1. Дошкільну освіту. Дошкільними закладами освіти є: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки, сімейні, прогулянкові, дошкільні заклади компенсуючого для дітей, які потребують корекції фізичного і психічного розвитку та комбінованого типів з короткотривалим, денним, цілодобовим перебуванням дітей, а також дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки та інші.

2. Загальну середню освіту. Загальна середня освіта – це цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво, результатом якого є інтелектуальний , соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності.

3. Позашкільну освіту Позашкільна освіта та виховання спрямовуються на розвиток здібностей, талантів у дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному самовизначенні.

4. Професійно-технічну освіту Професійно-технічна освіта зорієнтована на здобуття професії, перепідготовку, підвищення професійної кваліфікації.

5. Вищу освіту. Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації. Для вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації: І – технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти; ІІ – коледж, інші прирівняні до нього вищі заклади освіти; ІІІ і ІY рівні ( залежно від наслідків акредитації) – інститут, консерваторія, академія, університет.

6. Післядипломну освіту. Післядипломна освіта (спеціалізація, стажування, клінічна ординатура, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів) сприяє одержанню нової кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої у закладі освіти і досвіду практичної роботи, поглибленню професійних знань, умінь за спеціальністю, професією. До закладів післядипломної освіти належать: академії, інститути, (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення, навчально-курсові комбінати; підрозділи вищих закладів освіти ( філіали, факультети, відділення та інші); професійно-технічні заклади освіти; відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах.

7. Аспірантуру, докторантуру

8. самоосвіту. Для самоосвіти громадян державними органами, підприємствами, установами, організаціями, об’єднаннями громадян, громадянами створюються відкриті та народні університети, лекторії, бібліотеки, центри, клуби, теле-, радіо навчальні програми тощо

Встановлені такі

освітні рівні:

• початкова загальна освіта, базова загальна середня освіта,

• повна загальна середня освіта,

• професійно-технічна освіта,

• базова вища освіта,

• повна вища освіта,

і освітньо-кваліфікаційні рівні

• кваліфікований робітник,

• молодший спеціаліст,

• бакалавр,

• спеціаліст,

• магістр.

23. Поняття про особистість та її структуру. Розвиток особистості: види розвитку, характерні особливості, рушійні сили.

Поняття особистості – це ключове поняття педагогіки.

Говорячи про особистість, звичайно мова йде про людину. Необхідно розрізняти поняття «Людина», «Індивід,» «Індивідуальність» і «Особистість».

Особистість – це соціальний індивід, це людина як соціальна істота, яка живе і розвивається в суспільстві, вступає в спілкування з іншими людьми, є суб»єктом пізнання і активного перетворення дійсності. Особистість виникла у процесі праці і розвивається у суспільних умовах.

Особистість визначається з однієї сторони ступенем присвоєння суспільного досвіду, з другої – ступенем чи рівнем віддачу суспільству, посильного внеску у скарбницю матеріальних і духовних цінностей. Щоб стати особистістю, людина повинні в діяльності проявити активну позицію, розкрити свої внутрішні якості, закладені природою і сформовані в ній життям і вихованням.

Індивідом народжуються, особистістю стають, а індивідуальність відстоюють.

В основі особистості лежить її структура. Елементами структури особистості є її психологічні властивості і особливості – риси особистості. Їх дуже багато. Кількість слів, за допомогою яких характеризують особистість в анг. мові досягла 17 тис., з них 4,5 тис. характеризують особистісні якості і риси.

Нижчим рівнем структури особистості виступають біологічно обумовлені характеристики: стать, конституція тіла, вроджені особливості типу нервової системи, темпераменту тощо.

Наступний рівень включає в себе індивідуальні особливості психічних процесів людини, тобто індивідуальні прояви пам»яті, мислення, сприймання, відчуття, які залежать як від вроджених факторів, так і від розвитку, вдосконалення, тренування цих рис.

Вищим рівнем (підструктурою) особистості є її індивідуальний соціальний досвід, що включає в себе набуті людиною знання, уміння, навики. Формується переважно в процесі навчання і має соціальний характер.

І, нарешті, найвищим рівнем особистості виступає її спрямованість, що включає в себе потреби, інтереси, мотиви, ідеали, переконання людини, її світогляд. Ця підструктура є найбільш соціально обумовленою, формується під впливом виховання в суспільстві, відображає ідеологію суспільства, в яку включена людина. Спрямованість особистості виступає об»єктом вивчення педагогом.

РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ. Однією із найважливіших характеристик особистості є те, що особистість не виступає пасивним результатом зовнішнього впливу на людину. Людина не народжується особистістю, вона стає особистістю в процесі свого розвитку.

Три види розвитку людини

1.Фізичний – передбачає ріст організму, певні кількісні і якісні зміни на основі біологічних процесів.

2.Психічний – розвиток психічних функцій і процесів (мислення: від емоційного, предметно-образного до абстрактного, сприймання, пам»яті, емоційної сфери тощо)

3.Соціальний розвиток – оволодіння людиною соціальним досвідом.

Найбільш характерні особливості розвитку особистості

• Це складний, тривалий, суперечливий і багато в чому не пізнаний процес. Зміни в нашому організмі відбуваються на протязі всього життя, особливо інтенсивно в дитячий та юнацький вік.

• Розвиток не обмежується простим нагромадженням кількісних змін і прямолінійним висхідним рухом від вищого до вищого. Характерна особливість цього процесу – це діалектичний перехід кількісних змін у якісні перетворення фізичних, психічних, духовних характеристик особистості.

• Рушійною силою розвитку є боротьба протиріч і суперечностей. Останні як вічний двигун дають невичерпну енергію для постійних перетворень.

Розрізняють

• внутрішні суперечності (протиріччя на грунті «незгоди з собою»: щось очікую, бажаю , до чогось прагну і реальний потенціал…, у навчанні: суперечності між новими пізнавальними завданнями і наявними способами дій, між новими ситуаціями і попереднім досвідом учнів - такі розходження спонукають до активної діяльності, вироблення нових способів дій…)

• зовнішні (викликані взаємодією людини із оточуючим світом: зміна природного, соціального середовища, обставин спонукає людину до перебудови, мобілізації своїх сил, ресурсів…)

• загальні (універсальні): матеріальні і духовні потреби і реальні можливості їх задоволенн

• індивідуальні (обумовлені ситуацією розвитку конкретної людини… прояв вольових і фізичних зусиль… Паролімпіійці