
- •2.Основні педагогічні категорії.
- •1.Виховання – це процес формування моделі поведінки в навколишньому середовищі.
- •2. Навчання
- •3. Освіта – це результат навчання. Це процес і результат оволодіння людиною певної системи знань, умінь і навичок, на основі яких формується світогляд, ціннісні орієнтації людини.
- •3. Система педагогічних наук. Зв’язок педагогіки з іншими науками.
- •2. Історія педагогіки вивчає розвиток педагогічної думки на різних історичних етапах розвитку людського суспільства.
- •5. Інклюзивна освіта
- •7. Галузева педагогіка (спортивна, педагогіка туризму… інженерна…
- •4. Спостереження як метод науково-педагогічного дослідження: основні види, методика проведення.
- •5. Бесіда як метод науково-педагогічного дослідження: умови ре-зультативності.
- •6. Метод анкетування: основні вимоги до проведення.
- •7. Метод педагогічного експерименту: призначення, основні види.
- •8. «Повчання дітям» володимира мономаха, його освітньо виховне значення
- •9. Діяльність братських шкіл
- •10. Києво-могилянська академія: історія заснування, основні етапи розвитку. Структура і зміст навчання в києво-могилянській академії. Визначні діячі, педагоги, випускники.
- •11. Зміст педагогічних ідей г.Сковороди.
- •Здійснив теоретичне обґрунтування педагогіки як науки:
- •Обгрунтував вперше на науковій основі принцип народності виховання
- •Обгрунтував низку новаторських ідей щодо навчання й освіти
- •Вдосконалив вчення про класно-урочнусистему навчання , зокрема про структуру та типи уроків. З урахуванням дидактичної мети він виділив такі типи уроків:
- •5. Високо підніс роль і значення учительської праці, обгрунтував вимоги до підготовки вчителів.
- •13. Становище української школи в Галичині у др. Пол. Хіх – 20-30-х рр. Хх ст. Боротьба прогресивних сил за національний характер українського шкільництва.
- •14. Виникнення і діяльність таємного університету у львові (1921-1925)
- •15. Освітня справа в Україні в період державного відродження (1917-1920 рр.). Софія Русова і Іван Огієнко - видатні українські педагоги й культурно-освітні діячі.
- •16. Основні положення педагогічної системи а.Макаренка.
- •17. Провідні ідеї педагогічної спадщини в.Сухомлинського.
- •18. Педагогічна система я.А.Коменського.
- •19.Педагогічні погляди ж.-ж.Руссо.
- •20.Внесок й.Песталоцці і а.Ф.Дістервега в теорію і практику навчання і виховання.
- •Аспірантуру, докторантуру
- •23. Поняття про особистість та її структуру. Розвиток особистості: види розвитку, характерні особливості, рушійні сили.
- •24. Основні фактори розвитку особистості.
- •2. Соціальний чинник - середовище.
- •4 Основні чинники соціалізації
- •4. Активність і діяльність
- •Провідний вид діяльності
- •25.26 Психолого-педагогічні домінанти розвитку учнів середнього шкільного віку та їх врахування у педагогічній діяльності: основні моменти.
- •27. Поняття про педагогічну майстерність вчителя та її складові.
- •28. Педагогічні здібності: загальна характеристика.
- •29. Педагогічне спілкування: сутність, основні аспекти (параметри, сторони).
- •30. Структура педагогічного спілкування. Типові психолого-педагогічні бар’єри у спілкуванні. Стилі педагогічного спілкування.
- •6.Знання – провідний елемент освіти.
- •32. Поняття про закономірності навчання.
- •33. Сутність і шляхи реалізації принципу науковості навчання. (на прикладі фахової дисципліни
- •34. Сутність і шляхи реалізації принципу свідомості і активності в навчанні. (на прикладі фахової дисципліни
- •35. Сутність і шляхи реалізації принципу систематичності і послідовності навчання (на прикладі фахової дисципліни).
- •36. Сутність і шляхи реалізації принципу міцності знань і доступності навчання. (на прикладі фахової дисципліни
- •37. Традиційна (пояснювально-ілюстративна) дидактична система: її основні характеристики, переваги і недоліки.
- •38. Прогресивістська (реформаторська) система: її основні характеристики, переваги і недоліки.
- •39. Зміст і особливості розвивального навчання.
- •40. Особистісно-орієнтоване навчання: мета, завдання, основні технології.
- •41.Інтерактивні модель навчання
- •42. Поняття процесу навчання. Головні ідеї організації навчального процесу у контексті сучасної освітньої філософії. Функції процесу навчання.
- •43. Стимулюючо-мотиваційний компонент процесу навчання: суть, призначення. Основні способи мотивації навчальної діяльності учнів
- •44. Операційно-діяльнісний компонент процесу навчання. Основні ланки (етапи) процесу навчання.
- •46.Нормативні документи, що визначають зміст освіти.
- •47 Підручник: призначення, структура, вимоги.
- •48. Метод бесіди. Види бесіди, методика проведення бесіди
- •49. Метод дискусії. Форми дискусії. Правила і умови ефективної дискусії.
- •50. Метод роботи з книгою. Основні прийоми самостійної роботи з друкованим текстом.
- •52. Практичні методи навчання. Основні види та вимоги до застосування.
- •53. Індуктивні та дедуктивні методи навчання
- •55. Метод ситуаційного навчання (кейс-метод).
- •56. Ігрові методи навчання.
- •57.Класно-урочна система, її основні особливості, переваги і недоліки.
- •58.Урок як основна форма організації навчання в сучасній школі. Елементи уроку.
- •59.Типологія і структура уроків. Класифікація уроків за основною дидактичною метою.
- •60.Основні вимоги до уроку. Підготовка вчителя до уроку
- •61.Колективно-групова форма роботи на уроці: сутність, основні види.
- •62. Позаурочні форми навчання: семінарські заняття, факультативи, домашня робота, навчальні екскурсії: призначення, вимоги до проведення
- •64. Види і методи контролю знань
- •65. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти
- •66.Виховання як педагогічна категорія. Сутність і специфіка виховного процесу.
- •2. Виховання - це тривалий процес.
- •67.Основні закономірності виховного процесу і їх врахування у виховній роботі.
- •68. Поняття про принципи виховання. Характеристика принципів народності, культуровідповідності, природовідповідності, гуманізації і демократизації виховання.
- •3. Принцип природовідповідності виховання.
- •69.Поняття мети виховання. Розвиток мети виховання в історичному часі. Мета, ідеал та основні напрями сучасного українського виховання.
- •70.Григорій Ващенко - творець національної системи виховання. “Виховний ідеал “ Григорія Ващенка.
- •72.Поняття про методи і прийоми виховання. Основні класифікації методів виховання.
- •73.Характеристика методів формування свідомості.
- •74.Характеристика методів організації діяльності та формування позитивного досвіду суспільної поведінки.
- •75.Характеристика методів стимулювання та регулювання поведінки і діяльності учнів.
- •76.Зміст і основні завдання морального виховання молоді. Система моральних цінностей (вартостей).
- •77.Мета, зміст і завдання розумового виховання молоді.
- •78.Мета, зміст, методи і форми трудового виховання молоді. Система профорієнтаційної роботи в школі.
- •79.Мета, зміст, форми і методи естетичного виховання учнівської молоді.
- •81.Система екологічного виховання в сучасній школі.
- •82.Економічна освіта та економічне виховання в умовах ринкових відносин.
- •83.Виховні завдання сім’ї та родини. Форми і методи роботи вчителя з батьками учнів
- •84.Основні положення теорії самовиховання .
- •86. Учнівський колектив, його ознаки та етапи розвитку
- •88. Особистість і колектив, їх взаємини. Методи вивчення учнівського колективу.
- •89. Форми і методи роботи з обдарованими дітьми.
- •90. Діти з особливими потребами: сучасні підходи до навчання і виховання.
