20. Влада як одна з фундаментальних засад суспільства.

Влада є однією з фундаментальних засад політичного розвитку суспільства. Вона має правовий, економічний, духовно-ідеологічний характер, існує скрізь, де наявні будь-які стійкі об'єднання людей, тісно пов'язана з політичною сферою, є засобом здійснення і способом утвердження певної політики. Політична влада виникла раніше за владу державну і визначає реальну здатність соціальної групи чи індивіда виявляти свою волю. Вона є невід'ємною складовою загального визначення влади як форми соціальних відносин, якій властивий всеохоплюючий характер, здатність проникати в усі сфери людської діяльності.

Таким чином, влада - це авторитетна сила, на основі якої здійснюються вольові відносини між людьми, в яких ті, хто має владу, визначають програму поведінки підвладних осіб. Інакше кажучи, це реальна можливість здійснення своєї волі у соціальному житті, що спирається на можливості нав'язування її іншим суб'єктам з допомогою різних методів, включаючи і примус.

Галузь політичної науки, яка досліджує владу, називається кратологією, а вчені, які аналізують її - кратологами. Політологи по-різному тлумачать поняття “влада”. Найприйнятнішим є визначення її як здатності, права і можливості розпоряджатися ким-небудь або чим-небудь, вирішальне впливати на долі, поведінку та діяльність людей за допомогою авторитету, волі, примусу, сили тощо.

Політична влада - здатність і можливість здійснювати визначальний вплив на діяльність, поведінку людей та їх об'єднань за допомогою волі, авторитету, права, насильства; організаційно-управлінський та регулятивно-контрольний механізм здійснення політики.

21. Природні та соціальні передумови владних відносин.

Згідно визначення, влада - це певна залежність однієї сторони (об'єкта) від іншої (суб'єкта), за якої суб'єкт добровільно, на підставі авторитету або за допомогою примусу погоджується на несамостійність своєї поведінки. Чому виникає влада, які ж її передумови?

Щоб визначити природні передумови виникнення влади, звернемось до первісного суспільства. Суспільство виникло тоді, коли певна група людей прийшла до висновку, що разом вони можуть зробити щось таке, що поодинці жодному з них не під силу. Але вже у первісному суспільстві виникали розбіжності інтересів між індивідами, а також конкуренція. Для того, щоб з одного боку координувати спільну діяльність групи, а з іншого врегульовувати можливі конфлікти, членам групи знадобились певні загальноприйняті правила поведінки (табу). На цьому етапі з'явилась влада. І хоча спочатку вона належала самим членам групи, кожен член групи вже визнавав несамостійність своєї поведінки і залежність її від поведінки інших членів даної групи. Потім група вибирала серед себе людей, які на думку членів групи, найкраще знають або відчувають правила, за якими повинна жити група, тобто старійшин. Вони при цьому ставали носіями влади, а інші члени групи підкорювались старійшинам на основі авторитету. З усього вищесказаного видно, що потреба у владі виникла як безпосередній наслідок організації певного числа окремих індивідів у соціальну групу. Група мала разом реалізовувати спільні для всіх її членів інтереси, але при цьому не розпадатись під дією розбіжностей інтересів окремих її членів. Цю думку можна перенести і на ціле суспільство, взявши до уваги, що воно складається з менших груп, які взаємодіють між собою приблизно так само, як індивіди в описаній первинній групі. Просто у сучасному суспільстві влада реалізується уже не "старійшинами", а спеціально створеним для цього інститутом - державою. Отже, загальна природна передумова владних відносин полягає у потребі стабілізації відносини у певній соціальній групі, або у цілому суспільстві.

Для того, щоб окреслити соціальні передумови владних відносин, звернемось до вдалого наочного прикладу ілюстрації сучасного суспільства у вигляді транспортного потоку в годину пік. Кожен індивід здійснює свої дії задля досягнення власної мети в межах чинного законодавчого поля. В результаті в суспільстві завжди є і буде певна невідповідність суспільних і приватних інтересів, яка породжує суперечності та конфлікти. Для того щоб запобігти їхньому загостренню, держава повинна мати право на примушування, причому це право має належати виключно їй, оскільки люди не вільні своїми руками творити закон. Отже, якщо є необхідність застосувати примус, щоб забезпечити виконання закону, то належить звертатися до відповідних органів державної влади.