- •2.Основні педагогічні категорії.
- •1.Виховання – це процес формування моделі поведінки в навколишньому середовищі.
- •2. Навчання
- •3. Освіта – це результат навчання. Це процес і результат оволодіння людиною певної системи знань, умінь і навичок, на основі яких формується світогляд, ціннісні орієнтації людини.
- •3. Система педагогічних наук. Зв’язок педагогіки з іншими науками.
- •2. Історія педагогіки вивчає розвиток педагогічної думки на різних історичних етапах розвитку людського суспільства.
- •5. Інклюзивна освіта
- •7. Галузева педагогіка (спортивна, педагогіка туризму… інженерна…
- •4. Спостереження як метод науково-педагогічного дослідження: основні види, методика проведення.
- •5. Бесіда як метод науково-педагогічного дослідження: умови ре-зультативності.
- •6. Метод анкетування: основні вимоги до проведення.
- •7. Метод педагогічного експерименту: призначення, основні види.
- •8. «Повчання дітям» володимира мономаха, його освітньо виховне значення
- •9. Діяльність братських шкіл
- •10. Києво-могилянська академія: історія заснування, основні етапи розвитку. Структура і зміст навчання в києво-могилянській академії. Визначні діячі, педагоги, випускники.
- •11. Зміст педагогічних ідей г.Сковороди.
- •Здійснив теоретичне обґрунтування педагогіки як науки:
- •Обгрунтував вперше на науковій основі принцип народності виховання
- •Обгрунтував низку новаторських ідей щодо навчання й освіти
- •Вдосконалив вчення про класно-урочнусистему навчання , зокрема про структуру та типи уроків. З урахуванням дидактичної мети він виділив такі типи уроків:
- •5. Високо підніс роль і значення учительської праці, обгрунтував вимоги до підготовки вчителів.
- •13. Становище української школи в Галичині у др. Пол. Хіх – 20-30-х рр. Хх ст. Боротьба прогресивних сил за національний характер українського шкільництва.
- •14. Виникнення і діяльність таємного університету у львові (1921-1925)
- •15. Освітня справа в Україні в період державного відродження (1917-1920 рр.). Софія Русова і Іван Огієнко - видатні українські педагоги й культурно-освітні діячі.
- •16. Основні положення педагогічної системи а.Макаренка.
- •17. Провідні ідеї педагогічної спадщини в.Сухомлинського.
- •18. Педагогічна система я.А.Коменського.
- •19.Педагогічні погляди ж.-ж.Руссо.
- •20.Внесок й.Песталоцці і а.Ф.Дістервега в теорію і практику навчання і виховання.
- •Аспірантуру, докторантуру
- •23. Поняття про особистість та її структуру. Розвиток особистості: види розвитку, характерні особливості, рушійні сили.
- •24. Основні фактори розвитку особистості.
- •2. Соціальний чинник - середовище.
- •4 Основні чинники соціалізації
- •4. Активність і діяльність
- •Провідний вид діяльності
- •25.26 Психолого-педагогічні домінанти розвитку учнів середнього шкільного віку та їх врахування у педагогічній діяльності: основні моменти.
- •27. Поняття про педагогічну майстерність вчителя та її складові.
- •28. Педагогічні здібності: загальна характеристика.
- •29. Педагогічне спілкування: сутність, основні аспекти (параметри, сторони).
- •30. Структура педагогічного спілкування. Типові психолого-педагогічні бар’єри у спілкуванні. Стилі педагогічного спілкування.
- •6.Знання – провідний елемент освіти.
- •32. Поняття про закономірності навчання.
- •33. Сутність і шляхи реалізації принципу науковості навчання. (на прикладі фахової дисципліни
- •34. Сутність і шляхи реалізації принципу свідомості і активності в навчанні. (на прикладі фахової дисципліни
- •35. Сутність і шляхи реалізації принципу систематичності і послідовності навчання (на прикладі фахової дисципліни).
- •36. Сутність і шляхи реалізації принципу міцності знань і доступності навчання. (на прикладі фахової дисципліни
- •37. Традиційна (пояснювально-ілюстративна) дидактична система: її основні характеристики, переваги і недоліки.
- •38. Прогресивістська (реформаторська) система: її основні характеристики, переваги і недоліки.
- •39. Зміст і особливості розвивального навчання.
- •40. Особистісно-орієнтоване навчання: мета, завдання, основні технології.
- •41.Інтерактивні модель навчання
- •42. Поняття процесу навчання. Головні ідеї організації навчального процесу у контексті сучасної освітньої філософії. Функції процесу навчання.
- •43. Стимулюючо-мотиваційний компонент процесу навчання: суть, призначення. Основні способи мотивації навчальної діяльності учнів
- •44. Операційно-діяльнісний компонент процесу навчання. Основні ланки (етапи) процесу навчання.
- •46.Нормативні документи, що визначають зміст освіти.
- •47 Підручник: призначення, структура, вимоги.
- •48. Метод бесіди. Види бесіди, методика проведення бесіди
- •49. Метод дискусії. Форми дискусії. Правила і умови ефективної дискусії.
- •50. Метод роботи з книгою. Основні прийоми самостійної роботи з друкованим текстом.
- •52. Практичні методи навчання. Основні види та вимоги до застосування.
- •53. Індуктивні та дедуктивні методи навчання
- •55. Метод ситуаційного навчання (кейс-метод).
- •56. Ігрові методи навчання.
