77. Обгрунтуйте необхідність формування естетичної культури учнів. Яка система роботи школи має забезпечити формування основ такої культури.

Формирование эстетической культуры - это процесс целенаправленного развития способности личности к полноценному восприятию и правильному пониманию прекрасного в искусстве и действительности. Он предусматривает выработку системы художественных представлений, взглядов и убеждений, воспитание эстетической чуткости и вкуса. Одновременно с этим у школьников воспитывается стремление и умение вносить элементы прекрасного во все стороны бытия, бороться против всего уродливого, безобразного, низменного, а также готовность к посильному проявлению себя в искусстве.

78. За яких умов праця стає по-справжньому виховуючим фактором

Трудовое воспитание — один из основных путей формирова¬ния личности советского человека. Еще Л. С. Макаренко выразил эту мысль в ясной и четкой форме: «Правильной советское воспитание невозможно себе представить как воспитание нетрудо¬вое... В воспитательной работе труд должен быть одним из самых основных элементов».

1. Труд учащихся должен быть общественно полезным трудом. Школьник должен осознавать, что его труд представляет опреде¬ленную общественную ценность, общественную значимость, при¬носит пользу людям, коллективу, обществу. Это может быть труд на пользу школе (работа на пришкольных участках, оформление школы, ремонт школьной мебели и учебных пособий, благоустрой¬ство и озеленение школьного двора, строительство школьной спор¬тивной площадки и т. д.).

2. Результатом труда обязательно должен быть полезный про¬дукт, имеющий определенную общественную ценность. Школьник должен ясно, зримо видеть реальные результаты своего труда. В этой связи очень важно на деле знакомить школьника с обще-ственным назначением цели его труда, показать ученику, кому нужен его труд. Если школьники не видят, что их работа при¬носит пользу, у них пропадает всякое желание трудиться, они работают по принуждению, неохотно.

4. Труд школьников должен быть инициативным. Желатель¬но, чтобы он был творческим, предоставлял школьникам возмож¬ность проявить инициативу, стремление к новому, поискам. Чем больше интеллектуальных усилий требует труд, тем с большей готовностью занимаются им школьники.

5. Там, где возможно, в труде (особенно подростков и стар¬ших школьников) должны применяться различные формы само¬организации и самодеятельности. Дело не только в том, что школьники приобретают организаторские навыки (хотя и это очень важно), но и в том, что самоорганизация помогает разви¬вать самостоятельность, навыки руководства и подчинения, твор¬ческую инициативу, чувство ответственности.

6. Труд школьников должен быть интересным для них. Дея¬тельность школьников, особенно младшего возраста, далеко не всегда может мотивироваться сознанием ее общественной значи¬мости. Деятельность младшего школьника в гораздо большей сте¬пени мотивируется непосредственным интересом.

7. Труд школьников должен быть посильным для них. Он не должен приводить к перенапряжению сил, переутомлению детей. Если труд непосилен, то он угнетающе действует на психику, ученик теряет веру в себя и часто вообще отказывается выпол¬нять даже посильную работу, так как чувство неуверенности преследует его.

8. Там, где возможно, труд школьников должен быть увя¬зан, с их учебной деятельностью. Необходимо устанавливать органическую взаимосвязь между теоретическими знаниями школьни¬ков и их практической трудовой деятельностью (при различных сельскохозяйственных работах, работе на пришкольном участке, строительстве спортивной площадки и т. п.) так, чтобы их труд требовал знания биологии, химии, физики, геометрии, умения составить чертеж и разобраться в нем.

9. Совершенно недопустимо наказание школьников трудом

10. Наконец, необходимо требовать от школьника не просто выполнения работы, а тщательного, аккуратного, добросовестного выполнения, бережного отношения к оборудованию, материалам, орудиям труда

79. Дайте характеристику класно-урочної і кабінетної систем навчання Идея классно-урочной системы обучения была сформулирована великим чешским педагогом Я.А. Коменским. Ее прогрессивный потенциал не исчерпан до настоящего времени. Классно-урочной эта система называется потому, что дети объединяются в возрастные группы, весь учебный материал с учетом возраста распределяется по классам и годам обучения, занятия ведутся поурочно в специальных рабочих помещениях, с определенным количеством детей, в течение оптимального для эффективной умственной и физической работы отрезка времен

В теорії та практиці навчання провідне значення відводиться таким типологиям уроків:

- За основною дидактичної мети розрізняють: урок ознайомлення з новим матеріалом; урок закріплення вивченого; урок застосування знань і умінь; урок узагальнення та систематизації знань; урок перевірки і корекції знань і умінь; комбінований урок.

- За основним способом проведення уроку розрізняють: урок у формі бесіди, лекції; екскурсії; кіноуроки; самостійна робота учнів; лабораторні та практичні роботи; поєднання різних форм занять.

