
- •Відібрати пробу води з відкритого джерела водопостачання для повного аналізу.
- •Відібрати пробу води з водогону.
- •Володіти методами консервування та правилами транспортування проб води. Оцінити запах та смак води.
- •Визначити загальну та постійну твердість води.
- •Визначити вміст у воді аміаку.
- •Визначити вміст у воді нітритів.
- •Визначити вміст у воді нітратів.
- •Дослідити вміст активного хлору в хлорному вапні.
- •Визначити вміст залишкового хлору у воді.
- •Визначити необхідну кількість хлору для хлорування води за хлорпотребою.
- •Оцінити санітарний стан води за даними лабораторного аналізу.
- •Оцінити якість знезараження води методом хлорування за хлорпотребою.
- •Оцінити якість знезараження водогінної мережі.
- •Відібрати пробу грунту для фізико-хімічного аналізу.
- •Відібрати пробу грунту для гельмінтологічного аналізу.
- •Відібрати пробу грунту для бактеріологічного аналізу.
- •Оцінити якість грунту за механічними та фізичними властивостями.
- •Оцінити якість грунту за комплексом показників санітарного стану ґрунту.
- •Визначити механічний склад грунту.
- •Визначити санітарне число грунту.
- •Визначити лімітуючу ознаку (показник шкідливості) при нормуванні хімічних речовин у грунті.
Оцінити якість грунту за комплексом показників санітарного стану ґрунту.
Алгоритм оцінювання коті ґрунту полягаю у попередньому визначенні мети і завдання(при відведенні земельних ділянок під нові населені пункти необхідно дати гігієнічну оцінку санітарного стану природного ґрунту, при несприятливій епідемічній ситуації необхідно визначитись, чи не є ґрунт фактором розповсюдження патогенних МО), залежно від визначених задач встановлюють необхідний обсяг досліджень, проводять перевірку повноти представлених матеріалів, контролюють наявність даних санітарного обстеження, оцінюють схеми відбору проб ґрунту, способи їх підготовки та аналізу, умови зберігання проб; аналізують дані санітарного обстеження, проводять оцінку результатів лабораторного аналізу ґрунту за всіма показниками, що передбачені програмою досліджень, формулюють загальний висновок про санітарний стан ґрунту, ступінь його забруднення та небезпечності для здоров’я населення.
Визначити капілярність грунту.
Скляну трубку заввишки30-40см, діаметром 2 см, дно якої закрите полотном, наповнюють повітряно-сухим ґрунтом ущерть, закріплюють у штативі, а нижній її кінець занурюють на 0.5 см у воду. Фіксують рівень піднімання води у трубці(см) через кожні 30 хв. Швидкість, з якою вода проникає у ґрунт, характеризує його капілярність.
Визначити гігроскопічність грунту.
Визначити водоємність грунту.
Визначити водопроникність грунту.
У скляну трубку заввишки 35 см, діаметром 3-4см, що має дві мітки на висоті 20 і 24 см, насипають ґрунт, рівномірно розподіляючи його до мітки 20 см. Трубку з ґрунтом закріплюють у штативі. Далі в трубку наливають воду до мітки24 см і, і в міру того як вона просочується в ґрунт, доливають нові порції для підтримання її рівня. Час з моменту доливання води в трубку до появи першої краплі, що пройшла крізь шар ґрунту, визначає водопроникність ґрунту.
Визначити механічний склад грунту.
Розміри зерен ґрунту визначають за допомогою набору сит Кнопа з отворами 7, 4, 2 , 1 і 0.3мм, причому чита входять одне в одне таким чином, що зверху розміщується сито з великими отворами, знизу – з дрібними. Наважку повітряно-сухохо ґрунту обережно просіюють, зважують окремо порції з кожного сита й обчислюють процентний склад зерен різних розмірів, беручи до уваги початкову масу ґрунту. Класифікують розміри зерен за відповідними таблицями, в яких частинки найменуються на каміння, пісок(крупний, середній. дрібний), пил(крупний середній, тонкий) і мул.
Визначити санітарне число грунту.
Санітране число Хлєбнікова – це співвідношення азоту гумусу (суто ґрунтової органічної речовини) до загального органічного азоту(складається з азоту гумусу та азоту сторонніх для єрунту органічних речовин, що його забруднюють). Якщо ґрунт чистий, то санітарне число Хлєбнікова дорівнює 0.98-1.
Визначити лімітуючу ознаку (показник шкідливості) при нормуванні хімічних речовин у грунті.
Гігієнічне нормування вмісту шкідливих речовин у грунті полягає у наступному. Гігієнічні нормативи встановлюються з урахуванням лімітуючого показника шкідливості: загальносанітарного, міграційного водного, повітряного (перехід з грунту у воду або повітря), органолептичного, фітоаккумуляціонного (перехід і накопичення в рослинах) і санітарно-токсикологічного. Останній враховує можливість надходження речовин, що містяться в грунті, в організм людини одночасно кількома шляхами: з пилом, вдихуваним атмосферним повітрям, питною водою, продуктами харчування та ін. Якщо враховувати надзвичайну варіабельність клімато-географічних умов формування грунтів, то експериментально обгрунтовану ГДК можна розглядати як еталонну величину відліку, використовувану для оцінки небезпеки забруднення грунту в конкретних грунтово-кліматичних умовах. Гранично допустимі концентрації екзогенного хімічної речовини в грунті - максимальне його кількість (в мг / кг орного шару абсолютно сухого грунту), встановлене в екстремальних грунтово-кліматичних умовах, яке гарантує відсутність негативного прямого або опосередкованого через контактуючі з грунтом середовища впливу на здоров'я людини, її потомство і санітарні умови життя населення.