- •57.Класно-урочна система, її основні особливості, переваги і недоліки.
- •58.Урок як основна форма організації навчання в сучасній школі. Елементи уроку.
- •59.Типологія і структура уроків. Класифікація уроків за основною дидактичною метою.
- •60.Основні вимоги до уроку. Підготовка вчителя до уроку
- •61.Колективно-групова форма роботи на уроці: сутність, основні види.
- •62. Позаурочні форми навчання: семінарські заняття, факультативи, домашня робота, навчальні екскурсії: призначення, вимоги до проведення
- •64. Види і методи контролю знань
- •65. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти
- •66.Виховання як педагогічна категорія. Сутність і специфіка виховного процесу.
- •2. Виховання - це тривалий процес.
- •67.Основні закономірності виховного процесу і їх врахування у виховній роботі.
- •68. Поняття про принципи виховання. Характеристика принципів народності, культуровідповідності, природовідповідності, гуманізації і демократизації виховання.
- •3. Принцип природовідповідності виховання.
- •69.Поняття мети виховання. Розвиток мети виховання в історичному часі. Мета, ідеал та основні напрями сучасного українського виховання.
- •70.Григорій Ващенко - творець національної системи виховання. “Виховний ідеал “ Григорія Ващенка.
- •72.Поняття про методи і прийоми виховання. Основні класифікації методів виховання.
- •73.Характеристика методів формування свідомості.
- •74.Характеристика методів організації діяльності та формування позитивного досвіду суспільної поведінки.
- •75.Характеристика методів стимулювання та регулювання поведінки і діяльності учнів.
- •76.Зміст і основні завдання морального виховання молоді. Система моральних цінностей (вартостей).
- •77.Мета, зміст і завдання розумового виховання молоді.
- •78.Мета, зміст, методи і форми трудового виховання молоді. Система профорієнтаційної роботи в школі.
- •79.Мета, зміст, форми і методи естетичного виховання учнівської молоді.
- •81.Система екологічного виховання в сучасній школі.
- •82.Економічна освіта та економічне виховання в умовах ринкових відносин.
- •83.Виховні завдання сім’ї та родини. Форми і методи роботи вчителя з батьками учнів
- •84.Основні положення теорії самовиховання .
- •86. Учнівський колектив, його ознаки та етапи розвитку
- •88. Особистість і колектив, їх взаємини. Методи вивчення учнівського колективу.
- •89. Форми і методи роботи з обдарованими дітьми.
- •90. Діти з особливими потребами: сучасні підходи до навчання і виховання.
24. Основні фактори розвитку особистості.
Педагогіка визначає чотири генеральні фактори, які впливають на розвиток та формування особистості.
1. Біологічний фактор із стержневим поняттям спадковість.
2. Соціальний – середовище
3. Виховання
4. Діяльність.
Біологічний фактор. Спадковість – це властивості живих організмів відтворювати подібні собі організми. Носіями спадковості є гени. Спадковість залежить від генотипу – сукупності усіх спадкових структур організму.
Генетика розшифрувала спадкову програму людини. Є певні факти, що дають можливість переосмислити окремі педагогічні положення.
Спадкові програми розвитку людини включають в себе детерміновану (визначальну) і змінну (або варіантну) частини.
Для дослідження педагогічних закономірностей розвитку особистості у контексті біологічного фактору важливим є з»ясуванням двох проблем – це успадкування інтелектуальних і спеціальних якостей і успадкування моральних рис.
Щодо першого, відповідь однозначна – успадковується не талант, не здібності, а тільки задатки, тобто потенційні можливості для розвитку здібностей. Таке розуміння цього питання визначає практичну спрямованість виховання і навчання. Сучасна педагогіка робить акцент не на виявленні відмінностей і пристосування до них виховання, а на створенні рівних умов для розвитку задатків людини.
Геній – 1% таланту, а 99 % - поту, праці.
І питання про успадкування моральних якостей. Більшість сходиться на тому, що всі психічні якості особистості є якостями набутими.
Те саме, можна сказати й про успадкування спеціальних задатків, тобто до певного виду діяльності.
Висновок: кожна здорова нормальна людина дістає від батьків «повний» набір задатків усіх людських здібностей. І, якщо,
а) дитина народилася без будь-якої патології
б) зайнятися розвитком її задатків з раннього віку, то є об»єктивні можливості виховати свою дитину талановитою усім батькам.
2. Соціальний чинник - середовище.
Це реальна дійсність, в умовах якої відбувається розвиток людини. У середовищі людина соціалізується.
Соціалізація – це процес і результат засвоєння людиною соціального досвіду.Від суспільних відносин людей значною мірою залежать можливості індивіда, що розвивається ...
Мауглізм. Народилися людьми, але ними не стали . Є випадки вигодовування малих дітей звірями (вовками, ведмедями, мавпами...).
4 Основні чинники соціалізації
Мікрочинники (найближче оточення-сім”я, мікросоціум, ровесники...)
Мезочинники (засоби масової інформації, територія (місто, село), субкультури
Макрочинники ( існуюча ідеологія суспільства, духовно-моральні відносини... на рівні держави...)
Мегачинники (космос, планета..)
3. ВИХОВАННЯ. Суттєвий фактор розвитку і формування особистості. Виховання корегує вплив спадковості і середовища. Сила виховного впливу полягає в тому, що це спланований, цілеспрямований, керований вплив на формування рис, якостей, поглядів, переконань, способів поведінки у суспільстві.