- По основним етапам учбового процесу розрізняють: вступні; первинного ознайомлення матеріалом; утворення понять, встановлення законів і правил; застосування отриманих правил на практиці; повторення й узагальнення; контрольні; змішані або комбіновані. Ведущими являются такие формы обучения, которые выполняют главную обучающе-образовательную функцию, обеспечивают прочное усвоение учащимися основных знаний, умений и навыков. К ним, кроме урока, относятся лекция, семинар, домашняя работа, экзамен. В трудовой деятельности — это групповое обучение, УПК, учхоз, производственная бригада, стройотряд. В творческо-практической деятельности — лабораторная работа, практическое занятие, кружковые и секционные объединения

80. Визначте завдання і зміст виховання фізичної культури школярів. Охарактеризуйте засоби виховання фізичної культури Урок фізичної культури є основною і обов’язковою формою фізичного виховання в школі, який відрізняється від інших форм характерними рисами:

- якраво виражена дидактична спрямованість, зумовлена вирішенням освітніх завдань;

- керівна роль вчителя, що передбачає викладання предмету і виховання учнів;

- чітка регламентація діяльності учнів і навантаження згідно з їхніми індивідуальними можливостями;

- постійний склад учнів та їх вікова однорідність;

- зумовленість занять розкладом.

Навчальні уроки переважно спрямовані на засвоєння техніки виконання вправ, виявлення помилок під час виконання вправ та їх усунення. Широко використовуються прийоми страхування, самострахування, взаємонавчання, активізація учнів, повідомлення теоретичних відомостей.

В молодших класах навчальні уроки складають приблизно 70–80 від загальної кількості занять.

Тренувальні уроки проводяться з метою удосконалення вивченого матеріалу і розвитку фізичних якостей. Широко використовуються змагальний і ігровий методи.

Комплексні уроки передбачають матеріал з різних розділів програми. Обов’язковим є визначення стержневого матеріалу на певну серію уроків.

Контрольні уроки розв’язують завдання контролю за ходом засвоєння вправ, виховання фізичних якостей, вони мають великий навчальний і тренувальний ефект.

В практиці роботи школи чисто навчальні, контрольні або тренувальні уроки зустрічаються досить рідко. В кожному занятті присутні елементи навчання, контролю i тренування.

Численні завдання гімнастики, широкий діапазон застосування і різноманітність вправ сприяли розвиткові різних самостійних видів гімнастики. Вони, частково, відрізняються один від одного метою і завданнями, специфічними вправами й особливими методичними прийомами.

Фізкультхвилинка

Завдання фізкультхвилинки – повернути втомленій дитині працездатність, увагу, зняти м'язове і розумове напруження, попередити порушення постави. Фізкультхвилинки проводяться на кожному уроці при перших ознаках втоми, яка наступає, як правило, після 20-30 хв. роботи.

Фізкультпауза

Фізкультпаузи проводяться у групах продовженого дня і в домашніх умовах протягом 10-15 хв. (кожних 50-60 хв. навчальної праці). Крім загальнорозвиваючих вправ, діти виконують біг на місці, стрибки, рухливі ігри. Під час фізкультпауз учні, як правило, роблять домашні завдання з фізичної культури, при можливості - під музичний супровід, що додає емоційності і служить додатковим фактором відпочинку дітей.

81. Охарактеризуйте структуру і основні типи навчально-виховних колективів Детский коллектив — основная база накопления детьми позитивного социального опыта. Опыт приобретается воспитанником в семье, через общение со сверстниками в неорганизованных внешкольных условиях, через средства массовой информации, чтение книг и другие источники. Однако только в коллективе его освоение специально планируется и направляется педагогами-профессионалами. Ребенок с поступлением в школу становится членом многих коллективов, часть из которых он выбирает самостоятельно (кружки, секции и т.п.), а членом других, и прежде всего классного коллектива, он становится в силу определенных условий. -Організовані на основі різноманітної, в тому числі навчальної, діяльності (класи, загони тощо);

-Організовані на основі якогось одного виду діяльності (гуртки, секції, клуби тощо);

-Організовані на основі ігрової та інших видів діяльності за місцем проживання.

Вивчення досвіду показує, що виховна робота з активом може складатися з таких видів педагогічної роботи:

-Роз'яснення прав, обов'язків і завдань колективу за допомогою інструктування;

-Надання повсякденної практичної допомоги в розробці стратегій колективної діяльності;

-Організації обміну досвідом роботи ("летючки", наради);

-Контролю за виконанням доручень та привернення уваги активу до якості виконаної роботи. [11]

За складом колективи бувають:

- Гомогенними (однорідними);

- Гетерогенними (різнорідними).

а статусом колективи можна розділити на:

- Офіційні;

-Неофіційні.

Перші, наприклад, персонал організації або підрозділу, оформлені юридично і діють в рамках правового простору. Другі базуються на ніде не зафіксованому, а то й неоголошений бажанні людей співробітничати один з одним і реальній практиці такого співробітництва.

За характером внутрішніх зв'язків різняться:

-Формальні колективи;

-Неформальні колективи.

Відповідно до їх функціями виділяють колективи:

-Орієнтовані на досягнення певної мети (персонал організації);

-На реалізацію спільного інтересу та спілкування.

82. Охарактеризуйте сучасну типологію уроків і їхню структуру. Дайте зразок окремих, типів уроків Для чіткої організації навчального процесу на уроці важливо правильно визначити структуру - внутрішню будову, послідовність його етапів. Розрізняють мікро- і макроструктуру уроків. Макроструктуру становить послідовність етапів уроку; в уроків одного типу вона однакова. Мікроструктура - внутрішня будова кожного етапу уроку (методи, прийоми і засоби навчання).

Із педагогів минулого найстрункішу класифікацію уроків дав К.Д. Ушинський. Він виділив такі типи уроків:

1) уроки змішані, метою яких є повторення вивченого, пояснення і закріплення нового матеріалу,

2) уроки усних вправ,

3) уроки письмових вправ,

4) уроки перевірки й оцінки знань, які проводяться після певного періоду навчання та наприкінці навчального року.

Сучасна дидактика в цілому зберігає розроблену К.Д. Ушинським класифікацію уроків, але дещо її уточнює. Основними типами уроків, які проводяться в школі, є такі:

1) комбіновані (змішані);

2) уроки засвоєння нових знань;

3) уроки засвоєння навичок і умінь;

4) уроки застосування знань, навичок і умінь;

5) уроки узагальнення і систематизації знань;

6) уроки перевірки, оцінки і корекції знань, навичок і

умінь (

Отже, будь-який урок складається з елементів, етапів, які відображають різні види діяльності вчителя й учнів відповідно до структури процесу засвоєння знань, умінь і навичок. До основних структурних елементів уроку нале-жать: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань; повідомлення теми, мети й завдань уроку; мотивація навчальної діяльності учнів; сприйняття і засвоєння навчального матеріалу; узагальнення і систематизація знань; застосування знань на практиці, підбиття підсумків та повідомлення домашнього завдання. Залежно від типу уроку ці елементи посідають різне місце в структурі заняття і мають різну тривалість.

Комбінований урок

Структура уроку:

застосовуються різні комбінації структурних елементів різних типів уроків.

Актуалізація чуттєвого досвіду та опорних знань учнів.

Мотивація навчальної діяльності учнів.

Повідомлення теми, мсти, задач уроку.

Сприйняття та засвоєння учнями нового навчального матеріалу.

Застосування учнями знань і дій у стандартних умовах з метою

засвоєння навичок (тренувальні вправи).

Творчий перенос знань і навичок у нові умови з метою формування умінь (творчі вправи).

Аналіз досягнень учнів.

Підсумки уроку.

Такі уроки проводяться наприкінці вивчення теми, розділу й виконують цілу низку функцій: контролюючу, навчальну, виховну, діагностуючу та ін.

Уроки перевірки можуть бути організовані досить різноманітно ( у вигляді ігор-змагань, аукціонів, огляду знань тощо), мають широкі можливості для поєднання і індивідуальної, і групової роботи

83. Які функції підручника в навчанні школярів і які вимоги до нього ставляться сьогодні Підручник – книга, яка містить основи наукових знань з певної навчальної дісципліни, викладені згідно з цілями навчання, визначеними програмою і вимогами дидактики.Головне його призначення – допомогти учням самостійно закріпити і поглибити знання, здобуті на уроці.Сучасний підручник виконує такі основні функції:1. Освітню – функція підручника, що полягає в забезпечені процесу засвоєння учнями певного обсягу систематизованих знань стосовно до сучасного рівня розвитку конкретної науки, формуванні в учнів пізнавальних умінь та навичок.2. Розвивальну – функція підручника, яка сприяє розвитку учня, формує його перцептивні, мнемонічні, розумові, мовні та інші здібності.3. Виховну – функція підручника, яка полягає в його здатності впливати на світогляд учня, його моральні, естетичні почуття, ставлення до праці, навчання, формувати й удосконалювати певні риси особистості школяра.4. Управлінську – функція підручника, яка полягає в програмуванні певного типу навчання, його методів, форм і засобів, способів застосування знань у різних ситуаціях.5. Дослідницьку – функція підручника, яка полягає в спонуканні учня до самостійного розв’язування проблеми.Основні функції підручника пов’язані із системою дидактичних принципів науковості, доступності, цілеспрямованості, систематичності і послідовності, всебічності, зв’язку з життям та ін.Принципи формування змісту навчального матеріалу підручника:1. Логічний – принцип формування змісту навчального матеріалу підручника, який передбачає його розміщення у відповідності до сучасної логічної структури відповідної науки.2. Психологічний – принцип формування змісту навчального матеріалу підручника, який передбачає виклад матеріалу з урахуванням пізнавальних можливостей учнів3. Генетичний – принцип формування змісту навчального матеріалу підручника, що передбачає його розміщення у такий послідовності, в якій він формувався історично.

84. Визначте мету і завданих гуманістичного виховання.

Загальноприйнятою метою у світовій теорії і практиці гуманістичного виховання був і залишається ідеал всебічно і гармонійно розвинутої особистості, який іде із глибини століть. В Україні загальна мета виховання конкретизується через систему виховних завдань, які об'єднані в напрями. Так, інтелектуальне (розумове) виховання передбачає: — засвоєння системи знань, яка спроектована з відповідних навчальних предметів і містить перелік смислових елементів суспільного досвіду (фактів, понять, означень, теорем, законів, положень, правил, алгоритмів діяльності тощо); — розвиток пізнавального інтересу, творчої активності, мислення, раціональної організації навчальної праці; — розвиток критичного мислення, здатності усвідомлю вати та відстоювати особисту позицію; — вироблення вміння самостійно здобувати знання; — готовність до застосування знань, умінь в практичній діяльності; — формування особистісного світогляду — узагальненого розуміння всього світу в цілому на ґрунті великої кількості впорядкованих поглядів, переконань, ідеалів. Патріотичне виховання: — виховання любові до рідної землі, родини, свого народу, Батьківщини; — формування національної свідомості; — культивування кращих рис української ментальності: працелюбності, індивідуальної свободи, глибокого зв'язку з природою та ін.; — виховання бережливого ставлення до національного багатства країни: мови, культури, традицій; — формування готовності до творчої праці на благо людей, подвигу в ім'я процвітання держави; — формування відповідальності за долю Батьківщини; — виховання громадянського обов'язку перед країною, суспільством; — формування політичної культури; — вироблення етики міжнаціональних стосунків. Моральне виховання: — формування в учнів основ загальнолюдської і народної моралі: совісності, порядності, тактовності, співчуття, милосердя, доброти, чесності, гуманності, толерантності та інших доброчинностей; — виховання поваги до батьків, духовної єдності поколінь; — виховання почуття власної гідності: честі, свободи, рівності, працелюбності, самодисципліни; — готовність будувати своє життя за принципами гуманізму; — подвижництво у подоланні страху, насильства, жорстокості, помсти; — виховання культури поведінки. Художньо-естетичне виховання: — оволодіння основами народного мистецтва, музики, архітектури, усної народної творчості, національної пісенної і танцювальної культури, побуту, ремесел, гри; — формування системи знань про світову культуру і мистецтво; — розвиток естетичних потреб і почуттів; — розвиток художніх здібностей і творчої діяльності; — готовність будувати власне життя за законами краси. Трудове виховання: — вироблення свідомого ставлення до праці як вищої цінності людини і суспільства; — формування трудових навичок та умінь; — формування уміння самостійно й ефективно працювати; — розвиток потреби в творчій праці; — виховання діловитості, підприємливості; — виховання почуття господаря й господарської відповідальності; — формування готовності до праці в умовах ринкової економіки. Екологічне виховання: — формування розуміння необхідної гармонії людини з природою; — оволодіння знаннями про природу свого краю; — виховання почуття відповідальності за природу як національне багатство, основу життя на землі; — формування готовності до активної екологічної діяльності; — формування основ глобального екологічного мислення. Фізичне виховання: — озброєння школярів знаннями про роль фізичної куль тури в житті людини; — забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді; — фізичне, духовне і психічне загартування; — виховання відповідального ставлення до зміцнення власного здоров'я; — формування навичок дотримування санітарно-гігієнічних норм, режиму дня та харчування; — розвиток потреби у здоровому способі життя. Статеве виховання: — психосексуальна підготовка; — формування готовності вкласти шлюб і виконувати сімейні обов'язки; — формування культури сімейних і статевих відносин. Мета і завдання виховання, визначені суспільством, мають об'єктивний характер, оскільки випливають із об'єктивної необхідності. Без чіткої стратегії неможлива соціальна перебудова: неминуче виникнуть розмиті ідеали, фальшиві зразки життя, еталони поведінки.

