66.Виховання як педагогічна категорія. Сутність і специфіка виховного процесу.

Виховання – це соціально і педагогічно організований цілеспрямований процес формування людини як особистості.

Суспільство як соціальне об»єднання людей може функціонувати і розвиватися лише за цілеспрямованої, систематичної та організованої роботи з виховання кожної особистості.

Зневага до виховання (Коменський) є кроком до загибелі людей, сімей, держав і цілого світу. Виховання з погляду суспільного розвитку є провідною сферою діяльності як окремої людини, так і людської спільноти.

Специфіка виховного процесу. В чому виявляються основні особливості виховного процесу?

1. Процес виховання – це багатофакторний процес. Успіх виховання залежить не від одного якогось джерела впливу, а від багатьох факторів і умов.

5 суб»єктів виховного впливу:

1. Сім»я

2. Школа ( в особі вчителя, вихователя)

3. Первинні колективи (група, клас)

4. Мас-медіа

5. Неформальні групи.

Сім’я

Існує формула: по-справжньому в людині виховано лише те, що виховано в сім»ї.

Основні функції сім»ї

• репродуктивна;

• господарсько-економічна (ведення загального господарства і бюджету, організація матеріально-побутових умов співжиття);

• комунікативна – організація внутрісімейного спілкування, взаємодія сім»ї з іншими людьми, сім»ями, соціальним групами;

• рекреативна – організація відпочинку, забезпечення умов для відновлення сил;

2. Виховання - це тривалий процес.

Клод Андріан Гельвецій: Все життя є, власне кажучи, лише одне тривале виховання.

Розпочинається ще до народження дитини, найбільш активно протікає в шкільні роки, коли створюються найбільш сприятливі умови для формування і розвитку особистості, триває і в наступні роки.

3. Процес виховання має ступінчатий характер, свою побудову (структуру)

Основні ланки(етапи)

3.1. Оволодіння знаннями, нормами і правилами поведінки.

3.2. Формування етичних понять – стійких емоційних відношень людини до дійсності

3.3. Формування переконань, вироблення стійких навиків поведінки, дальший розвиток і збагачення почуттів. На цьому етапі в учнів більш чіткіше виявляються мотиви діяльності.

4.Концентризм у змісті виховної роботи. Це означає, що у процесі виховання до одних і тих же якостей особистості приходиться повертатися неодноразово.

5. Процес виховання – це двосторонній і активний процес.

6. Результати процесу виховання малозамітні для зовнішнього сприймання.

7. Процес виховання являє собою діяльність, спрямовану у майбутнє.

67.Основні закономірності виховного процесу і їх врахування у виховній роботі.

Закономірності виховання – це стійкі, повторювані, об»єктивно існуючі, суттєві зв»язки між елементами виховного процесу, реалізація яких сприяє забезпеченню ефективності розвитку особистості школяра. Іншими словами – це адекватне відображення об»єктивної, тобто незалежної від волі суб»єкта дійсності виховного процесу.

До основних закономірностей виховання відносимо:

1. Обумовленість виховання суспільними потребами та умовами життя. Соціальне замовлення на вихованця. Кожна доба висуває свій запит на людину, яка необхідна суспільству.

2. Єдність навчання, виховання і розвитку особистості. Навчаючи – виховуй, виховуючи – навчай.

3. Визначальна роль діяльності і спілкування у вихованні і формуванні особистості

4. Дотримання пропорційного співвідношення зусиль дитини і зусиль педагога у спільній діяльнос

5. Зміст діяльності дітей у процесі виховання визначається на кожний окремий момент розвитку актуальними потребами.

6. Двобічніть виховного процесу: виховання і самовиховання.

7. Виховання повинно включати у свій зміст демонстрацію любові і поваги до дитини.

8. В основі ефективного і доцільного виховання повинен бути так званий «прихований» характер.