
- •Кафедра менеджменту
- •Затверджено на засіданні кафедри менеджменту
- •1.1. Організації та їх загальні характеристики
- •2. Ознаки діяльності менеджера
- •3. Рівні управління
- •4. Управління, спрямоване на успіх
- •Розвиток науки управління.
- •2.Ранні теорії менеджменту.
- •Класична, або адміністративна, школа в управлінні (1920–1950)
- •Школа людських стосунків (1930–1950) Науки про поведінку (1950 — до теперішнього часу)
- •Наука управління, або кількісний підхід (1950— до теперішнього часу)
- •3.Інтегровані підходи до управління.
- •1. Розширене та вузьке поняття прийняття рішень. Місце прийняття рішень у процесі управління
- •2. Етапи раціонального вирішення проблем
- •1) Діагностика проблеми
- •2) Формулювання обмежень та критеріїв прийняття рішення
- •3) Визначення альтернатив
- •4) Оцінка альтернатив
- •5) Вибір альтернативи
- •3. Людський та організаційний фактори у процесі прийняття рішень
- •1) Особисті оцінки керівника
- •2) Середовище прийняття рішення
- •4. Моделювання у процесі прийняття рішень
- •2. Поняття «мети в управлінні» та класифікація цілей організації. Концепція управління за цілями
- •Позитивні та негативні риси управління за цілями
- •3. Поняття «стратегії». Елементи та рівні стратегії. Визначення місії фірми
- •Вибір стратегії на основі вивчення елементів стратегії
- •Елементи стратегії розвитку фірми:
- •Види стратегій
- •Вивчення стратегічних альтернатив
- •Вибір стратегії
- •5. Реалізація стратегії
- •1. Сутність функції організації та її місце в системі управління. Поняття організаційної діяльності
- •2. Організаційна структура як результат організаційної діяльності. Ступінь складності, ступінь формалізації, ступінь централізації
- •3. Делегування повноважень. Елементи процесу делегування. Типи повноважень: лінійні, штабні, функціональні
- •Типи повноважень
- •4. Типи організаційних структур управління виробництвом, їх особливості, переваги та недоліки
- •Етапи організаційного проектування
- •Характеристики раціональної бюрократії
- •5. Принципи формування організаційних структур управління виробництвом
- •Тема 7. Мотивація
- •5.1. Поняття мотивації
- •2. Змістові теорії мотивації
- •3. Процесуальні теорії мотивації
- •Тема 8. Управлінський контролю
- •1. Поняття контролю та його місце у системі управління
- •2. Види управлінського контролю
- •3. Етапи процесу контролю. Модель процесу контролю
- •4. Дисфункціональний ефект системи контролю
- •5. Основні характеристики ефективної системи контролю
- •Тема 9. Лідерство
- •1. Вертикальний поділ праці в організаціях та необхідність керування. Поняття повноважень, впливу та влади. Форми влади та впливу
- •Шкала найбільш суттєвих характеристик керівника за Гізеллі
- •2. Поняття лідерства
- •3. Поняття стилю керування
- •4. Стилі керівництва
- •5. Моделі керування
- •Р ис.9.3. Ситуаційна модель керівництва Херсі та Бланшара
- •6. Поняття «групи» в організації
- •Характеристики груп
- •7. Формальні та неформальні групи в організаціях
- •Основні відмінності формальних і неформальних груп
- •Тема 10. Комунікації в управлінні
- •1. Поняття комунікації та її роль у системі управління
- •2. Види комунікацій
- •3. Перешкоди на шляху до ефективних комунікацій
- •Тема 11. Ефективність в управлінні
- •1. Поняття продуктивності організації
- •Ринкова вартість виходів
- •Ринкова вартість входів
- •Економічність Цінність для споживача
- •Витрати виробника
- •2. Комплексний підхід до питань продуктивності
- •1. Системний погляд на продуктивність.
- •2. Якість та продуктивність.
- •3. Цінність, якість та продуктивність.
- •4. Позитивні та негативні результати на виході.
- •5. Продуктивність та взаємозалежність організацій.
- •6. Продуктивність та зовнішнє середовище.
- •7. Продуктивність і внутрішнє середовище.
