Олександр Безбородько походив з України та здобував освіту в КМА. Університет довгий час був також важливою релігійною школою, звідси вийшли такі відомі християнські діячі як Степан Яворський, Феофан Прокопович і Дмитро Ростовський. Протягом 17 та 18 ст. КМА була колискою культурного життя України та Російської імперії. Декілька поколінь художників, архітекторів, музикантів та науковців були виховані в ній, наприклад архітектор Іван Григорович-Барський, композитор Артемій Ведель, філософ Григорій Сковорода та науковець Михайло Ломоносов. Після перетворення в Київську духовну академію навчальний заклад зберіг свою міжнародну репутацію як центр православної релігійної освіти.
11. Зміст педагогічних ідей г.Сковороди.
Пізнай СЕБЕ!
Педагогічні погляди Г. Сковороди тісно пов'язані з його етичними і соціальними поглядами. Він захоплювався гуманізмом античного світу, завжди високо ставив людину. Мета виховання, на думку Сковороди, заключається у формуванні мислячої, освіченої, чуйної людини шляхом самопізнання. Він цінує силу духу і силу думки людини. Силу духу дає їй наука, яка повинна проникати в народ. Сковорода наголошував: «Кожен повинен пізнати свій народ і в народі пізнати себе». Філософ протестував проти позбавлення трудящих освіти. В своїх творах «Благородний Еродій» та «Убогий жайворонок» він висміював дворянсько-аристократичне виховання. «Правильне виховання криється в природі кожного народу, як вогонь і світло невидиме заховані в кремінці». Виховання має бути загальнодоступним, безплатним. Основним принципом виховання Сковорода вважав врахування природних здібностей людини та її природжених індивідуальних нахилів. Для розвитку здібностей, закладених в людині, потрібно навчити її керувати своїми силами. Саме тому великого значення він надавав вправам: «Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає учитись».
З творів Г. Сковороди постає образ учителя, принципами якого були любов і повага до особистості учня, гідність наставника, безкомпромісність, чесність, служіння добру: «Долго сам учись если хочешь учить других».
Однією з важливих категорій його етичної концепції виступає працьовитість. Філософ вважає працю основою людського життя. Працю за покликанням, «сродну працю», він заповідає нащадкам. Г. С. Сковорода – видатний гуманіст-просвітитель. У своїх демократичних і гуманістичних педагогічних ідеях він багато в чому випередив західноєвропейських просвітителів XVIII ст.
12. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ СИСТЕМИ К.УШИНСЬКОГО.
Народився 19 лютого 1824 р. у м. Тулі у небагатій дворянській сім’ї. Його батьки, вихідці з Чернігівщини, мали невеликий маєток поблизу Новгород-Сіверського, де Костянтин Дмитрович закінчив гімназію.
Майже одночасно з приходом до Смольного інституту Ушинський став редактором часопису "Журнал Міністерства народної освіти". Перетворив його на цікавий науково-педагогічний журнал. Тут надрукував ряд своїх статей: "Праця в її психічному і виховному значенні" (1860), "Рідне слово" (1861), "Проект учительської семінарії" (1861) та ін. Видатною подією в історії педагогіки був вихід у світ його підручників "Дитячий світ" (1861) та "Рідне слово" (1864).
1862 р. Ушинського звинуватили в атеїзмі і звільнили з роботи у Смольному інституті. Щоб завуалювати незаконне звільнення, уряд відрядив його за кордон для вивчення жіночої освіти. Ця поїздка була по суті замаскованим засланням. За 5 років (1862-1867 рр.) Ушинський побував в Австрії, Швейцарії, Бельгії, Франції, Німеччині. Після повернення з-за кордону друкує свою фундаментальну працю "Людина як предмет виховання. Досвід педагогічної антропології" (1867-1869).
Помер 22 грудня 1870 р., похований у Києві на території Видубецького монастиря.
Основні педагогічні ідеї: