- •3. Поняття, структура і класифікація трудових процесів.
- •10. Оснащення робочих місць.
- •17. Атестація робочих місць.
- •24. Поняття і особливості розумової праці.
- •31. Оптимізація навантаження і темпів праці.
- •38. Мотивація і стимулювання праці.
- •4. Виробнича операція.
- •11. Планування робочих місць
- •18. Сутність, завдання і значення ноп
- •25. Основні вимоги до організації розумової праці і робочих місць
- •32. Поняття режиму праці і відпочинку
- •39. Економічна ефективність організації праці.
- •6. Поділ праці.
- •13. Функції обслуговування робочих місць.
- •20. Нормування праці.
- •27. Планування трудової діяльності працівників розумової праці.
- •34. Оцінка ефективності режимів праці та відпочинку.
- •1. Предмет, об'єкт, зміст і завдання курсу.
- •8. Поняття і класифікація робочих місць.
- •15. Система обслуговування робочих місць.
- •22. Конвеєрна форма організації праці.
- •29. Поняття і оцінка умов праці.
- •35. Змістовність праці.
- •36. Підвищення професійного рівня працівників.
- •2. Виникнення і розвиток науки про організацію праці.
- •16. Аналіз організації обслуговування робочих місць. Проектування обслуговування робочих місць.
- •23. Прогресивні форми організації індивідуальної праці.
- •30. Санітарно-гігієнічні умови праці.
- •37. Соціально-психологічний клімат колективу.
- •7. Кооперація праці.
- •14. Форми і способи обслуговування робочих місць.
- •21. Бригадна форма організації праці.
- •28. Система профвідбору та профпідготовки кадрів.
- •5. Елементи операції у трудовому відношенні.
- •12. Ергономічні вимоги до робочих місць.
- •19. Основні напрямки ноп.
- •26. Організація обробки інформації і ділового спілкування.
- •33. Види режимів праці та відпочинку та їх класифікація.
- •40. Економічна ефективність ноп.
1. Предмет, об'єкт, зміст і завдання курсу.
Організація праці – це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів.
Організація праці на підприємстві включає:
- поділ і кооперацію праці, що передбачають науково-обґрунтований розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об’єднання працівників у виробничі колективи;
- організацію та обслуговування робочих місць, які сприяють раціональному використанню робочого часу;
- нормування праці, що передбачає визначення обґрунтованих норм затрат праці на виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці і визначення ефективності виробництва;
- організацію підбору персоналу та його розвиток (перекваліфікація, підвищення кваліфікації, планування кар’єри);
- оптимізацію режимів праці та відпочинку протягом зміни, тижня, місяця;
- організацію оплати та матеріального стимулювання праці;
- раціоналізацію трудових процесів, прийомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного досвіду;
- створення безпечних та сприятливих умов праці, що передбачає зведення до мінімуму шкідливості виробництва, важких фізичних і психологічних навантажень, формування системи охорони і безпеки праці.
Об’єкти організації праці: трудовий процес та його елементи, порядок і умови виконання трудових процесів, взаємодія виконавців та їх груп із засобами праці та між собою.
Предметом організації праці являється жива праця, тобто праця робітників підприємств, фірм, банків і т.д.
Організація праці має змінний зміст. Мірою розвитку матеріально-технічної бази виробництва і підвищення культурно-технічного рівня працівників відбуваються зміни і в організації праці. Механізація, застосування нових видів енергії і матеріалів для виготовлення нових видів товарів змінюють якісний зміст трудових процесів і, відповідно, потребу у кількості працівників, їх професійному і кваліфікаційному складі. Це приводить до змін у організації праці. Організація праці тісно взаємопов'язана з організацією виробництва. Як складова частина організації виробництва організація праці включає проведення заходів, спрямованих на раціональне використання робочої сили.
На всіх рівнях управління виробництвом в умовах ринкової економіки можна виділити економічні та соціально-психологічні завдання щодо покращення організації праці.
Економічні завдання передбачають досягнення максимальної економії живої та уречевленої праці, підвищення продуктивності, зниження затрат у процесі виробництва продукції і надання послуг належної якості.
Соціально-психологічні завдання передбачають створення таких умов праці, які б забезпечували високий рівень працездатності зайнятих у виробництві, а саме: оптимізація фізичного і психологічного навантаження на працівника, створення сприятливих умов праці, повноцінна оплата праці, підвищення якості праці та трудової дисципліни.