1. ПЕДАГОГІКА ЯК НАУКА. ОБ’ЄКТ І ПРЕДМЕТ ПЕДАГОГІКИ.
Педагогіка – це наука про виховання дитини. Дослівно супровід дітвори, дітоводіння. У стародавній Грецій педагогом називали раба, який брав за руку дитину господаря і супроводжував до школи.
Згодом слово педагогіка стало вживатися більш загально: для визначення мистецтва вести дитину протягом життя, тобто виховувати , навчати, давати освіту.
Предметом педагогіки віддавна прийнято вважати виховання в його інтегрованому і диференційованому розумінні. Предмет педагогіки – процес цілеспрямованого розвитку і формування людської осбистості в умовах її виховання, навчання, освіти.
Концепції виникнення виховання:
Еволюційно-біологізаторська концепція
Психологічна концепція
Релігійна
Соціологічна (трудова) концепція
Дві основні функції виховання, які склалися історично:
Опіка і догляд за дитиною.
Передача соціального досвіду, набутого поколіннями.
З огляду на ці функції, виховання розглядається як категорія
Вічна
Соціальна
Історична і суспільна ( мета, зміст, завдання виховання історично обумовлені.
ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІКИ
Ранній етап – етап народної мудрості, народної педагогіки. Характеризується нагромадженням значного фонду емпіричного матеріалу у вигляді окремих розрізнених педагогічних відомостей, які фіксувалися у формі вірувань, правил, вимог, традицій, звичаїв, обрядів.
2. Розвиток педагогіки як частини філософії. Має місце теоретичне осмисленням навчально-виховного досвіду у філософських трактатах, виникненням і закріпленням у користуванні ряду педагогічних понять. Конфуцій (550-479 р. до н.е) – перша вища школа. Його класична праця- трактат “Лунь Юй” (“Міркування і бесіди) Древньогрецькі філософи: Демокріт (“Фрагменти про виховання”: Виховання і навчання не тільки облагороджують людину, розвивають її розум, але і роблять людину щасливою”), Аристотель, Платон, Сократ, Квінтіліан (започаткував учительську професію). Спартанська та афінська системи виховання.
3.Формування педагогіки як самостійної науки. Концептуальний етап. Кінець ХУІ – поч. ХХ ст.. характеризується створенням окремих теоретичних концепцій виховання й освіти. Формування педагогіки як самостійної науки. Саме на поч..ХУІІ ст.. англійський філософ і природодослідник Френсіс Бекон у 1623 р. видав свій трактат «Про гідність та збільшення наук», де намагається здійснити класифікацію існуючих на той час наук і як окрему галузь наукових заннь виділив педагогіку під назвою «керівництво читанням». Проте народження педагогіки як окремої самостійної науки пов»язують з Ян Амос Коменський(1592-1670 рр.). “Велика дидактика”, видана у Амстердамі у 1654 р. є першою фундаментальною науково-педагогічною працею. Принципи, форми, методи, систему шкіл...
4. Період системний триває з початку ХХ ст.. і характеризується високим рівнем узагальнення, систематизації та структурування педагогічних знань, створенням науково-обгрунтованих систем організації навчально-виховного процесу, становленням педагогіки як наукової системи.
Структура педагогіки:
як наука: має свої закони, закономірності
як практика: вказує практичне застосування теоретичних положень
як мистецтво: Складність педагогічної науки у тому, що застосування законів , закономірностей залежить від особистих якостей вихователя, його майстерності, тобто мова йде про елементи мистецтва в педагогіці.
Педагогіка – це наука про мистецтво виховання.
Крім поняття «педагогіка» в загальному розуміння слова мають місце поняття «народна педагогіка» і «етнопедагогіка».
Народна педагогіка – це емпіричні педагогічні знання і досвід народу у справі виховання і навчання. Цілі, завдання і засоби народної педагогіки відображені у фольклорі (казках, легендах, прислів»ях, приказках, піснях), а також іграх і танцях, прикладному мистецтві, музиці, святкових обрядах. (Народ творить музику, а ми, композитори, її тільки аранжуємо).