85. В чому Ви вбачаєте специфіку тематичного і поурочного планування. Які основні вимоги до сучасного уроку?Підготовка вчителя до уроку складається з двох органічно пов'язаних між собою етапів: плануваннясистеми уроків з теми і конкретизації цього планування стосовно кожного уроку, осмислення і складання планів окремих уроків.Тематичне планування призначене для визначення оптимальних шляхів реалізації освітньої, розвиваючої і виховної функцій навчально-виховного процесу в системі уроків і позаурочних занять з даної теми або розділу навчальної програми. До цієї системи, в залежності від основної дидактичної мети, можуть ввійти як уроки різних типів і видів, так і інші форми організації позакласної та позаурочної роботи учнів.Успіх тематичного планування залежить від того, наскільки чітко учитель уявляє собі, що повинні учні міцно засвоїти, з чим познайомитися, що вміти, знати і т.д. 

.Поурочне плануванняБезпосередня підготовка вчителя до уроку — це планування уроку, конкретизація тематичного планування, стосовно кожного окремо взятого уроку, осмислення та складання плану і конспекту уроку після того як визначено основний зміст і спрямованість уроку. План уроку необхідний кожному вчителю, незалежно від його стажу, ерудиції і рівня педагогічної майстерності. Складається він на основі тематичного плану, змісту програми, знання вчителем учнів, а також рівня їх підготовки. В плануванні уроку і розробці технолога його проведення виділяються дві взаємопов'язані частини: 1) осмислення мети уроку, кожного його кроку; 2) запис у спеціальному зошиті в тій чи іншій формі плану уроку.Мета уроку визначається на основі змісту матеріалу, матеріальної бази школи і характеру такої діяльності учня з навчальним матеріалом, яку можна організувати в даній навчальній ситуації. На цьому етапі підготовки уроку учитель на основі розумового експерименту здійснює прогнозування майбутнього уроку, "прокручує" його в думці, розробляє своєрідний сценарій власних дій і дій учнів у їх єдності. І лише після визначення основного змісту і напрямку власної діяльності і діяльності учнів, учитель добирає необхідний і достатній матеріал, який повинні засвоїти учні, накреслює послідовність введення в обіг тих чи інших понять, які будуть вивчатися на уроці; добирає найвиразніший матеріал, що спонукатиме до активної розумової діяльності учнів, накреслює орієнтири у вигляді узагальнених запитань, проблемних завдань та ін.В процесі підготовки уроку увага вчителя повинна бути привернута до педагогічного передбачення, прогнозування можливого повороту думки учнів при розв'язанні конкретних навчальних завдань. Після ретельного аналізу, обдумування композицій уроку учитель здійснює запис плану-конспекту уроку. Досвідчені вчителі обмежуються короткими записами, початківцям варто писати більш розгорнуті плани-конспекти уроку.План уроку — це початок творчого пошуку, засіб ефективності уроку, реалізація задуму вчителя, ґрунт натхнення і талановитої імпровізації. В ньому відображається тема уроку, клас, в якому він проводиться, мета уроку з конкретизацією його дидактичних завдань, короткий зміст матеріалу, який вивчається на уроці, визначаються форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, методи, засоби навчання, система завдань, в процесі виконання яких здійснюватиметься актуалізація раніше засвоєних знань і способів діяльності, формування нових наукових понять і способів діяльності та їх використання в різних ситуаціях навчання, контроль і корекція навчальної діяльності учнів в їх поступальному русі від незнання до знання, від невміння до вміння здійснювати необхідні практичні пізнавальні дії в процесі реалізації завдань уроку.Схема плану-конспекту уроку1. Тема програми.2. Тема уроку.3. Мета уроку:4. Завдання: а) освітні; б) виховні; в) розвиваючі.5. Тип уроку.6. Вид уроку.7. Методи: а) навчання; б) викладання.8. Матеріально-технічне і дидактичне оснащення уроку: 1) Обладнання. 2) Прилади. 3) Інструмент (робочий, вимірювальний). 4) Еталони. 5) Заготовки, матеріали. 6) Наочні посібники. 7) Дидактичний матеріал. 8) Технічні засоби навчання.9. Між-предметні зв'язки.10. Передові методи праці.11. ЛітератураХід уроку по етапах1. Актуалізація опорних знань і мотиваційних станів.1) Завдання етапу.2) Склад опорних завдань.3) Склад опорних умінь.4) Формування мотивів, інтересу, емоційного настрою.2. Формування нових знань і способів діяльності.1) Завдання етапу.2) Введення нових понять.3) Очікуваний приріст знань, умінь.4) Способи спонукання.3. Формування нових умінь і навичок.1) Завдання етапу.2) Склад формованих і розвиваючих умінь.3) Самостійна робота.4) Поточний інструктаж (індивідуальний, колективний).4. Домашнє завдання.

