
- •Відібрати пробу води з відкритого джерела водопостачання для повного аналізу.
- •Відібрати пробу води з водогону.
- •Володіти методами консервування та правилами транспортування проб води. Оцінити запах та смак води.
- •Визначити загальну та постійну твердість води.
- •Визначити вміст у воді аміаку.
- •Визначити вміст у воді нітритів.
- •Визначити вміст у воді нітратів.
- •Дослідити вміст активного хлору в хлорному вапні.
- •Визначити вміст залишкового хлору у воді.
- •Визначити необхідну кількість хлору для хлорування води за хлорпотребою.
- •Оцінити санітарний стан води за даними лабораторного аналізу.
- •Оцінити якість знезараження води методом хлорування за хлорпотребою.
- •Оцінити якість знезараження водогінної мережі.
- •Відібрати пробу грунту для фізико-хімічного аналізу.
- •Відібрати пробу грунту для гельмінтологічного аналізу.
- •Відібрати пробу грунту для бактеріологічного аналізу.
- •Оцінити якість грунту за механічними та фізичними властивостями.
- •Оцінити якість грунту за комплексом показників санітарного стану ґрунту.
- •Визначити механічний склад грунту.
- •Визначити санітарне число грунту.
- •Визначити лімітуючу ознаку (показник шкідливості) при нормуванні хімічних речовин у грунті.
Оцінити якість знезараження водогінної мережі.
Оцінюємо за визначеними фізико- та хіміко-органолептичними властивостями, а також за показниками епідемічної безпеки питної води, показниками радіаційної безпеки питної води, показниками фізіологічної повноцінності мінерального складу, токсикологічними показниками нешкідливості хімічного складу питної води.
Відібрати пробу грунту для фізико-хімічного аналізу.
Для фізико-хімічного аналізу проби ґрунту можна відбирати з ділянки площею 25 см2 за способом «конверта» або по діагоналі. Ґрунт забирають на глибині не більше 25 см лопатами або свердлами різної конструкцією. Проби з поверхні ґрунту і з невеликої глибини забирають знезараженими лопатками та ложечками. Відібрані за сухої погоди з різних шарів ґрунту проби вміщують у чисті скляні банки з притертими корками, брезентові або поліетиленові пакети. На кожну пробу приклеюють етикетку, зазначивши місце і час відбору. Далі складають супровідний документ, у якому вказують місце, час відбору проб, глибину, метеорологічні умови в момент відбору, прізвище та посаду особи, яка здійснила відбір, а також місце відправлення і показники, які визначаються. Для санітарного аналізу потрібно 1-2 кг ґрунту.
Відібрати пробу грунту для гельмінтологічного аналізу.
Відбирають на ділянці площею 50 м2 з поверхневого шару і на глибині 2-10 см. Десять проб масою не менше 100г кожна забирають по діагоналі з двох горизонтів, потім їх змішують і отримують середні проби масою не більше 1 кг для кожного горизонту. З кожної середньої проби беруть для дослідження 200-300г ґрунту. Дослідження слів проводити в найкоротший строк. Якщо це неможливо, проби треба обробити 3% розчином формаліну на фізіологічному розчині або 3% розчином соляної кислоти. Проби потрібно зберігати при температурі 18-24% у відкритому посуді.
Відібрати пробу грунту для бактеріологічного аналізу.
Проби ґрунту забирають стерильними інструментами і в стерильний посуд. Глибина відбору проб залежить від передбачуваного забруднення. Дослідження повинні проводитися одразу ж після відбору проб. Якщо негайне бактеріологічне дослідження неможливе, допускається зберігати проби при температурі 4-5С не більше 24год.
Оцінити якість грунту за механічними та фізичними властивостями.
Розміри зерен ґрунту визначають за допомогою набору сит Кнопа з отворами 7, 4, 2 , 1 і 0.3мм, причому чита входять одне в одне таким чином, що зверху розміщується сито з великими отворами, знизу – з дрібними. Наважку повітряно-сухохо ґрунту обережно просіюють, зважують окремо порції з кожного сита й обчислюють процентний склад зерен різних розмірів, беручи до уваги початкову масу ґрунту. Класифікують розміри зерен за відповідними таблицями. Характер частинок ґрунту зумовлюють волого проникність, волого місткість, капілярність, повітряний і тепловий режими. Зі збільшенням розміру частинок ґрунту ступінь проникності для повітря збільшується. Зі збільшенням поруватості ґрунту підвищується здатність його до капілярного піднімання води. Висока капілярна здатність ґрунтів призводить до їх постійного зволоження з подальшим потенційним заболоченням.