Вперше у науковий обіг увели і К.Ушинський і О.Духнович.
Етнопедагогіка– емпіричні педагогічні знання конкретної етнічної спільноти.
Козацька педагогіка – частина української етнопедагогіки, яка ставила за мету формування в сім»ї, школі, громадському житті козака-лицаря, мужнього громадянина з яскраво вираженою українською національною свідомістю і самосвідомістю.
2.Основні педагогічні категорії.
Категорії – це найзагальніші поняття, що відображають основні, найістотніші сторони, властивості і зв»язки явищ об»єктивного світу
1.Виховання – це процес формування моделі поведінки в навколишньому середовищі.
А) виховання в широкому соціальному розуміння – це виховний вплив всього суспільства і всієї дійсності, яка містить у собі не лише позитивну спрямованість, а й конфлікти,
Б) виховання у широкому педагогічному розумінні. Це процес і результат цілеспрямованого і систематичного впливу на розвиток і формування особистості (її рис і якостей, поглядів і переконань, способів поведінки в суспільстві), що здійснюється у системі навчально-виховних установ.
В) виховання у вузькому педагогічному розумінні – це спеціальна виховна робота педагога, спрямована на формування системи певних якостей, поглядів,переконань.
Самовиховання – це процес цілеспрямованої роботи над розвитком і самовдосконаленням людини. Основні сфери самовдосконалення: інтелектуальна, духовно-культурна, морально-вольова, фізично-гігієнічна. В теорії цілеспрямованого самовиховання виділяють три взаємозв»язані і взаємозумовлені процеси:
Самопізнання (вивчення себе як особистості)
Самоутримування від негативних думок, дій, вчинків, способів поведінки
Саморегуляція (само примушування) до здійснення позитивних дій, кроків, добрих справ.
1.2.Перевиховання – це система певних дій, спрямованих на усунення у вчинках, способі життя людини негативних звичок, вад характеру і поступову заміну їх на позитивні риси і якості. Важко виховані, педагогічно занедбані діти.
2. Навчання
Це процес засвоєння інформації у вигляді знань, умінь і навичок.
Це цілеспрямований процес взаємодії учителя і учнів, в ході якої здійснюється засвоєння інформації
Це активна форма пізнавальної діяльності
3. Освіта – це результат навчання. Це процес і результат оволодіння людиною певної системи знань, умінь і навичок, на основі яких формується світогляд, ціннісні орієнтації людини.
Освіта – це те, що залишається в людині, коли все вивчене забулося.
Головне в освітньому процесі – формування потреби у власних знаннях, а не у запам”ятовуванні чужих.
Освічену людину сьогодні характеризують наступні якості:
Гнучкість, розвинене критичне мислення, здатність швидко реагувати на швидкозмінюючі соціальні і економічні потреби:
Готовність до постійної самоосвіти і самовдосконалення
Соціальне, психічне і фізичне здоров”я, здатність витримувати темп і насиченість сучасного способу життя:
толерантність, уміння розуміти і приймати інших людей, інші культури:
Духовна довершеність, уміння гармонізувати свої відносини з оточуючим соціальним і природним середовищем.
На зміну традиційній, предметноорієнтованому підходу сьогодні проголошується особистісно-орієнтована парадигма освіти, де
Людина розглядається як складна саморозвиваюча система, визнається унікальність і неповторність кожної особистості, її самоцінність;
Цільові установки освіти зміщуються з інформатизації особистості на створення умов і допомогу в розвитку і саморозвитку особистості.
Змінюється позиція самої людини в освітньому процесі. Суб”єкт. Він вибудовується у відповідності до потреб, інтересів, можливостей людини.
4. Розвиток – це процес і результат кількісних і якісних змін, що відбуваються в організмі людини під впливом всіх соціальних і природніх факторів, в числі яких цілеспрямоване навчання і виховання відіграють провідну роль.
5. Формування людини- це процес становлення людини як соціальної істоти. Це певна завершеність осбистості.