86. Доведіть доцільність використання в навчальній роботі семінарів і практикумів. Семінарське (лат. seminarius- розсадник) заняття - форма організації навчання, яка передбачає самостійне опрацювання учнями за завданням учителя окремих питань теми з оформленням результатів роботи у вигляді доповіді, реферату.Проведення семінарських занять дозволяє вирішувати такі дидактичні цілі:- оптимально поєднувати лекційні заняття із систематичною самостійною навчально-пізнавальною діяльністю студентів, їх теоретичну підготовку з практичною;розвивати уміння, навички розумової праці, творчого мислення, уміння використовувати теоретичні знання для вирішення практичних завдань;- формувати у студентів інтерес до науково-дослідної роботи і залучення їх до наукових досліджень, які здійснює кафедра;- забезпечувати системне повторення, поглиблення і закріплення знань студентів за певною темою;- формувати уміння і навички здійснення різних видів майбутньої професійної діяльності;- здійснювати діагностику і контроль знань студентів з окремих розділів і тем програми, формувати уміння і навички виконання різних видів майбутньої професійної діяльності.Основним видом роботи під час проведення семінару є заслуховування та обговорення доповідей учнів. Технологія підготовки і проведення семінарського заняття передбачає певну послідовність дій учителя і школярів, які здійснюють у два етапи:Залежно від складності і обсягу вимог шкільні семінари умовно поділяють на три групи: підготовчі заняття; власне семінарські; міжпредметні семінари.На підготовчих семінарах учнів ознайомлюють з новими формами роботи, розвивають уміння самостійно вивчати програмовий матеріал, складати план і тези виступу, брати участь в обговоренні питань семінару, вести дискусію. За цільовою спрямованістю підготовчі семінари поділяють на семінари повторення і систематизації знань, умінь і навичок; семінари вивчення нового матеріалу; змішані семінари, які передбачають досягнення не однієї, а декількох дидактичних цілей.Власне семінарські заняття за дидактичною метою поділяють на семінари вивчення нового матеріалу; семінари узагальнювального повторення (залік); змішані, або комбіновані, семінари. За способом проведення (методом) семінарські заняття бувають таких видів: розгорнута бесіда, диспут, коментоване читання, розв'язування задач, обговорення доповідей, повідомлень, результатів творчих робіт. Під час цих семінарів учитель організовує тематичне чи проблемне обговорення зазвичай самостійно вивченої теми, коли учні викладають свою позицію, ставлять питання, дискутують, відповідають на питання. Важливою особливістю є відсутність опитування як окремої частини заняття, а контроль під час таких семінарів поєднується з навчанням, пронизує всі його компоненти.Міжпредметні семінари передбачають обговорення і повідомлення доповідей, підготовлених на основі матеріалів різних предметів, які комплексно висвітлюють обрану тему. Різновидом міжпредметного семінару є семінар-конференція, який проводять з метою підбиття підсумків довготривалої дослідної роботи або виробничої практики. Такі конференції можуть бути присвячені актуальним проблемам художньої літератури та історії, біології і хімії, математики і фізики.Практикум - форма організації процесу навчання, яка забезпечує самостійне виконання учнями практичних і лабораторних робіт і застосування засвоєних раніше знань, умінь і навичок..Технологія проведення практикуму передбачає поділ учнів на малі групи, кожна з яких виконує певний вид лабораторної чи практичної роботи (диференційоване навчання). Складні роботи доручають учням з високим рівнем підготовки. Важливою умовою проведення практикуму є глибокі знання, міцні навички й уміння учнів. Тому йому передують уроки повторення, узагальнення і систематизації навчального матеріалу.Засобом управління навчальною діяльністю під час практикуму є інструкція, яка регламентує і визначає дії учнів. Водночас лабораторні і практичні роботи мають бути дослідницькими, спрямованими на формування в учнів критичного мислення, уміння здійснювати перевірку наукової достовірності певних закономірностей і положень.Практикуми найчастіше використовують під час вивчення дисциплін природничого циклу, а також у процесі трудової і професійної підготовки. їх проводять у лабораторіях, навчальних кабінетах, навчально-дослідних ділянках, навчально-виробничих кабінетах. Це можуть бути роботи щодо збору схем, виміру на місцевості, проведення дослідів і спостережень, вивчення роботи певних механізмів та ін.

