Теоретичні питання

1. Соціальне призначення політології як науки.

Політологія як наука має сприяти формуванню політичної культури, політичних переконань й оціночних політичних критеріїв, перетворення громадян на активних суб’єктів політичного життя в умовах соціально-політичних змін.

2. Політика як соціальне явище.

Політику доцільно розуміти як свідомо вибрану соціальним суб'єктом поведінку, спрямовану на пристосування або перебудову об'єктивних можливостей та тенденцій суспільного розвитку відповідно до власних інтересів. Здійснюючи свою політику, детерміновану інтересом, соціальний суб'єкт діє як фактор, що спрямовує розвиток подій, як їх рушійна сила. Причому він може підвищити свою впливову силу, об’єднуючись з іншими соціальними суб’єктами та створюючи спеціальні інститути.

Отже, зміст політичної діяльності характеризується як реально відтворювана форма взаємодії суспільної людини з об’єктивним світом. Вона може втілюватися в інституційно відокремленому виді діяльності державних, самоврядних (муніципальних) органів та політичних структур, а може існувати

як аспект, сторона будь-якої суспільно-творчої діяльності соціальних суб’єктів.

3. Суб’єкти політичної діяльності.

Суб’єктами політичної діяльності є носії суспільних інтересів, а саме індивіди та соціальні групи. Для вираження своїх інтересів вони створюють такі політичні інститути, як держава з її структурними елементами (глава держави, парламент, уряд, армія тощо), політичні партії та рухи, громадсько-політичні організації, органи самоврядування та ін.

4. Зв’язок політики з іншими сферами суспільства.

Внутрішня політика охоплює основні напрямки діяльності політики, котрі стосуються усіх сфер суспільства. Залежно від сфери суспільних відносин, яка є об'єктом політичного впливу, внутрішню політику можна класифікувати на:

економічну політику;

національну політику;

соціальну політику;

демографічну політику;

культурну політику;

аграрну політику;

науково-технічну політику;

екологічну політику;

військову політику, або оборонну політику;

антропологічну політику.

5. Політика в структурі людської діяльності.

Політиці у структурі людської діяльності належать такі елементи:

Політичні відносини — це відносини між суб’єктами політики в процесі завоювання та утримання політичної влади, реалізації суспільних інтересів у сфері політики.

Політична організація суспільства, яка виростає з політичних відносин. До неї належать: державно-правові органи, політичні партії, політичні рухи, масові суспільні організації, трудові колективи та об’єднання. Визначальним елементом політичної організації суспільства, її ядром є держава з усіма її складовими: законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади та збройними силами.

Трудові колективи , як і створені для виконання виробничих завдань, але за певних умов вони можуть стати й політичними суб’єктами, коли економічні методи вирішення питань стають неефективними і колектив перебирає на себе політичні функції й має бути спроможний ухвалити самостійне політичне рішення, мати засоби й можливості для його реалізації.

Громадські організації та рухи мають на меті вирішення політичних проблем, задоволення й захист потреб та інтересів своїх членів, відіграють вирішальну роль у політичному житті. Кожне з професійних, молодіжних, творчих та інших добровільних об’єднань має статут із чітко визначеними завданнями в межах чинних державних законів.

Засоби масової інформації є активним і самостійним елементом політичної системи суспільства і в демократичних країнах відіграють роль “четвертої влади”.

Політичні принципи й норми. їх призначення полягає у формуванні політичної поведінки та свідомості людини відповідно до цілей і завдань політичної системи. Закріплені в Конституції, законах , кодексах, законодавчих актах політичні принципи й норми регулюють політичні відносини, визначають

дозволене і недозволене під кутом зору зміцнення правлячого режиму.

Політична свідомість, будучи важливим елементом політичної системи, формується під впливом соціальної та політичної практики. Вона постає як сукупність політичних ідей, уявлень, традицій, відображених у політичних документах, правових нормах, як частина суспільної свідомості.

Політична культура — сукупність стійких соціально-психологічних установок, цінностей і зразків поведінки соціальних верств, класів і окремих громадян, які стосуються їх відносин із політичною владою. Вона зумовлена історичним досвідом політичного розвитку суспільства, охоплює рівень знань

і уявлень про політику й емоційне ставлення до неї, що мотивує політичну активність громадян.