
- •Теоретичні питання
- •Соціальна структура суспільства і політика.
- •Свобода як важлива властивість та цінність політичної діяльності.
- •!!!!!!!!!!!!!!(Вибираємо одне визачення політичної свободи)!!!!!!!!!!!!!!
- •Основні передумови ліберально-демократичної концепції політичної взаємодії.
- •Місце і роль влади в ліберально-демократичній концепції політичної взаємодії.
- •Політичні вчення у стародавньому світі.
- •Ідеї Платона про політичне упорядкування держави.
- •Еволюція політичної думки в Стародавньому Китаї.
- •Витоки та сутність ідей політичного регулювання Стародавнього Риму.
- •Європейська політична думка в епоху середньовіччя.
- •Ренесансні ідеї н. Маккіавеллі.
- •Фундаментальні політичні ідеї Нового часу.
- •Значення теорії «природного стану» свободи людини Дж. Локка в системі політичної думки.
- •Ідеї ш.Монтеск’є про правову державу.
- •Влада як одна з фундаментальних засад суспільства.
- •Природні та соціальні передумови владних відносин.
- •Особливості політичної влади.
- •Форми державного правління.
- •Форми державного устрою.
- •Сутність та основні ознаки правової держави.
- •Партійна і виборча система в Україні.
- •Поняття та функції громадських організацій.
- •Сутність та основні ознаки тоталітарного режиму.
- •Особливості авторитарного режиму.
- •Ознаки демократичного політичного режиму.
- •Сутність, структура та функції політичної культури.
- •Типологія політичної культури.
- •Соціальна обумовленість політичної культури.
- •Формування демократичної політичної культури в Україні.
- •Поняття та функції політичної еліти.
- •Типологія еліт.
- •Типологія та функції політичного лідерства.
- •Проблеми формування політичної еліти в Україні.
- •Україна в системі міжнародних політичних відносин.
- •Розподіл влад як один з основних принципів правової держави.
Соціальна обумовленість політичної культури.
Політична культура, як і культура взагалі, має національну форму буття. Це означає, що реально існує не політична культура взагалі, а лише культура Франції, США, Росії, Китаю, України та інших держав. В їхній основі національна ідея, національні потреби та інтереси, цінності та цілі, умови їхньої реалізації. Тобто основними чинниками своєрідності національних політичних культур, на думку багатьох науковців, можна вважати: національний характер і менталітет, національну культуру в цілому, історичну долю народу, релігійно-конфесійний вплив, політичний статус народу, геополітичні фактори. Так, наприклад, особливостями політичної культури Німеччини (її основні політичні традиції за К.Зонтхаймером) є: Етатиська традиція –
підтримка ідеї сильної державної влади, сувора дисципліна, бездоганне виконання патріотичного обов'язку, законопослушність. Традиція аполітичності – вважається, що політика – справа професіоналів, а приватні
справи -важливіші за державні. Традиція «німецького ідеалізму» – інтелектуали дистанціюються від влади, скептично оцінюють реальну політику. Традиція безконфліктності – наявність конфліктів, розбіжностей у позиціях вважається ознакою слабкості народу і держави. Традиція формалізму – політичні проблеми натагаються звести до правових, розв'язати їх юридичними методами. Окрім того, можна зазначити, що існує як політична культура нації, так і політична кульура особистості.
Політична культура нації поширюється на всі її суспільні групи: класи, демографічні й професійні структури, етнічні меншини. Але політична культура окремої суспільної групи, крім загальних рис, має й специфічні. Для
позначення цього явища в політології використовується поняття субкультури (підкультури). Наприклад, є сенс говорити про політичну культуру молоді – молодіжну субкультуру. Її основними рисами є загострена критичність в оцінці стану суспільства, схильність до радикальних заходів у реформуванні суспільних відносин, рішуче впровадження нових форм політичного життя, динамічність у ціннісних орієнтаціях, особлива відданість високим ідеалам свободи, соціальної справедливості та гуманізму.
Політична культура особи формується під впливом політичної культури суспільства і тієї спільноти, в яку вона входить. При цьому загальні культурні цінності специфічно странсформуються соціальним статусом особи, її індивідуальним досвідом, рівнем знань і психологічним станом. Політична культура кожної особи проявляється: а) в змісті та рівні політичних знань, у тому числі знань традицій, принципів, норм і способів політичної діяльності; б) в індивідуальному політичному досвіді; в) в сформованих на їхній основі політичних переконаннях, оцінках, мотивах, почуттях; г) в соціальній активності.
Проста констатація факту існування того чи іншого комплексу елементів, які можна було б об'єднати в категорію політичної культури, сама по собі не знімає питання про те, як ці елементи реалізуються в конкретному політичному процесі, поведінці різних груп і верств населення. Річ у тому, що одні і ті ж політичні установки, ціннісно-нормативні орієнтації і ідейно-політичні принципи у різних людей і соціальних груп в конкретній політичній поведінці проявляються по-різному. Тому в кожній політичній культурі можна виділити
сукупність тих чи інших рис і характеристик, які надають їй певний колорит, деяку специфіку. Це у свою чергу дозволяє виділити у рамках єдиної політичної культури окрему субкультуру, в якій в тій чи іншій концентрації
можуть переважати конфесійні, етнічні, регіональні або інші начала. Сказане особливо важливо враховувати при оцінці і характеристиці політичної культури різних країн і народів. Необхідно виходити з факту існування багатьох регіональних і національних варіацій політичної культури. Скажімо, не можна говорити про єдину модель політичної культури для Європи і Близького Сходу, західної півкулі і далекосхідного регіону і тому подібне.