87. Визначте мету домашньої роботи школярів, її види і вимоги до організації домашніх завдань.Домашня робота - самостійне виконання учнями навчальних завдань після уроків.Вона відрізняється більшою самостійністю та відсутністю безпосереднього керівництва з боку вчителя. Основна мета домашньої роботи - поглибити знання, здобуті на уроці, удосконалити вміння, забезпечити розвиток самостійності мислення учня.Ефективність домашньої навчальної роботи залежить від таких умов:1) сформованості в учнів пізнавального інтересу до змісту і завдань, розуміння ними мети цієї роботи (творчий характер, зв'язок з життям, практикою);2) педагогічного керування і контролю з боку вчителя, батьків, що виховуватиме відповідальне ставлення до виконання домашнього завдання;3) дотримання дидактичного принципу доступності навчання;4) сформованості в учнів навичок самостійної роботи і самоконтролю;5) дотримання нормативів максимальних навантажень учнів, їх діагностика і планування.Підготовка учнів до виконання домашнього завдання здійснюється на уроці, коли в них формуються навички самостійної роботи, коли вчитель пояснює зміст і методику виконання. Домашнє завдання необхідно записати на дошці і в щоденниках до завершення уроку.Основні правила виконання домашньої роботи такі: працювати за планом; насамперед виконувати складніші завдання (теоретичні чи письмові); систематично здійснювати самоконтроль; дотримуватися режиму роботи (перерви через кожні ЗО-40 хв. або після виконання завдання з певного предмета).Перевірка й оцінювання результатів домашньої роботи здійснюється на уроці в процесі опитування, виконання самостійної роботи, шляхом швидкого перегляду письмових робіт, повторення вивченого, розв'язання задач і вправ, виконання лабораторних робіт.

88. Охарактеризуйте основні види навчання: пояснювально-ілюстративне, проблемне, програмоване.Залежно від характеру організації процесу викладання і засвоєння знань, специфіки побудови змісту навчального матеріалу, домінантних методів і засобів навчання розрізняють пояснювально-ілюстративне, проблемне, програмоване, комп'ютерне навчання. Ці основні види можуть поєднуватись, утворюючи нові види навчання: пояснювально-проблемне, проблемно-програмоване, проблемно-комп'ютерне та ін.

Пояснювально-ілюстративне навчанняЦей вид називають традиційним. Основними його методами є розповідь, пояснення в поєднанні з демонструванням наочності. Діяльність учнів зводиться до сприймання, запам'ятовування і відтворення навчальної інформації, яке є основним критерієм ефективності. Пояснювально-ілюстративне навчання економить час, зберігає сили вчителів та учнів, полегшує дітям розуміння складної навчальної інформації, забезпечує ефективне управління пізнавальною діяльністю школярів. Водночас воно має істотні недоліки: знання пропонують у готовому вигляді; учні "звільняються" від необхідності самостійно і продуктивно мислити; недостатні можливості індивідуалізації і диференціації навчального процесу та ін.Проблемне навчанняВоно передбачає самостійне оволодіння знаннями у процесі вирішення пізнавальних проблем, розвиток самостійного мислення і пізнавальної активності учнів. Технологія проблемного навчання ґрунтується на чітких алгоритмах, що містять послідовність взаємопов'язаних етапів: створення проблемної ситуації, яка спричинює відчуття розумового Утруднення; аналіз проблемної ситуації, пошук нових елементів знань різними способами (висунення гіпотез); розв'язування проблеми і перевірка одержаних результатів, зіставлення їх з робочою гіпотезою; систематизація та узагальнення здобутих знань і вмінь. Проблемний вид навчання забезпечує самостійне здобуття знань, формування інтересу до пізнавальної діяльності, розвиток продуктивного мислення. Серед його недоліків - значні затрати часу, недостатня ефективність для формування практичних умінь і навичок, слабка ефективність при засвоєнні нового матеріалу, коли самостійний пошук недоступний для учнів.Основними способами (прийомами) створення проблемних ситуацій є:1) повідомлення учням інформації, яка містить у собі суперечність;2) сприймання і осмислення різних тлумачень одного і того самого явища;3) використання сукупності способів і прийомів, під час якого виникає проблемна ситуація;4) невідповідність між системою знань, навичок та вмінь учнів і новим фактом, явищем.Програмоване навчанняОсновним його принципом е передавання змісту навчального матеріалу невеликими логічно завершеними частинами. Часто навчальну інформацію учні отримують не від вчителя, а з програмованого посібника або дисплея комп'ютера. Основна мета програмованого навчання - удосконалити управління навчальним процесом.Застосування цього виду забезпечує контроль за кожним кроком учня на шляху пізнання, що уможливлює своєчасне надання допомоги, підтримання інтересу.Програмоване навчання має такі особливості:- навчальний матеріал поділено на окремі частини (дози);- процес навчання передбачає послідовні кроки, які містять формування знання і мисленнєві дії для їх засвоєння;- кожен крок завершується контролем (запитання, завдання та ін.);- за умови правильного виконання контрольних завдань учень одержує нову дозу матеріалу і виконує наступний крок навчання;- у разі неправильної відповіді учень одержує допомогу і додаткові пояснення;- кожен учень працює самостійно і оволодіває навчальним матеріалом в індивідуальному темпі;- результати виконання контрольних завдань фіксуються, вони стають відомими для учнів і педагогів;- педагог є організатором і помічником, консультантом;- широко застосовуються специфічні засоби навчання (програмовані посібники, тренажери, контролювальні та навчальні машини).Позитивним у програмованому навчанні є виокремлення основного, істотного в навчальному матеріалі; забезпечення оперативного контролю за процесом засвоєння знань; логічна послідовність у засвоєнні знань; можливість працювати в оптимальному темпі і здійснювати самоконтроль; змога індивідуалізувати навчання. До вад програмованого навчання належать такі: алгоритмізація навчальної діяльності, що обмежує комунікацію між її учасниками; дроблення змісту навчального матеріалу, яке утруднює сприйняття і засвоєння його цілісності, зниження розвивального і виховного потенціалу навчання, що гальмує розвиток творчої активності учнів.

