4. Активність і діяльність

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

Вік людини – це конкретний, відносно обмежений у часі ступінь психічного і фізичного розвитку. Хараактерні для кожного вікового періоду розвитку людини анатомо-фізіологічні та психічні особливості прийнято називати віковими особливостями.

Враховувати вікові особливості – це класичний принцип педагогіки. Це не що інше як принцип природовідповідності.

1. Соціальна ситуація розвитку (становище індивіда в суспільстві, зміст його відносин). На кожному віковому етапі життя людини заповнюється специфічним змістом: особливості відносин у системі дорослий-дитина, дитина-дитина, існуюча система прав і обов”язків, діяльність

2. Провідний вид діяльності

• Безпосередньо-емоційне спілкування із дорослими - провідний вид діяльності немовляти (формування орієнтовних і сесорно-маніпулятивних дій)

• Предметно-знаряддева діяльність - раннє дитинство (1–3-4 роки): відбувається оволодіння суспільно-виробленими способами дій із предметами

• Рольова гра – дошкільний вік. Дитина відтворює суспільні функції дорослих, їх поведінку (лікар, мами-дочки, кілер)

• Навчальна діяльність (мол.шк.вік) – відбувається засвоєння нових знань, проходить інтенсивне формування інтелектуальних і пізнавальних сил дитини

• Діяльність спілкування (підл. вік): побудова інтимно-особистих відносин із ровесниками. В результаті спілкування підлітки засвоюють норми, цілі, засоби соціальної поведінки, виробляють критерії самооцінки та оцінки інших.

• Навчально-професійна діяльність- старший шк.вік

3. Специфіка основних новоутворень. Новоутворення – це ті нові риси і якості, характерні для певного вікового періоду, яких не було раніше і які є висхідними для вихідними для формування особистості дитини у наступний період.

Характерною ознакою розвитку особистості є наявність т.зв. вікових криз.

Вікові кризи – це перехідні пероди від одного етапу дитячого розвитку до іншого. Вони виникають на межі двох вікових періодів і знаменують собою завершення одного етапу розвитку і початок іншого.

25.26 Психолого-педагогічні домінанти розвитку учнів середнього шкільного віку та їх врахування у педагогічній діяльності: основні моменти.

27. Поняття про педагогічну майстерність вчителя та її складові.

1) комунікативність — професійна здатність педагога, що характеризується потребою у спілкуванні, готовністю легко вступати в контакт, викликати позитивні емоції у співрозмовника й відчувати задоволення від спілкування;

2) перцептивні здібності — професійна проникливість, пильність,

педагогічна інтуїція, здатність сприймати і розуміти іншу людину.

3) динамізм особистості — здатність активно впливати на іншу особистість;

4) емоційна стабільність — здатність володіти собою, зберігати самоконтроль, здійснювати саморегуляцію за будь-якої ситуації, незалежно від сили зовнішніх чинни­ків, що провокують емоційний зрив;

5) оптимістичне прогнозування— прогнозування розвитку особистості з орієнтацією на позитивне в ній і перетворення всієї структури особистості через вплив на позитивні якості;