- •3. Управління за критерієм продуктивності
- •Рекомендована література з дисципліни «менеджмент»
4. Стилі керівництва
Ренсіс Лайкерт та група його послідовників запропонувала класифікувати стилі керівництва шляхом порівняння груп з високою та низкою продуктивністю праці по кантинууму, що знаходиться в рамках від однієї крайності - зосереджений на роботі до другої – зосередженої на людині.
Керівник, зосереджений на роботі, перш за все, піклується про проектування завдань і створення мотиваційної системи винагород для стимулювання продуктивності праці і трудових звершень.
Керівник, зосереджений на людині, концентрує увагу на вдосконаленні людських стосунків, створенні сприятливого мікроклімату, надає підлеглим максимальну свободу і активно їх залучає до участі в прийнятті управлінських рішень.
Для підтвердження того, що у рамках континуума є проміжні ланки, Лайкерт запропонував чотири базових системи стилю керівництва:
експлуататорсько-авторитарна;
прихильно-авторитарна;
консультативно-демократична;
партисипативно-демократична.
Керівників, які належать до першої системи, описано як типових автократів з диктаторськими нахилами. Жорстка експлуатація підлеглих, вимогливість відрізняє їх від так званих «прихильних автократів», які поєднують тоталітарні риси з ініціативою підлеглих. Мотивація досягається не тільки примусово, але й і через винагороди. На думку Р.Лайкерта четверта система є найдієвішою.
Група в Універсітеті Огайо розробила систему, відповідно до якої поведінка керівника класифікується по двом параметрам: структурі та увазі до підлеглих. Відповідно цієї точки зору керівники можуть впливати на людей своєю поведінкою, яка розрізняється по двох критеріях – структурі та увазі.
Структура передбачає таку поведінку, коли керівник розподіляє виробничі ролі між підлеглими, розписує завдання та вимоги до їх виконання; планує та складає графіки робіт; розробляє підходи до виконання робіт; передає свою турботу про виконання завдання.
Увага до підлеглих передбачає поведінку керівника, який впливає на людей шляхом задоволення потреб більш високого рівня. При цьому керівник приймає участь у двосторонньому спілкуванні, допускає участь підлеглих у прийнятті рішень, спілкується у доброзичливій манері.
Було виявлено, що люди можуть поводитись з різним ступенем уваги до підлеглих і структуруванням проблеми.
Американський дослідник Роберт Блейк і його помічниця-асистент Джейн Моутон, спостерігаючи за діяльністю менеджерів різних рангів, переконались, що їх діяльність відбувається у «силовому полі» між вектором «виробництво» та вектором «людський фактор»(рис 9.1.).
Y
-
1:9
Д е м
о к
р а т
О р г а
н і з а
т о р
9:9
5:5
М а н і
п у л я
т о р
1:1
П е с и
м і с т
Д и к
т а
т о р
9:1
Х
Х — увага до виробництва; Y — увага до персоналу.
Рис.9.1 «Управлінська решітка»
Ця решітка дає можливість визначити п'ять основних характерних типів управлінської поведінки:
а) диктатора;
б) демократа;
в) песиміста;
г) маніпулятора;
д) організатора.
Блейк і Мутон дали відповідні характеристики різним типам менеджерів.
Код 9:1 визначає стиль управління, який без залишку орієнтований на виробництво. Це жорсткий тип адміністратора, що приділяє мінімум уваги персоналу і сприймає його лише як виконавців власних розпоряджень. Його девіз: «Результат — це все!» Підлеглі намагаються вийти з-під тиску диктатора, а він відповідає тотальним контролем діяльності. Менеджер 9:1 — незадовільний керівник.
Код 1:9 прямо протилежний попередньому типові менеджера. Продуктивність праці його не надто хвилює, його девіз: «Постійно залишатися самим собою». Перевагу надає демократичному стилю керівництва.
Код 5:5 орієнтований на створення команди. Проте, його прагнення «вполювати двох зайців одночасно» часто призводить до посередніх результатів.
Код 1:1 — яскравий приклад незадовільного керівництва. Лібералізм, мінімум зусиль, безхарактерність чи некомпетентність адміністрації приводить до анархії в колективі.
Код 9:9 — це ідеальний і, як правило, недосяжний на практиці стиль керівництва, який дозволяє досягти блискучих результатів. Виконання роботи забезпечується спільними зусиллями всього колективу. Розвинута система заохочення, висока продуктивність праці.