0

Міністерство освіти і науки України

Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника

Інститут філології

Кафедра української мови

Релігійна лексика в поетичному мовленні

Б.-І. Антонича

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКОЇ РЕЛІГІЙНОЇ ЛЕКСИКИ..7

1.1. Історія розвитку релігійної лексики 10

1.2. Лексико-семантичні групи конфесійних лексем 16

1.3. Генетична класифікація 22

РОЗДІЛ II. ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕЛІГІЙНОЇ ЛЕКСИКИ В ПОЕТИЧНИХ ТЕКСТАХ Б.-І. АНТОНИЧА………………...28

2.1. Сакральна лексика як ознака християнського світогляду Богдана-Ігоря Антонича 28

2.2. Власні назви богословського спрямування 33

2.3. Семантичний обсяг лексеми Бог 38

2.4. Загальні назви релігійного змісту 48

2.5.Функціонально-стилістичне навантаження релігійної лексики в поетичних текстах Б.-І. Антонича 56

ВИСНОВКИ 62

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 70

ВСТУП

Мова − невід’ємна частина духовної дійсності, окресленої етнолінґвальним кодом. Сакральна сутність мови закладена у Святому Письмі: Споконвіку було Слово, із Богом було Слово, і Слово було Бог. З Богом було воно споконвіку (Ів.1:1) [52, 234]. Мова як Божий витвір існувала ще до створення людини, як її носія і була вкладена в її свідомість і душу. Аналіз мови як сакрального явища спричинений не лише загальнонаціональними чинниками, які є досить специфічними, але й також потребою самої духовної структури людини й нації [75, 22].

«Тривала залежність української мови від низки несприятливих позамовних факторів ХХ ст. у нашій країні призвела до послаблення ідентичності українського народу, кризи його духовної традиції. Одним із фундаментальних чинників винищування української духовності минулого століття була офіційна атеїстична позиція радянської держави, незважаючи на те, що глибинне відчуття Бога для українців є найважливішою ментальною рисою» [28, 5]. Однак радянська влада не змогла знищити духовну сутність народу, його високу релігійність та любов до Бога.

Здобуття Україною незалежності, пожвавлення демократичних процесів у суспільстві дає можливість мовознавцям вивчати українську церковно-релігійну лексику, розвиток та функціонування якої тривалий час були поза увагою наших науковців [55, 5].

На сучасному етапі розвитку науки про мову набуває першочергового значення дослідження історії становлення релігійної лексики, вивчення її конститутивних ознак, мовних стильових засобів тощо. Особливої уваги привертають дослідження таких учених: Н. Бабич  [4], С. Біблої [5-6],

І. Бочарової [8], С. Гарбуз [11], О. Горбача [12-13], І. Грималовського [14],

Є. Грицака [15], І. Дмитрів [17], А. Ковтун [28], Т. Коць [29-30], М. Лесіва [32], М. Лесюка, Ф. Медвідь [37], Т. Мороз [42], Г. Наконечної [44-45], В. Німчука [46-51], О. Петришиної [55], Н. Піддубної [56], В. Політила [57], Н. Пуряєвої [60-62], І. Огієнка [39-41], Я. Рудницького [64], К. Симонової [67], Марії Скаб [68], Н. Сологуб [70], О. Тодор [72], В. Федонюк [76],

І. Черненко [77], М. Юрковського [80-81] та ін. Як у лінгвістиці, так і в цілому в суспільстві посилився інтерес до проблеми запровадження рідної мови у сфері релігії, що відбивається в статтях І. Ісіченка, В. Німчука та ін. [46-51].

Упродовж останніх років з’явились лінгвістичні праці, присвячені різним аспектам аналізу релігійної лексики. Однак вказані дослідження не вичерпують проблем функціонування українського релігійного стилю. Зокрема, церковно-релігійна лексика в поетичному мовленні українських письменників до цього часу не була предметом спеціального комплексного дослідження.

Отже, актуальність курсової роботи зумовлена такими чинниками:

• важливістю розв’язання мовознавчих проблем релігійного стилю, зокрема його взаємодії з іншими функціональними стилями української мови;

• відсутністю монографічних досліджень, присвячених вивченню релігійної лексики в поетичних творах Б.-І. Антонича;

• необхідністю різноаспектного вивчення релігійно маркованої лексики й особливостей її функціонування;

• потребою вивчення функціонально-семантичних особливостей релігійних лексем у художньому мовленні.

Мета роботи – дослідити специфіку функціонування релігійної лексики в поетичних творах Б.-І. Антонича.

Реалізація мети передбачає розв’язання таких завдань:

• з’ясувати основні чинники становлення і розвитку релігійної лексики та проаналізувати основні тенденції її дослідження на сучасному етапі;

• обґрунтувати принципи класифікації релігійних лексем за віднесенням їх до лексико-семантичних груп;

• визначити місце і роль у лексичному складі конфесійного стилю різних генетичних груп сакральних слів;

• дослідити релігійну лексику як ознаку християнського світогляду Богдана-Ігоря Антонича;

• з’ясувати семантико-стилістичні особливості релігійних апелятивів і власних назв;

• окреслити семантичний обсяг лексеми Бог у поезіях Антонича;

• установити функціонально-експресивну специфіку тропів (епітетів, метафор, порівняння, перифраз) та фігур (антитез, інверсій, риторичних запитань) з компонентом – лексемою релігійного змісту в поетичному мовленні митця.

Об’єкт дослідження – мова поетичних творів Богдана-Ігоря Антонича.

Предмет дослідження – лексико-семантичні та функціонально-стилістичні особливості релігійної лексики в поетичному мовленні Антонича.

Матеріалом дослідження є поетичні тексти збірки «Велика гармонія» Б.-І. Антонича, вміщені в повному виданні його творчого доробку [3]. Аналізований матеріал становить близько 350 мовних одиниць. Для нашого дослідження обрано поетичну збірку Б.-І. Антонича «Велика гармонія», тому що вона представляє багатство внутрішнього релігійного світу митця, розкриває глибинний зміст його духовності та віддзеркалює синівську щирість і простоту, а одночасно глибоку любов та довір’я у взаєминах з Богом.

Методи дослідження. Для розв’язання визначених завдань у роботі застосовано описовий, контекстологічний методи та прийом кількісних підрахунків.

Наукова новизна курсової роботи. Уперше здійснено комплексне дослідження семантичного наповнення та функціонально-стилістичних особливостей релігійної лексики в поетичному мовленні Б.-І. Антонича.

Практичне значення роботи полягає в тому, що одержані результати може бути використано у викладанні курсів лексикології, стилістики сучасної української мови; мовних і релігієзнавчих спецкурсів у світських і духовних навчальних закладах.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (82 позиції). Повний обсяг роботи становить 77 сторінок.