89. Доведіть, що виховання - не процес інтеріоризації загальнолюдських цінностей.Інтериоризація - процес переведення культурних цінностей у внутрішній світ особистості. Психологічний механізм інтеріоризації дозволяє зрозуміти динаміку духовних потреб особистості. Діяльність, здійснювана особистістю за певнихумов, створює нові об'єкти, що викликають нову потребу.Інтеріоризація особистістю загальнолюдських цінностей у процесі здійснення учнівської оцінночної діяльності допомагає їй спроектувати нову діяльність відповідно до суспільних еталонів і тих задач, що виникають перед нею у процесі самоосвіти і самовиховання, і реалізувати її на практиці. Нові об'єкти діяльності стають новою потребою - відбувається екстеріоризація. Характерною рисою цього процесу є те, що тут виявляється у своєрідній формі чинність закону заперечення заперечення: одна потребазаперечить іншу, хоча і включає її в себе на більш високому рівні.Сприйняття і інтеріоризація особистістю, перехід у "внутрішній план" загальнолюдських цінностей і виробітка власних ціннісних орієнтацій неможливі тільки на рівні усвідомлення. У цьому процесі активну роль відіграють емоції. Емоційна природа процесу інтеріоризації підтверджується численними дослідженнями. У них показано, що соціальні цінності сприймаються не тільки свідомістю, раціональним мисленням, але насамперед почуттями. Навіть розуміння суспільного значення не просто "супроводжується", а "офарблюється" почуттями. Участь почуттів визначає реальність прийняття цього значення особистістю, а не просто його розуміння. Таким чином, інтеріоризації загальнолюдських цінностей потребує врахування діалектичної єдності когнітивного і почуттєвого, раціонального і практичного (готовність до діяльності), соціального й індивідуального в особистості.Така єдність характеризує достатньо високий рівень розвитку ціннісних орієнтацій особистості, що дозволяє їй вибірково ставитися до навколишніх явищ і предметів, адекватно сприймати й оцінювати, установлювати не тільки їх суб'єктивну (для себе), але й об'єктивну (для усіх) цінність, тобто орієнтуватися у світі матеріальної і духовної культури.Можна виділити два засоби організації виховання як цілеспрямованого процесу інтеріоризації загальнолюдських цінностей. Перший полягає в тому, що стихійно сформовані і спеціально організовані умови вибірково актуалізують окремі ситуативні спонукання, які при систематичній активізації поступово переходять у більш стійкі мотиваційні утворення.Такий засіб організації процесу інтеріоризації загальнолюдських цінностей грунтується на природному посиленні тих спонукань, що по своєму змісту виступають якби в якості вихідного моменту (наприклад, інтерес до читання).Це припускає стимулювання діяльності в основному зміною зовнішніх умов виховання.Другий засіб організації виховання з метою інтеріоризації загальнолюдських цінностей полягає в засвоєнні вихованцем пред'явлених йому в "готовому вигляді" спонукань, цілей, ідеалів, які повинні в нього сформуватися і котрі сам учень повинний поступово перетворити із зовнішньо сприймаючих у внутрішньо прийняті і реально чинні. У цьому випадку потребується пояснення змісту формуючих спонукань, їхнє співвіднесення з іншими. Це полегшує вихованцю внутрішню смислову роботу і рятує його відстихійного пошуку, пов'язаного нерідко з множиною помилок.Повноцінна організація виховання як процесу інтеріоризації загальнолюдських цінностей потребує використання і першого і другогозасобів. Це пов'язано з тим, що обидва вони містять у собі переваги і недоліки.

90. За яких умов «Виховання може все» (Гельвецій), а коли «Від всякого виховання, мій друже, спасайся на всіх вітрилах» (Вольтер)?

нет.